Українські мотиви в законі про Інститут національної пам’яті. "Не хотіли ставити Москву в незручне становище"

Еспресо наводить переклад статті Gazeta Wyborcza.

У Польщі вибори, тож лякання Україною повертається. Перед пам'ятними парламентськими виборами 15 жовтня 2023 року темою був "неконтрольований наплив українського зерна" та "відбирання українцями роботи у польських перевізників".

Цього пального вистачило й на передвиборчу кампанію до місцевих виборів 21 квітня. Українське зерно більше не надходить до Польщі, транспорт також не став на коліна, тому нещодавнє блокування прикордонного переходу з Україною в Медиці 23 листопада закінчилося за один день.

Уряд задовольнив вимоги протестувальників: скасував сільськогосподарський податок на четвертий квартал, а Польща виступила (у підсумку безуспішно) проти підписання угоди ЄС з країнами МЕРКОСУР.

Що спільного це мало з Україною? Нічого, але для фермерів "метод на українця" перетворився на вічний двигун – досить стати на кордоні (з будь-якого приводу, нехай навіть у складі 30 осіб) і влада біжить з грошима полегшувати "страждання" польського селянина.

Продовження цієї стратегії є за своєю суттю порожнім, і може виявитися політично небезпечним, оскільки інші групи виборців рано чи пізно запитають, чому одна професійна група, яка вже отримує різні переваги, повинна отримувати чергові привілеї.

Тому взялися за тему ексгумації польських жертв на Волині і заборону пропаганди ідеології "бандерівщини".

ПіС щойно внесла на розгляд Сейму відповідний проєкт поправок до закону про ІНП. Він не дуже великий, я проаналізую його згодом. Важливою є поточна політична мета, яка викладена в "Пояснювальній записці": "Сучасна Україна продовжує проводити історичну політику, яка заперечує факт і, зокрема, масштаби геноциду, вчиненого ОУН-Б та Українською повстанською армією. Цю політику в Польщі продовжують і представники найвищої української влади, наприклад, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, під час конференції Campus Polska в Ольштині в серпні 2024 року, коли прирівняв геноцид на Волині до операції "Вісла" 1947 року (і назвав Люблінське, Підкарпатське та Малопольське воєводства українськими територіями)".

Campus Polska – це Рафал Тшасковський, який зробив свою кампанію, адресовану молодим виборцям, доступною для українців, які проповідують "волинську брехню" та "пропагують бандерівщину". Інша думка у Кароля Навроцького, президента ІНП і кандидата в президенти від ПіС. Він прокоментував проєкт у мережі Х: "Волинський геноцид, вчинений українськими націоналістами проти поляків, є справою всіх нас – він не має політичного чи партійного забарвлення".

Патріотично і "громадянсько", але без згадки однієї "деталі". Проєкт ПіСу створений за зразком поправок до закону про ІПН (ухвалених 26 січня 2018 року), які написані "російською кирилицею".

Закон про ІНП. Не хотіли ставити Москву в незручне становище

У згаданій зміні знайшлися "єврейські поправки" – криміналізація використання терміну "польські табори смерті" і згадки про співучасть поляків у Голокості. Президент Анджей Дуда та омбудсмен Адам Боднар оскаржили це положення в Конституційному суді, а він закрив справу.

Це виявилося необхідним, оскільки політики ПіС, наприклад, спікер Марек Кухцінський від імені Сейму, наполегливо стверджували, що положення потрібне, хоча Сейм, наляканий відголосками у світі та жахливими міжнародними іміджевими наслідками, 27 червня 2018 року вилучив його із закону.

Знайшлися там і "українські поправки", себто введення поняття "злочини українських націоналістів", які прирівнювалися до нацистських і комуністичних злочинів, і кримінальне покарання за їх заперечення.

За злочини визначалися "дії, вчинені українськими націоналістами в період з 1925 по 1950 роки, що полягали у застосуванні насильства, терору або інших форм порушення прав людини проти окремих осіб або груп людей. До злочинів українських націоналістів і членів українських формувань, які співпрацювали з німецьким Третім Рейхом, також належить участь у винищенні єврейського населення та геноцид проти громадян Другої Речі Посполитої на територіях Волині та Східної Малопольщі".

