Повернення українських чоловіків із-за кордону: що відомо та чи існують потенційні механізми

Еспресо пояснює, що відомо про можливе повернення українських чоловіків із-за кордону, які існують механізми та чи підтримують такі дії уряди країн Європи.

Коротко про що в тексті:

• Призупинення надання консульських послуг українським чоловікам призовного віку за кордоном
• Що говорять українські посадовці про можливе повернення українських чоловіків із-за кордону
• Реакція європейських урядів: думки розділилися
• Які механізми повернення існують та чи можлива примусова депортація

Призупинення надання консульських послуг українським чоловікам призовного віку за кордоном

З 23 квітня низка українських консульств призупинила видачу документів для українців призовного віку. Це викликало певну паніку серед частини тих, хто перебуває за кордоном та, зокрема, потребує поновлення українського або закордонного паспортів.

Згодом у Міністерстві закордонних справ дали розʼяснення щодо порядку отримання консульських послуг для чоловіків мобілізаційного віку, зазначаючи, що така ситуація буде тимчасовою. А рішення пов’язане з законом про мобілізацію, який набуде чинності 18 травня 2024 року.

МЗС наголошує, що всі заяви про надання консульських послуг, які були подані до 23 квітня, консульські установи розглянуть та опрацюють. Разом із тим нові заяви від чоловіків віком від 18 до 60 років тимчасово не будуть прийматися, оскільки термін їхнього розгляду може перевищити час, який залишився до набуття чинності закону про мобілізацію.

"Після набуття чинності закону про мобілізацію процес прийняття та розгляду заяв про вчинення консульських дій продовжиться з урахуванням нових вимог, що випливають із положень закону", – пояснюють у міністерстві.

Тим часом чоловіки призовного віку, які перебувають за кордоном і оновили свої дані в ТЦК, матимуть доступ до консульських послуг. Окрім того, обмеження не діють, якщо отримувачем послуги буде не сам чоловік, а його неповнолітня дитина або підопічна особа.

Водночас у МЗС ще працюють над механізмом оновлення та перевірки військово-облікових даних для чоловіків за кордоном.

"Щойно ця міжвідомча робота буде завершена, дипломатичні установи та МЗС оприлюднять додаткові докладні роз'яснення", - йдеться в роз'ясненні.

Фото: censor.net

Що говорять українські посадовці про можливе повернення українських чоловіків з-за кордону

Радник керівника ОП Михайло Подоляк заявив, що чоловіки призовного віку, які перебувають за кордоном, зможуть оформити документи лише на території України. Він наголосив, що такий крок влади – не помста, а вимушений захід країни, яка перебуває у стані війни.

"Я не хочу, щоб засуджували державу, яка шукає будь-які механізми свого виживання і їх використовує, – підкреслює він. – Є очевидне роз'яснення, що сервіс призупинений щодо дистанційного отримання певних документів. Це нормально. "Дистанційно" – це ж послуга, а не обов'язок держави це робити. Держава зупиняє цю послугу, зважаючи на те, що певні громадяни зупинили свої обов'язки перед державою".

А міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вважає зупинку надання консульських послуг чоловікам за кордоном і їхнє повернення до України справедливим. Він також додає, що всі чоловіки призовного віку, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення РФ, отримували тимчасовий захист і соціальні виплати через те, що вони є громадянами України.

Натомість речник Міноборони Дмитро Лазуткін говорив про те, що Україна працює над тим, аби після набуття законом чинності громадяни могли оновити військово-облікові дані в консульських установах або ж через електронний кабінет. Але ТЦК за кордоном працювати точно не буде, відповідно, і повістки у консульствах не вручатимуть.

Згодом віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина заявила, що примусового повернення чоловіків із-за кордону не буде. Вона також зазначила, що облік у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки не означає "автоматичну мобілізацію на фронт". 

"Обмежень і примусового повернення громадян України будь-якої статі чи віку в країну, яка воює, не буде. Але у питаннях війни немає приємних рішень і не забуваймо, що війна триває і ми маємо її виграти", – говорить Стефанішина.

Як розповів посол України в Польщі Василь Зварич, станом на сьогодні Київ не має точної цифри, скільки чоловіків призовного віку перебуває за кордоном. Саме тому припинення надання консульських послуг і подальша верифікація цих даних дасть владі змогу зрозуміти, на повернення якої кількості людей можна розраховувати.

Дипломат наголосив, що Україна планує переконувати людей повернутися, намагатиметься донести до них, що виїзд за кордон не означає припинення зобов'язань громадянина перед державою. Але наразі Київ офіційно не звертався ні до польської сторони, ні до будь-яких інших партнерів із проханням сприяти поверненню чоловіків призовного віку в Україну.

