Роман Безсмертний: Зрозумійте, російській льотчик не помилився. Маємо якнайшвидше готуватися

Отже, президент Джозеф Байден не просто озвучив інформацію, що Владімір Путін вбивця, насправді йдеться про значно глибший момент. Де-факто, розпочалася Холодна війна між Сполученими Штатами Америки і Росією. З другого боку, розуміємо, що Кремль вже почав, так би мовити, «просувати», провокувати ситуацію. Маю на увазі порушення нашого повітряного простору російським військовим гелікоптером. Наскільки я розумію — це лише початок.

Безумовно, слово «початок» у даному випадку є ключовим. Насправді конфлікт холодної війни з такими фрагментами збройного протистояння, як є, на сьогоднішній день, російсько-грузинська війна чи агресія Росії проти України, анексія Криму — є початком розвитку нової геополітичної моделі у світі. Виходячи з цього слід чітко розуміти, що відбувається, який час це займе, і де ми у цьому процесі. Зверніть увагу, засоби масової інформації, як належно їм бути, підхопили, почали дискутувати на цю тему, говорити і транслювати ці речі. Втім, і, я переконаний, далі офіційний Київ буде мовчати, бо він не знає де він, він себе не може знайти у цій ситуації не лише по прямих претензіях до громадян України, що проходять по доповіді спецслужб Сполучених Штатів Америки, а й по ключових позиціях. Джозеф Байден каже, що Путін – вбивця, а ми продовжуємо жити, як мінімум, якщо не в тезі, що президент Зеленський побачив в очах Путіна бажання миру, то хоча у тезі “какая разніца”.  Ця ситуація поставила зараз перед Києвом колосальний знак питання, як себе знайти в ситуації, яка складається геополітично. Тим паче, що Україна на передовій, вона вже в окопі.

Зараз ми наближаємося до так званого моменту “ікс” або моменту істини, коли, як ви слушно відзначили, президент Зеленський буде змушений чітко реагувати. Адже один з основних гарантов нашої незалежності, звісно, крім українського народу, Сполучені Штати, вже визначилися. І президент Джозеф Байден не просто так, умовно кажучи, окреслив те, ким він вважає Володимира Путіна. Тож  президент Байден сказав “а”,  а “б”, в даному випадку, має сказати Зеленський.

Подібні речі, по факту, мали відбутися на початку війни і лише в силу  поведінки політичних лідерів, лише в силу нефаховості і пошуку якихось незрозумілих рішень політичним керівництвом, ми й надалі блукаємо по цих трьох соснах. Я вже не кажу, що тут гра на дефініціях: війна чи антитерористична операція, війна чи ООС, військовополонені чи утримувані особи, лінія фронту чи лінія розмежування. Ви знаєте, за сім років нагородили такий паркан, що, я прекрасно розумію, ті тези, які виголошує Зеленський, звучать рефреном у ланцюгу помилок: великих, дрібних, малих і так далі. Я уявляю, наскільки йому важко правді подивитися у вічі й просто назвати війну війною, лінію фронту лінією фронту, агресора агресором. Знаєте, після фрази Джозефа Байдена, що Путін – вбивця, уявіть, наскільки українському президенту Зеленському слід внутрішньо переламатись, щоб публічно сказати Путін – вбивця. Мова йде про сорокамільйонний народ, який стає чим далі, тим більшим заручником позиції самого президента Зеленського. Подивіться, будь ласка, за останній місяць, коли президентом Сполучених Штатів став Байден, звідки ідуть сигнали? На них, якщо на відсотків 15 реакція є, то це добре: оголошується антикорупційний похід проти системи, яка діє в Україні і в конкретних осіб, такі як Коломойський. У відповідь Київ тисне на Дубінського. Київ мав би очолити цю позицію і вести її і в білоруському питанні, і в  питаннях протидії російській агресії, створенні антипутінської коаліції, я думаю, що це і пошук нових координат тиску на Росію. Я вже не кажу про санкції проти Росії і їх збільшення. Зараз виходить так, що навіть продовження санкцій у Європейському Союзі, якось замовчуються Києвом, мовляв, ми тут ні до чого, це вони там грають свою гру. Звідси у нинішнього політичного керівництва є два напрямки в яких слід працювати: треба пропонувати, виставляти свої вимоги, свою позицію, зовнішній контур має бути спрямований навколо формування антипутінської коаліції і методів дії цієї коаліції. Друге -  внутрішня ситуація, яку слід зосередити навколо єдності суспільства і влади у протидії кремлівській воєнщині. Те, що відбувається зараз у взаємодії Києва і Вашингтону, даруйте, але це стосунки екзаменатора зі студентом. Екзаменатор уже почав ставити навідні питання, уже підказує, що потрібно студенту відповідати, а студент не може до тями прийти і елементарні речі з переляку згадати, щоб почати просто підігрувати.

