Cine e cine або хто є хто на президентських виборах у Молдові

Попри значну перевагу Санду, її лідерські позиції у другому турі можуть похитнутися на користь опонента. Це зумовлено передусім значно ширшим мобілізаційним ресурсом виборців проросійських кандидатів, тоді як Санду була фактично єдиним серйозним кандидатом від проєвропейських сил.

Про те, як розгортається протистояння в останні години перед голосуванням, читайте в матеріалі Еспресо.

Битва ідей

В останні дні кампанії активність кандидатів зросла, особливо в інформаційному полі. І це не дивно — кожен кандидат прагне перетягнути електорат опонента на свій бік. Опоненти навіть змінили звичну для себе лінгвістичну репрезентативність: етнічний гагауз та проросійський кандидат Олександр Стояногло заговорив румунською, тоді як проєвропейська кандидатка Мая Санду, навпаки, - робить акцент на російській. Але це — не єдине перевтілення.

Росія традиційно веде тонку гру в Молдові, часто маскуючи свої справжні політичні активи під "проєвропейські" проєкти. І цього разу головна ставка робиться на помірного кандидата, який, здавалося б, просуває стриманість і багатовекторність. Саме такий підхід продемонстрував Стояногло під час дебатів, натякаючи при цьому на емоційність Санду в її президентській діяльності (що, звісно, виглядало, як печерний сексизм). Проте попри його намагання в останні дні показати себе прибічником європейського курсу виглядають ефемерними.

Олександр Стояногло став фаворитом Кремля не так давно. Його успіх у першому турі був непередбачуваним до останнього моменту. Росія застосувала в Молдові технологію підкупу голосів майже в "промислових" масштабах, яку координував молдовський олігарх-утікач Ілан Шор, що осів у Москві. Цікаво, що кандидат, за якого мали голосувати "шорівські" активісти, залишався невідомим до останнього. Таким чином, Шор, для відведення підозр та створення альтернативних політичних фігур на проросійському полі, підтримував щонайменше ще чотирьох (а можливо, й усіх дев'ятьох з одинадцяти) кандидатів.

У цьому контексті варто зазначити, що політичний стиль, який почав культивувати олігарх-утікач Ілан Шор ще з 2023 року (після місцевих виборів у автономії Гагаузія) через свою однойменну партію "Шор", а згодом — через політичне формування "Побєда", яке помпезно стартувало в Москві, - більше нагадував параноїдальний більшовицький запал. Це виглядало досить дивно, адже в Молдові, навіть серед проросійських симпатиків, такий підхід не був популярним. Проте все врешті такий контраст зіграв на користь Стояногло, підкреслюючи його "стриманість" і "миролюбність", порівняно із червоними загонами "шорівців".

Офіційно кандидатуру Олександра Стояногла підтримала Партія соціалістів — традиційна вітрина Росії в Молдові. Проте розгортання повномасштабного вторгнення Росії в Україну підірвало не лише її імідж на міжнародній арені, а й бумерангом вдарило по репутації її сателітів у різних країнах, зокрема по іміджу соціалістів у Молдові. Попри це, молдовські соціалісти залишаються серйозною політичною силою в країні, представленою колишнім президентом Ігорем Додоном, який залишився партійним керівником, також партія вже кілька виборчих циклів поспіль має значну кількість депутатів у парламенті та розгалужену мережу партійних організацій по країні.

У перші місяці підготовки між угрупованням Шора та соціалістами Додона навіть спостерігалося певне змагання за прихильність Кремля — тобто за фінансування, за яке Росія купує лояльність політичних еліт у різних країнах. Але врешті двом таборам довелося об’єднати зусилля у боротьбі проти європейського кандидата – Маї Санду.

Мая Санду, фото: gettyimages

У такому амплуа Стояногло в останні дні продемонстрував свою політичну гнучкість, але раптово він почав відхрещуватися від Ігоря Додона та Партії соціалістів, підкреслюючи, що, попри статус їхнього кандидата, має власну позицію і не є членом партії. І це цікавий момент у будь-якому разі, навіть незалежно від результату виборів.

Якщо Стояногло програє, політичні пригоди для нього на цьому не завершаться, адже 27% підтримки — це вагомий аргумент для претензії на статус другого за впливом політика в країні, особливо перед парламентськими виборами 2025 року. Проте подальші дії Стояногло — чи то у співпраці з соціалістами, які безперечно скористаються голосами за нього, чи у запуску нового політичного проєкту — це питання, яке вже хвилює політичні кола як у Молдові, так і в Україні.

Ба більше, Олександр Стояногло, який раніше критикував "режим у Києві", тепер запевняє, що зможе налагодити співпрацю з українськими партнерами. Мая Санду, його опонентка, ставить під сумнів ці заяви, вказуючи на те, що як проросійський кандидат, Стояногло може мати труднощі у вибудовуванні відносин із сусідньою Україною, яка протистоїть російській агресії.

Олександр Стояногло, фото: gettyimages

Незасвоєні уроки

Проєвропейська кандидатка Мая Санду, хоча й активізувалася в останні дні кампанії, не продемонструвала таких чудес, як Олександр Стояногло. Наприклад, у ці дні Санду зустрілася з мером столиці Іоном Чебаном — колишнім соціалістом і лідером новоствореної партії MAN, яка, ймовірно, має амбіції на парламентські вибори. Відносини між партією Санду та Чебаном завжди були конфліктними й напруженими. Й зустріч Санду з політиком, який зазнавав як справедливої, так і не дуже критики від влади протягом останніх років, підкреслює, що вона досі не навчилася вибудовувати стратегічні союзи, принаймні у потрібний момент. Тож, чи допоможе це Санду - питання. А от Чебану така зустріч безумовно піде на користь, особливо, враховуючи те, що значна частина, як політиків, так і виборців не надто вірять у "проєвропейськість" Чебана.

Крім того, Мая Санду провела пресконференцію для російськомовних журналістів, намагаючись заручитися додатковою підтримкою. Однак, попри значні дезінформаційні кампанії Росії проти Молдови та Санду особисто, заходи, які в сусідній Молдові називають "протидією російській пропаганді", не змогли повністю захистити інформаційний простір. Навпаки, криза довіри між російськомовною та румуномовною частинами населення лише посилилася. Поки Служба інформації та безпеки демонстративно закривала сайти й блокувала Telegram-канали, такі ресурси, як Sputnik Moldova, продовжували працювати безперешкодно зі свого офісу в центрі столиці, а "Комсомольская правда" відкривала фірмові кіоски по країні.

громадяни Молдови, які живуть у Москві, фото: gettyimages

До участі в пресконференції було запрошено обмежену кількість журналістів, які працюють із російськомовною аудиторією. Це ставить під сумнів той факт, чи адекватно у команді Санду оцінюють згубні наслідки від "теплої ванни".

Тож другий тур також пройде інтригуючи.

Стабільна й проєвропейська Республіка Молдова має для України критичне значення й повернення до влади в країні проросійських сил означатиме перетворення Молдови на черговий полігон кремлівських провокацій на українських кордонах. В нинішніх умовах, Республіка Молдова та Україна залишаються єдиними країнами, які послідовно демонструють добросусідське ставлення до потреб України у воєнний час у контексті інфраструктури, логістики та гуманітарних потреб. Остаточне перезавантаження влади у Молдові відбудеться у 2025 році, коли громадяни обиратимуть склад парламенту. Ще одним викликом довгий час залишатиметься внутрішня соціальна розробленість в країні, яка залишатиметься за будь-якої влади й це закладатиме основу для подальшої дестабілізації, як по лінії України, так і по лінії Румунії.