"Ми повинні сфокусувати всю увагу на тому, щоб ретельно підготуватися до початку імплементації закону про мобілізацію, щоб для кожного громадянина створити можливості для верифікації своїх даних. І, вже відштовхуючись від загальної кількості, будемо продумувати наступні кроки. Але я не хотів би, щоб цю всю тему ми звели до питання якогось примусу чи якихось непопулярних дій, – пояснює Зварич. – Передусім ми повинні зробити все для того, щоб кожен громадянин усвідомив свою відповідальність перед своєю Батьківщиною, незалежно від місця свого проживання".

Фото: gettyimages

Реакція європейських урядів: думки розділилися

Представники європейських країн на тему можливого повернення українських чоловіків призовного віку з-за кордону реагують по-різному. 

Польща

Зокрема міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що його країна готова допомогти Україні повернути чоловіків призовного віку, щоб вони "виконали свій громадянський обов'язок". Однак кілька днів потому міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський зазначив, що допомога Україні у поверненні українців мобілізаційного віку додому для Польщі може бути "етично неоднозначною". 

"Україні тут справді потрібно проявити ініціативу, тому що для нас це етично неоднозначне питання. Хоча, звісно, ​​ми розуміємо, що Україна потребує своїх захисників, щоб захистити свою Батьківщину", – сказав він.

Тим часом посол Польщі в Україні Ярослав Гузи сумнівається в тому, що Варшава силою повертатиме чоловіків призовного віку в Україну, аби вони виконали свій громадянський обов'язок.

"Досить важко уявити, що польська влада повертатиме чоловіків призовного віку в Україну силою. Такого не станеться. Німеччина вже заявила, що такі чоловіки можуть залишатися, навіть якщо у них немає дійсних проїзних документів. Я очікую, що також триватиме дискусія і між країнами ЄС", – сказав Гузи.

Про необхідність дискусії між українським урядом та європейськими урядами також говорить ще один представник Польщі – військовий, генерал та колишній командувач Сухопутних військ Польщі Вальдемар Скшипчак. 

На його думку, ті українські чоловіки, які перебувають за кордоном, є великим потенціалом молодих людей, які можуть бути солдатами. Але для того, аби долучати їх до лав війська, Київ повинен звернутися до країн Європи із пропозицією міжнародного договору, який би дозволив Україні проводити набір тих своїх громадян, які живуть у європейських країнах.

"Це мусить бути відповідно до законів та за домовленостями між урядами, тоді українці можуть створювати, наприклад, у Польщі чи Німеччині, рекрутингові центри для українців, які зголошуватимуться до армії. А ми своєю чергою на підставі тих міжурядових домовленостей можемо навчати тих українців, і після цього нехай вони їдуть в Україну воювати", – висловлює свій погляд на ситуацію Скшипчак.

Фото: gettyimages

Литва

Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас заявив, що необхідно подумати про те, як допомогти Україні повернути чоловіків призовного віку, які виїхали з країни. А президент Литви Гітанас Науседа і прем'єр-міністрка Інгріда Шимоніте заявили, що Литва повинна допомогти Україні повернути своїх чоловіків призовного віку, які проживають за кордоном.

"Україна повинна мати свої мобілізаційні плани. Україна повинна мати засоби та інструменти, щоб запросити своїх молодих чоловіків служити своїй батьківщині. Ми повинні співпрацювати з Україною в усіх сенсах", – зазначав Науседа.

Разом із тим Шимоніте, коментуючи можливість видачі чоловіків призовного віку Україні, запевнила, що її країна не здійснюватиме депортацій. 

"Ми не будемо влаштовувати депортацій або шукати українських чоловіків у країні, тому що це було б незаконно", – каже вона і додає, що ЄС гарантував їм захист до березня 2025 року.

Однак, за її словами, якщо Київ доведе, що деякі з них дійсно ухиляються від військової служби, їм може бути відмовлено у наданні посвідки на постійне проживання.

"Ми прагнемо допомогти Україні, гарантувати, що вона має потенціал для оновлення своїх Збройних Сил, і дати можливість людям, які воювали протягом тривалого часу, відпочити", – наголошує прем'єрка.

Німеччина

Спочатку в уряді Берліну говорили про те, що право на перебування в країні та всі пов'язані з цим можливості залишаються чинними незалежно від рішення МЗС України тимчасово призупинити надання консульських послуг для  чоловіків віком від 18 до 60 років.

Представник німецького уряду також додав, якщо українське посольство або консульство відмовить громадянину у видачі або продовженні  паспорта тільки на підставі непройденої служби в армії, то берлінське земельне управління у справах іноземців може видати йому для поїздок за кордон документ, що замінює паспорт.