Не може знайти шпаргалку у власній кишені. Але, пане Романе, давайте тоді, як казали класики, допоможемо нашим студентам. Отже, у разі тої чи іншої провокації,  яку Росія спробує зробити, я думаю, невдовзі вона повторить порушення нашого повітряного простору, або знову підніме градус обстрілів чи вбивств наших військових на сході України. Якою б, за теперішніх обставин, мала би бути реакція Києва?  

Очевидно, в залежності від того, де подібна провокація буде вистрілювати - на лінії фронту, на цивільному кордоні, в повітрі, в інформаційному просторі, має бути відпрацьована абсолютно чітка система реагування. І сьомий рік війни вже мав би навчити Генеральний штаб, міністерство оборони, уряд, президента, як і на які випади треба реагувати. На фронті мають реагувати війська. Методологія оцінки дій ворога і адекватної реакції вже давним-давно мала бути відпрацьована. Більше того, має бути аналітика застосування сили противником і ця аналітика має формувати і вибудовувати українську реакцію на обстріли, на застосування безпілотників,  на обстріли, на діяльність диверсійно- розвідувальних груп, на випробування зброї на лінії фронту і на інші акти, які пов'язані з псуванням інфраструктури, доріг і таке інше.  У цьому плані Генеральним штабом, Збройними Силами, я сподіваюся, така реакція, на сьогоднішній день, відпрацьована. І Слава Богу, що українська сторона в цьому відношенні переходить до жорсткого реагування на дії ворога.  Це перша частина. Друга, очевидно, ми зараз будемо піддаватися провокаціям подібним, як і з вертольотом. Очевидно, ці речі будуть застосовуватися і в питаннях перетинукордону, і стосовно суден у нейтральній частині моря, і щодо використання певної інфраструктури за межами території держави і таке інше.  Наступне, провокації проти дипломатичного корпусу. Очевидно, у цьому плані мають бути проінструктовані всі. Я вже не кажу про те, що трапилося так, що євразійський континент зв'язаний певними комунікаційними системами, починаючи від доріг, закінчуючи оптоволоконним кабелем. Треба розуміти, що і в цьому плані такі провокації будуть. Слід відпрацювати реакцію. Я вже не кажу про те, що від укладених нинішнім політичним режимом угоди про постачання електроенергії, а також укладених певних бізнес контрактів, слід відмовлятись.

За тиждень чи за кілька днів той гелікоптер, який вліз на нашу територію на кількасот метрів, може долетіти до Сум. А це може бути, до прикладу, російська ескадрилья. Я не кажу, звичайно, що вони збираються, не дай Боже, атакувати Суми, але ось такий казус можливий.  І, ми розуміємо, що саме такий casusbelliякраз Росія може і хотіла би використати.

Крім кордону з Росією, маємо кордон з Білоруссю, слід розуміти, що це єдиний кордон союзної держави, який може, ймовірно, буде використовуватись в подібних провокаціях. Слід пам'ятати випадок 2015 року, коли під час навчання російський літак з території Білорусі майже підлетів до державного кордону України. Я вже не кажу про ситуацію з вертольотом, така ситуація вперше з'явилися у 2014 році, коли, за допомогою росіян, евакуювали тодішнього президента Януковича. Пам'ятаєте цей випадок? Очевидно, ці речі будуть повторюватися і, очевидно, військове командування має давати абсолютно чіткі вказівки і регламенти, як мають діяти сили ПВО у цій ситуації. Прикладом цього може бути Туреччина, ніхто не роздумував, коли російські літаки з території Сирії залетіли на територію Туреччини. Система автоматично спрацювала і літак збили. Точно так має бути і в цьому випадку. Є відповідні міжнародні норми, які регулюють питання взаємодії між країнами щодо дотримання режиму державного кордону. Ми ні в якому разі не можемо повторити все те, що було у 14-му році, коли посадові особи, які мали діяти, я наголошую, вони мали діяти, але вони чекали команди. Законодавство українське у питаннях безпеки та територіальної цілісності, увага, воно зобов'язує посадових осіб діяти, а не чекати команди. І це стосується дипломатичних представництв, військових одиниць, це стосується самостійних економічних одиниць. В усіх них є відповідні регламенти і порядки реакції на відповідну дію. Ви знаєте, для мене дивним було те, що цей випадок з вертольотом було зафіксовано. Але, ви бачили чи ви чули,  що у цьому випадку була в повітря піднята авіація? Ні. Навіть інформаційно про це не повідомили, а, між іншим, перше, що передбачає регламент, - підйом авіації, супровід чи, бодай, чергування на лінії державного кордону по відношенню до таких одиниць. Це свідчення того, що Генеральному штабу, відповідним підрозділам, штабам родів військ треба ретельно відпрацьовувати цю реакцію на порушення державного кордону на суходолі, на воді, в повітрі тощо. Очевидно, є певні прогалини, очевидно,  є ще надія на те, що там сидить не вбивця. І тут треба навіть перестерігатися того, що може бути не просто провокація, може бути пряма дія на ураження.

