"З'їсть то він з'їсть, та хто ж йому дасть"

Тим, хто жахається кожного нового клаптику інформації про контакти Трампа з Путіним, варто пам'ятати, що Трамп в таких ситуаціях керується стратегією Наполеона: "On s'engage, et puis... on voit" (у приблизному перекладі: "Розпочнімо, а там побачимо").

Не розпочавши — не побачиш. А розпочинати будь-яку розмову з прокльонів та ультиматумів точно неконструктивно, бо в такому разі вона завершиться, ледве почавшись.

Тому це Байден міг телефонувати Путіну лише "втіхаря", а від рішучих дій утримуватися, натомість просто тримати Україну "на голодній пайці", щоби не розізлити Путіна аж так, що він почне напряму капостити Сполученим Штатам. Цинізм за кадром, в кадрі суцільні благопристойності.

Натомість Трамп справді хоче "все це припинити", а як саме це вийде зробити - "стане видно по ходу справи".

Читайте також: Про переговори та неможливість нової Ялти

Це не гарантує Україні нічого доброго. Але нічого поганого, станом на зараз, також не гарантує. Просто те, що раніше представники Білого Дому казали лише за зачиненими дверима, тепер лунає відкритим текстом.

І забудьте ви, нарешті, ці маніпулятивні казки про те, що Україна має "розмовляти з Росією з позиції сили". Аж такої сили в нас немає й не буде — за принципом "з'їсть то він з'їсть, та хто ж йому дасть". З позиції сили в осяжному майбутньому з Росією можуть розмовляти лише США. Але Байден цього системно уникав, годуючи всіх добрими казочками, хоча насправді просто тягнув час. Чи буде це робити Трамп — наразі відкрите питання. Час покаже.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.