Проте дещо згодом міністр внутрішніх справ німецької федеральної землі Гессен, представник ХДС Роман Позек підтримав повернення до України військовозобов'язаних, поряд із тим постаючи перед дилемою, як залишатися "безпечною гаванню для емігрантів." 

За словами міністра, Україні слід допомогти у захисті від російської агресії.

"Це також може включати нашу допомогу в тому, щоб Україна могла покластися на людей, які виїхали за кордон, але яких можна використати у війні", – висловився політик.

Фото: gettyimages

Угорщина

Угорський уряд зайняв доволі категоричну позицію щодо можливого повернення чоловіків. Віцепрем’єр-міністр Угорщини Жолт Шем’єн заявив, що його держава не передаватиме Києву українських чоловіків призовного віку й не дозволить "відправити їх на смерть".

"Угорщина не буде видавати Україні біженців. Ми не розслідуємо, чи є людина, за словами українців, військовозобов’язаною чи ні. Виходячи з елементарної гуманності, ми не дозволимо відправити їх на смерть", – наголосив віцепрем’єр.

Він також підкреслив, що у випадку з закарпатськими угорцями - це "природний національний обов’язок" його держави, коли з українцями – гуманітарний і юридичний жести, адже не можна екстрадувати нікого, чиє життя опиниться в небезпеці.

"Українці хочуть їх передачі, щоб їх відправили на війну, на фронт, де гинуть люди. Тож ті, хто втік до нас з України, всі в безпеці, і ми їх не видамо", – запевнив Шем’єн.

Фото: gettyimages

Чи можлива примусова депортація та які потенційні механізми повернення

З цими запитаннями Еспресо звернувся до члена експертної ради Центру громадянських свобод та представника організації Fortify Rights в Україні, правозахисника В'ячеслава Ліхачова.

На думку правозахисника, обмеження надання консульських послуг закордоном певною мірою є показовими, своєрідним піаром, спрямованим на "задоволення попиту на справедливість".

"Проте, якщо сприймати цей формальний привід, як справжню мету, яким шляхом її можна досягнути? Якимись заохоченнями людей повертатися, щоб вони це робили з власної волі. Якщо просто пропонувати їм тільки негайно поповнювати лави ЗСУ, то це виглядає скоріше за все не дуже привабливо. Якщо за останні два роки вони не повернулися задля цього з-за кордону, необхідні інші привабливі програми, якими можна було б цього досягти. Але, здається, уряд про це в такому напряму взагалі не думає. А думає про те, що можливо, цього можна було б досягти шляхом домовленостей з європейськими урядами", – вважає В'ячеслав Ліхачов.

Разом із тим він переконаний, що про механізм депортації не йдеться у жодному разі, адже у Європі ніхто на таке не погодиться. Натомість йдеться про певні правові підстави, на яких ці чоловіки перебувають за кордоном, зокрема й про те, що перебування для українців після початку повномасштабного російського вторгнення зробили довготерміновим і періодично продовжують програми.

"На прохання чи під тиском, в межах якихось домовленостей з українським урядом європейські уряди можуть піти на те, щоб залишити ці умови перебування тільки, наприклад, для жінок, дітей і тих, хто не підпадає під критерії мобілізації, – припускає правозахисник. – Теоретично це можливо. Практично, чесно кажучи, не думаю, що це дуже вірогідно. Навіть, якщо якась окрема країна, наприклад, та сама Польща прийме таке рішення, то це означатиме тільки те, що українські чоловіки переїдуть далі. До Німеччини зокрема, яка буде їх радо вітати. Я не вірю в те, що український уряд зможе домовитися з усіма європейськими урядами, і я не вірю в дієвість цього кроку. Мені здається, що це скоріше така трохи завищена планка для того, щоб створювати атмосферу невпевненості для українських чоловіків за кордоном".

З погляду прав людини та громадянських свобод ці заяви України та кроки з обмеження надання консульських послуг не є порушенням. Натомість сама по собі така ініціатива, переконаний Ліхачов, псує імідж України, створюючи враження, нібито український уряд не тільки не дбає про власних громадян, а й намагається тиснути на інші уряди, щоб вони теж не піклувалися про українських громадян.

"Йдеться про те, що український уряд так само закликає скорочувати або взагалі скасовувати програми соціальної підтримки щодо українських біженців для того, щоб вони поверталися. І, чесно кажучи, це в очах європейців, європейського суспільства виглядає трохи дивно, тому що український уряд закликає всіх припинити допомагати українцям. Це псує імідж України, – пояснює правозахисник і підсумовує: – Тобто з політичної точки зору йдеться про шкідливі кроки або ініціативу та наміри, але з точки зору прав людини формально порушень тут немає".