Де-факто, ми отримали зараз військового союзника Російської Федерації в особі режиму Лукашенка. Ми розуміємо, в Сочі вони домовлялися не тільки про транзит білоруської влади, а про узгодження дій між генеральними штабами республіки Білорусь і Російської Федерації. І я не виключаю, що територія Білорусі може бути безпосередньо задіяна в разі російських провокацій проти України.

Безумовно, таку імовірність потрібно розглядати. Починаючи з 2015 року Генеральним штабом такі варіанти опрацьовувалися. Я не знаю, яка ситуація зараз, я не володію, на жаль, інформацією про те, чи зараз напрацювалися відповідні контрдії у такому напрямку. Але те, що на сьогоднішній день, Білорусь, в особі Лукашенка і збройних сил Білорусі, є сателітом Кремля — жодного сумніву немає. Річ у тім, що взаємодія на рівні військ підтверджується щорічними навчаннями, формуванням відповідних бойових груп, бойових одиниць, особливо в західному і південному напрямках.  Я зараз маю на увазі збройні сили республіки Білорусь. Я вже не кажу про те, що угодами, які підписані на сьогоднішній день, затверджено функціонування двох наявних на сьогоднішній день військових баз на території республіки Білорусь і будівництво третьої. Наголошую, будівництво цієї бази ведеться вже більше року. Офіційно підписані угоди два роки тому, а інформація про початок цього будівництва була восени минулого року. Наступне,  це угоди про застосування збройних сил Білорусі для Російської Федерації і Російської Федерації для Білорусі між міністерствами внутрішніх справ, міністерствами оборони щодо охорони громадського порядку, державного кордону і так далі. Я вже не кажу про те, що на щорічних переговорах, навчаннях, парадах, у яких беруть участь російські війська, вони залишаються на території Білорусі, ніхто їх звідти не виводить. Додайте до цього, на східному  кордоні з Україною зосереджено більше 500 тисяч, а на всьому західному кордоні, якщо взяти від Скандинавських країн до Чорного моря — мільйонний контингент живої сили російських збройних сил. Я вже не кажу про те, що це три групи, які наново сформовані.  Частина польових підрозділів проводять без кінця бойові злагодження, навчання і так далі. Додайте до цього бронетанкові групи, корпуси, які сформовані на території окупованої частини Донецької і Луганської областей. Наступне, це півострів Крим, де, по суті, сформоване окреме військове  угрупування Російської Федерації спрямування дій якого є Балкани, близький Схід і Північна Африка, де відбуваються нескінченні навчання. А остання інформація про те, що на територію автономної республіки Крим завезена ядерна зброя взагалі свідчить про те, що там формується самостійний підрозділ ракетно-космічних військ Російської Федерації. Насправді ми перебуваємо в оточенні дуже сильного угруповання Російської Федерації і це змусить нас і працювати над силовим компонентом своїм і треба розуміти, що далі НАТО і нам слід відпрацьовувати питання оборонної взаємодії з НАТО, Сполученими Штатами Америки і так далі. У нас  часу обмаль. Цей вертоліт — не помилка. Іноді  чую, що там льотчик помилився  і так далі. Не помиляються ці льотчики, не помиляються. Вони дуже добре розуміють, що вони роблять. До цього треба готуватися на всіх абсолютно напрямках: на суходолі, на морі і в повітрі, боюся, що й під землею. Знаючи, як діє російська воєнщина, використовуючи всі абсолютно доступні техніко-тактичні можливості, вони будуть весь час паскудити, вони весь час будуть намагатися нас промацати, відчути, де наша слабина.