Смерті не на фронті. Чому військовослужбовців вбивають у тилу?

І тому, коли з’являється кілька новин одразу про незвичні смерті військовослужбовців у тилу — це одразу викликає підозру і жах. 

Днями про загибель 24-річного нацгвардійця в Дніпропетровській області за нез'ясованих обставин повідомила користувачка соцмереж Марина Говорухіна. Вона зауважила, що її брат, Богдан Говорухін загинув напередодні довгоочікуваної відпустки.

Цілком можливо, що смерть молодого хлопця могла б бути не поміченою, якби його Марина не була професійною піарницею з досвідом роботи у правозахисних організаціях Українська гельсінська спілка та Zmina. 

Батько Марини й загиблого Богдана суддя у відставці Володимир Говорухін чекав на нього 19 червня у довгоочікувану відпустку. Але 13 червня — отримав сповіщення про смерть сина. У ньому йдеться про те, що під час виконання бойового завдання у селі Піщанка Дніпропетровської області військовий вистрілив собі у підборіддя з табельної зброї, загинув на місці.

Говорухін-старший — не лише колишній суддя, а й прокурор з десятирічним стажем.  Він дуже точно описав, що побачив на тілі сина. 

"У морзі ми побачили, що обличчя Богдана було побите, праве вухо зламане, ліве забите, перенісся перебите, на лівому біцепсі синець. Можливо, від приклада. Потім нам надіслали висновок про смерть. Експерт там зазначив, що був здійснений постріл з автомата Калашнікова в підборіддя. Але при цьому череп був не роздріблений. Ми подивились, що постріл був в шию. Немає доказів самогубства", — розповів публічно пресі батько. 

За словами родичів, він не скаржився їм на умови служби. Останнім часом працював на блокпостах Новомосковського району. Був врівноваженим і писав мамі про те, що приїде додому відпочити. До трагічної загибелі Богдан уже 2,5 роки служив за контрактом. Двічі був на ротації в зоні АТО, а повномасштабну війну зустрів на Донбасі. Тобто навряд чи якусь дрібні проблеми могли налякати юнака. 

Наразі відомо, що за фактом смерті Богдана Говорухіна відкрито кримінальне провадження за статтею "доведення до самогубства". Батько домагається визнання його самого потерпілим, аби ознайомитись з матеріалами справи та провести належну судово-медичну експертизу та тести з балістики.

Друга смерть не на фронті трапилась у міській лікарні №4 міста Києва. За загадкових обставин помер 31-річний військовослужбовець 95-ї десантно-штурмової бригади Вадим Годований з позивним Фізрук. До повномасштабного вторгнення був учителем на Уманщині. У війську дуже швидко став високопрофесійним розвідником та фахівцем БПЛА.

"31-річний військовослужбовець знаходився на лікуванні у медустанові з 30 червня. 16 липня о 23:50 друг померлого, який проходив лікування з ним в одній палаті, виявив останнього на вулиці на території лікарні у збудженому та неадекватному стані. Він повідомив про це працівників муніципальної охорони медзакладу. Співробітники муніципальної охорони разом з медиками доправили потерпілого до палати, пізніше чоловік був переведений в реанімацію. Наступного дня, 17 липня, лікарі констатували смерть військовослужбовця", – розповіли офіційну версію у київській поліції.

У документах вказано, що причина смерті — "серцева недостатність". Однак на фото з палати видно великі синці на тілі та садна на колінах. На пряме питання судмедексперту: "Що це?" — родичі почули відповідь: "Можливо, він впав". 

Однак на обличчі "Фізрука" теж були нетипові для падіння синці та гематоми. 

Подруга бійця Аліна Іцелєва звернула увагу на байдужість лікарів. Дійшло до того, що Вадима прийшли забирати не медики із закладу, де трапилась трагедія. Його забрала "швидка" абсолютно іншого закладу. І так було додатково втрачено критичний час. 

Фото: Instagram Аліни Іцелєвої

Ще один товариш загиблого у тилу бійця Дарій Зіяде "Сирієць" висловив припущення, що Вадима Голованого могла побити охорона медичного закладу. А сама лікарня тепер просто покриває свій персонал. 

Лише після публічного розголосу було розпочато два кримінальних провадження: за ч. 1 ст. 115 ККУ – "умисне вбивство" та ч. 1 ст. 140 ККУ – "неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником". Для встановлення остаточної причини смерті військового проводиться судово-медична експертиза.

Утім залишається кілька питань. Хто саме побив на території лікарні бійця 95-ї бригади? Чому медичні працівники та поліція — бачили синці та гематоми й говорили про "неадекватний стан потерпілого"? І головне, якщо в тилу у нас будуть гинути розвідники кращих десатно-штурмових бригад — про яке успішне звільнення території України може йти мова?

Ще одна дивна смерть у тилу за участі медиків трапилась у Львові. 11 травня за дивних обставин помер військовослужбовець 103-ї бригади ТРО Ярослав Андрушко. За висновком судмедексперта, смерть настала внаслідок удару тупим предметом в голову. 

У травні чоловік повернувся з передової й вирішив пройти лікування алкогольної залежності. Він пройшов необхідні огляди та через кілька тижнів чоловіка відвезли в реанімацію для наркозалежних у Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень. Там батьків запевнили, що сина прокапають і відпустять додому. Вони залишили свої контакти й поїхали додому.

Телефони в лікарні небажані, тому мама поїхала провідати сина лише за два дні. 

Лікарка передала новий список, що з медикаментів потрібно докупити. І на цьому все. 

Однак потім Ярослав Андрушко раптово опинився в лікарні невідкладної допомоги. Ось що вдалося дізнатися редакції "Еспресо. Захід":

"Його без свідомості, в поганому стані, з підозрою на інсульт привезли в лікарню на Топольній. Лікарі з Топольної заперечили наявність інсульту, зробили МРТ голови та виявили гематому і травму черепа, який був тріснутий, а тому негайно прооперували його і ввели в штучну кому. Лікар Дем’ян Ярославович наголосив на тому, що з такою травмою голови, яку виявили в Ярослава, неможливо прожити більше однієї доби", — розповіли  родичі воїна.

Після смерті зразу було залучено судмедексперта, зробили трепанацію черепа і, згідно з довідкою про смерть, зазначено, що смерть настала через травму голови від удару тупим предметом.

Поліція дуже хоче закрити цю справу якнайшвидше. На вайбер матері чоловіка прислали повідомлення, що відмовляють у в знанні її потерпілою стороною. Цілком можливо, що тут загиблого хочуть виставити алкоголіком, який сам вдарився головою і помер. 

* * *

У часи війни ми отримуємо багато звісток про загибелі рідних, колег, знайомих. Коли везуть нові труни із фронту — боляче. Та болючіше, коли в тилу військовослужбовців убивають умовно свої. І найбільше болить байдужість. 

Колись із фронту повернеться чимало ветеранів, які матимуть травми фізичні та душевні, потребуватимуть психолога, ліків. І подекуди матимуть залежності. І якщо зараз записувати всіх у "самовбивць" та "сам впав" — це може породити нездорову епідемію. Коли будь-хто може побити ветерана й уникнути відповідальності.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.