Пригожинский марш на Москву: 10 уроків заколоту

1. Путін непопулярний. Усі соціологічні опитування, які ми маємо, проводяться в умовах, коли його влада сприймається як більш-менш неминуча, а неправильна відповідь на запитання видається ризикованою. Реагуючи на заколот Пригожина, деякі росіяни були в ейфорії, а більшість виглядали апатичними. Чого не можна було побачити, так це того, щоб хтось в якомусь російському місті спонтанно висловив свою особисту підтримку Путіну, не кажучи вже про те, щоб хтось пішов на якийсь особистий ризик заради його режиму.

2. Пригожин був загрозою для Путіна, тому що він робить майже те саме, що робить Путін, і використовує власні путінські активи. Пригожин скористався відчайдушним прагненням російської пропаганди до перемоги, приписавши собі успіх під Бахмутом. Це невелике місто було повністю зруйноване і покинуте на той час, коли його взяв "Вагнер" ціною десятків тисяч російських життів. Але оскільки це був єдиний здобуток у жахливо витратному, але стратегічно безглуздому наступі Росії у 2023 році, путінські ЗМІ мусили зображати Бахмут як свого роду Сталінград чи Берлін. Цим скористався Пригожин.

3. Пригожин розповів правду про війну. Він хотів посісти це місце в російській громадській думці: людини, яка віддано воювала за Росію і здобула єдину значущу перемогу Росії у 2023 році всупереч некомпетентності режиму та безглуздості самої війни. Я не впевнений, що було приділено достатньо уваги тому, що сказав Пригожин про мотиви війни Путіна: що вона не мала нічого спільного з розширенням НАТО або українською агресією, а була просто питанням бажання домінувати в Україні, замінити її режим дружнім Москві політиком (Віктором Медведчуком), а потім заволодіти її ресурсами й задовольнити російську еліту.

Читайте також: Марш Пригожина як трейлер громадянської війни

4. Росія зараз у набагато меншій безпеці, ніж була до вторгнення в Україну. Починаючи з 2014 року, більше не було жодних підстав вважати, що Путін дбає про російські національні інтереси. Якби це було так, він би ніколи не розпочав конфлікт, який змусив Росію підкоритися Китаю, який є єдиною реальною загрозою на її кордонах. Будь-який реаліст у Москві, який дбає про російську державу, прагнув би балансувати між Китаєм і Заходом, а не проводити політику, яка мусила відштовхнути Захід.

5. Загнаний в кут, Путін рятується. На Заході ми турбуємося про почуття Путіна. Що він може зробити, якщо відчує загрозу? Чи може він зробити з нами щось жахливе? Путін заохочує такий хід думок постійними розмовами про "ескалацію" тощо. В суботу Путін виголосив ще одну промову, повну погроз, цього разу спрямовану проти Пригожина і "Вагнера". Потім він сів у літак і полетів в інше місто. А потім уклав угоду з Пригожиним. І тоді всі юридичні звинувачення проти Пригожина були зняті. А потім путінські пропагандисти пояснили, що все це абсолютно нормально. Поки Путін при владі, він так і буде вчиняти. Він буде погрожувати та сподіватися, що ці погрози змінять поведінку його ворогів. Коли це не вдасться, він змінить тему. Його не можна загнати в кут в Україні. Його можна загнати в кут лише в Росії. І тепер ми знаємо, що він робить, коли це відбувається: записує промову і тікає.

6. Верхівкою учасників були фашисти, а фашисти можуть ворогувати. Ми не часто вживаємо термін "фашист", оскільки росіяни (особливо російські фашисти) використовують його на позначення своїх ворогів, що збиває з пантелику; а також тому, що вживати його здається якось неполіткоректно.

І ще з однієї причини: на відміну від італійців, румунів і німців 1930-х років, путінський режим має величезні прибутки від продажу вуглеводнів, які він використовує для впливу на західну громадську думку. Однак, якщо сьогоднішня Росія не є фашистським режимом, то дуже важко сказати, який режим є фашистським. Вона більш очевидно фашистська, ніж Італія Муссоліні, яка винайшла цей термін. Російські фашисти були в авангарді обох вторгнень в Україну, як на полі бою, так і в пропаганді. Сам Путін використовував фашистську мову на кожному кроці та ставив собі за мету геноцид в Україні.

7. Розкол у Росії був реальним і, ймовірно, триватиме й надалі. Деякі росіяни святкували, коли "Вагнер" збивав російські гелікоптери, а інші були вражені тим, що вони могли це робити. Одні росіяни хотіли дій, інші не могли уявити собі змін. Російська пропаганда вже повстала проти "Вагнера", що, звісно, ще вчора був героєм. Провідний російський пропагандист Володимир Соловйов вербував для "Вагнера". Син прессекретаря Путіна нібито служив у "Вагнері". Хоча це майже напевно була брехня, вона показує, що "Вагнер" колись був престижним місцем.

Читайте також: Війна за путінську спадщину офіційно почалася

8. Одним зі злочинів Путіна проти Росії є його ставлення до опозиції. Це може здатися опосередкованим: яке відношення мають ув'язнені або вислані опозиціонери до заколоту Пригожина? Річ у тому, що їхнє ув'язнення і заслання означало, що вони мало що могли зробити для просування своїх власних ідей щодо майбутнього Росії, хоча в іншому випадку це була б чудова нагода для цього. Путінський режим, очевидно, зношений, але поруч немає нікого, хто міг би сказати про це і запропонувати щось краще, ніж чергового старіючого фашиста.

9. Це було прев’ю того, як закінчиться війна в Україні. Коли в Росії спалахне значущий конфлікт, росіяни забудуть про Україну і зосередяться на власній країні. Коли такий конфлікт триватиме довше, ніж цей (всього один день), російські війська будуть виведені з України. В цьому випадку "Вагнер" сам пішов з України, а потім війська Рамзана Кадирова ("Ахмат") покинули Україну, щоб воювати з "Вагнером" (що їм передбачувано не вдалося, але це вже інша історія). У більш тривалому конфлікті регулярні солдати також підуть. Інакше захистити Москву та її еліти буде неможливо. Московські еліти, які думають наперед, повинні прагнути, щоб ці війська були виведені вже зараз.

10. Події в Росії (як і події в Україні) значною мірою визначаються вибором росіян (або українців). У США є імперіалістична звичка відмовляти у свободі волі обом сторонам цього конфлікту. Занадто багато людей вважають, що українці воюють через США чи НАТО, тоді як насправді ситуація геть протилежна: саме український спротив переконав інші країни прийти на допомогу. Занадто багато людей досі вважають, що США чи НАТО мають відношення до особистого рішення Путіна вдертися в Україну, хоча насправді характер російської системи (і слова самого Путіна) дають нам більш ніж достатнє пояснення.

Путін вирішив вдертися в Україну з причин, які мали сенс для нього всередині побудованої ним системи. Пригожин чинив опір Путіну з причин, які мали сенс для нього як для людини, яка отримувала вигоду зсередини цієї системи. Заколот був вибором в обраній Путіним війні, і він ілюструє катастрофу, яку Путін приніс своїй країні.

Джерело

Переклад з англійської Сергія Громенка

Про автора. Тімоті Снайдер, історик, професор Єльського університету

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.