Сила ветеранок. Як працює жіночий ветеранський рух в Україні

Українські ветеранки втілили у реальність те, що до 24 лютого 2022 року здавалося далекими мріями. Серед їхніх проєктів - цех з пошиття жіночої військової форми, який працює уже два з половиною роки.  Форма, якою забезпечує захисниць держава - часто не підходить жінкам-військовим - зізнаються ветеранки. Тож спершу в цеху вшивали одяг, а тепер шиють і власний. Форма розроблена за оригінальними лекалами,  з урахуванням різних умов роботи на фронті та сезону. Так у підприємстві виготовили та безоплатно роздали щонайменше 1200 одиниць одягу.  Утім швачка-конструкторка цеху Ганна каже, що насправді форми можуть шити більше. Обмежують процес лише кошти.

"Ця куртка в нас демісезонна в даному випадку. Зимова виглядає так само, лише вона на підкладі та шерстипоні, на матеріалах які дозволяють  тримати холод. Вона повітронепроникна і вода теж не потрапляє. Якщо ти після роботи весь вимащений і ти не маєш доступу до води, почистити річ і ходити в засохлій крові це теж така історія - не дуже приємна... Це зимові штани вони теж на флісі, тут висока посадка, є можливість регулювання...це дозволить зменшити талію", - розповідає швачка-конструкторка цеху "Ветеранка" Ганна. 

Далі форму  упаковують та відправляють захисницям.  У волонтерському хабі приймають різні запити від військових. На початку повномасштабного вторгнення великим викликом було забезпечити учасниць Руху бронежилетами, касками й тактичною медициною. Надалі перелік потреб розширився - до тепловізорів, до автівок та безпілотників. 

"Амуніція дуже потрібна дівчаткам, бо броніки дають дівчатам важкі - плити по 8 кг. Вони фізично їх не можуть носити. Наша благодійна організація росте, вони потребують і потребують... Так само багато запитів на електронне спорядження: це мавіки, FPVішки...", - каже відповідальна за запити у "Ветеранці" Олена.

Олена на зв'язку з військовими жінками цілодобово. Адже, каже, що багато хто потребує простої розмови та підтримки. Не стримує сліз, бо згадує тих, від кого більше ніколи не надійдуть повідомлення чи дзвінки.

"2,5 року з дівчатками... Найстрашніше - ти втрачаєш дівчат, вже когось нема в живих. Одна показує, як спортом займається, тому що хоче бути у формі. Дуже хочеться їх побачити в живу. У нас був злет, деяких дівчаток я вже побачила, якісь одні із них стають тобі  рідними, ти спілкуєшся з ними постійно", - каже Олена. 

Ветеранки також організували власне виробництво безпілотників. Відповідальна за дронарню - пані Тереза. Тут її кличуть мамою. Розповідає, що сталевих пташок конструюють з нуля. Кожен дрон намагаються зробити кращим та ефективнішим. Тож їхню роботу високо оцінюють на фронті. 

"На кожній операції ми виграємо і загалом дрон покращується на 30%. У нас дуже гарні відгуки від військових, я цим пишаюся. Дрон, який не вбив жодного москаля  - це поганий дрон. Коли він вже туди поїде, тоді він буде гарним", - наголошує відповідальна за виробництво дронів у "Ветеранка" Тереза. 

У дронарні виготовили та передали на фронт кількасот власних літальних апаратів. Утім дронів забагато не буває. Тереза зітхає, бо для масштабування виробництва не вистачає грошей.

"Оцей дрон несе корисне навантаження 3,5 кг, можна якусь аптечку скинути, ліки, воду.  Таким дроном можна робити розвідку, він підіймається до 3-4 км. Ми намагаємося зробити так, що коли людина отримує на нулі цей дрон, що в нього було мінімум проблем", - зауважує Тереза.

Організація проводить зустрічі для посестер, надає всебічну підтримку. Ветеранка Юлія розповідає, як їй допомогли повернутися у мирне життя після пережитих воєнних травм.

"Те відчуття, коли ти серед своїх. Ці дівчата, їм не страшно, про що я розповідаю, що бачила, що мені сниться, відчуваю. І коли ми почали спілкуватися одна з одною,  на той час нас було 60 людей, і вийшло, що в нас усіх одні ті самі страхи, проблеми, і ти розумієш, що ти не один такий", - розповідає ветеранка Юлія.

Після демобілізації Юлія плете іграшки. Зараз її вироби не затримуються надовго вдома. Жінка тішиться, що вони стали справжніми оберегами для захисників і захисниць.

"Для того, щоб заспокоїтися робила їх до цього, але ну просто на подарунки й жіночий ветеранський рух їх  викуповував, вони так мене підтримали фінансово - весь свій посттравматичний стрес я пустила в іграшки", - згадує вона.

Місія цього об'єднання - підсилити жіночі голоси у війську. Організація запустила чат-бот для всіх жінок, які хочуть приєднатися до Сил оборони. У ньому можна знайти рекомендації про підготовку, на що звернути увагу на початку та під час служби. Очільниця руху "Ветеранка" запевняє, що багато українських жінок не бояться армії, і вже до неї готуються. 

"Ми плануємо посилювати рух для того, щоб посилювати своїх посестер, які будуть посилювати рух, створюємо осередки, щоб вони могли супроводжувати дівчат, аби повертати їх до цивільного життя. Ми розрослися окрім громадської організації...дяка цей супровід забезпечує і знаходить партнерів, і стимулює послуги для ветеранок та ветеранів", - каже очільниця руху "Ветеранка" Катерина Приймак.

До 6-річчя руху "Ветеранка" організація створила масштабний проєкт "Сила сестринства", аби привернути увагу до прав та можливостей жінок в армії, реінтеграцію ветеранок та підсилити голоси захисниць в країні. Також ветеранки відкрили збір на 6 мільйонів гривень для бойових посестер та їхніх підрозділів, які воюють на найгарячіших напрямках фронту. Кошти потрібні на засоби РЕБ, наземні станції та дрони. 

Збір для військових на засоби РЕБ, наземні станції та дрони:

IBAN UA 53 322001 00000 2620 9347 7325 70