Президент і уповноважений з прав людини оскаржили формулювання "українські націоналісти" та "Східна Малопольща", у згаданому рішенні суд визнав їх неконституційними. "Під час створення оскаржуваних положень законодавець використав словосполучення з невизначеним значенням. Їхнє значення не сформульоване в законі і не може бути відтворено однозначно на основі конотацій, що існують у загальновживаній мові", – дійшов висновку Конституційний суд.

Своєю чергою, омбудсмен зазначив, що положення зміненого закону охоплюють 1925 – 50 роки, що вкрай ускладнює "точне визначення сфери, на яку поширюється застосування цих положень". Крім того, термін "українські націоналісти" не був прив'язаний до будь-якої конкретної політичної формації, що дозволяє поширити його "на значну частину україномовного населення". Окрім того,

український рух за незалежність у Другій Речі Посполитій був надзвичайно складним за своєю природою, а сталінська епоха до 1950 року була періодом проведення так званої акції "Вісла", від якої постраждало українське цивільне населення.

Таким чином, – підсумував омбудсмен, –використані в поправці "широкі часові рамки", є суперечливими "з погляду історичної оцінки, що створює ризики перешкод для обговорення недавньої історії і, як наслідок, мають негативний вплив на польсько-українські відносини".

Експерти, які брали участь в обговоренні поправки, були здивовані прийняттям часових рамок, відмінних від тих, що діють у польській історіографії. Адже вважається, що початком українського націоналізму як окремої політичної формації є 1920 рік (створення Української військової організації), а кінцем - 1954 рік, тобто арешт останнього керівника підпілля Василя Кука та розкриття провокації "Зенона" – фіктивної мережі Організації українських націоналістів, яка провадила діяльність в Польщі в 1950 – 54 роках.

Період 1925-50 рр. виокремлено відповідно до класифікації, яка відображає інтереси Росії та її спецслужб. У 1923-24 роках УВО фінансувалася Радянським Союзом, тому вбивство президента Станіслава Войцеховського у Львові (5 вересня 1924 року) можна приписати йому. Документи, що стосуються зв'язків УВО з Радянським Союзом, зберігаються в Києві, а їх оприлюднення може викликати певне "занепокоєння" в Москві.

Своєю чергою, 5 березня 1950 року в перестрілці з оперативною групою радянського міністерства державної безпеки загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Для радянських органів безпеки це означало остаточне "придушення" українського підпілля.

Російські зв’язки експерта з Люблінського католицького університету

"Українські поправки" були прийняті на основі парламентського проєкту змін до закону про ІНП, який був внесений до Сейму депутатами Kukiz'15 у липні 2016 року. Їх формальною метою була криміналізація висловлювань, що заперечують масове знищення польського населення в період з лютого 1943 року по лютий 1944 року на території Волині. Однак насправді автори проєкту прагнули досягти інших цілей.

Виступаючи від їхнього імені на засіданні парламентського комітету з питань правосуддя і прав людини (8 листопада 2016 року), професор Люблінського католицького університету Влодзімєж Осадчий заявив:

"Сьогодні в Україні поширюється ідеологія націоналізму, яка стає панівною державною ідеологією.

Традиції, що спираються на досвід лише незначної меншості українського суспільства, були поширені на всю країну з огляду на необхідність підтримання мобілізаційного клімату у зв'язку з конфліктом на сході країни".

Осадчий також вказав на існування понад мільйона українських трудових мігрантів, які нерідко виявляють "свою прихильність до символів та ідеологій, які в колективній пам'яті поляків асоціюються зі злочином геноциду". Звідси вимога заборонити символи, пов'язані "зі злочинною ідеологією та формаціями, що призвели до злочину геноциду", і прирівняти їх до нацистської та комуністичної символіки.

Після скандалу, що розгорівся після прийняття поправки, Rzeczpospolita написала (23 лютого 2018 року) про російські зв'язки Влодзімєжа Осадчого та Чеслава Партача (також експерта Kukiz'15). Перший був частим гостем російського іномовного радіо «Спутнік», де давав інтерв'ю Леоніду Сігану, який розпочав свою кар'єру в 1943 році як ведучий радіостанції "Союз польських патріотів" у Москві. "У своїх заявах для "Спутніка" професор Осадчий скаржиться на "велику зухвалість бандерівських осередків" в Україні і критикує східну політику Польщі", – підсумувала газета.

Після широкомасштабного вторгнення Росії, бо ніколи не буває забагато нагадувань про те, що війна почалася не 3,5 року тому, а 11 років тому, з анексією Криму та вторгненням на Донбас, проти України 24 лютого 2022 року телеканали "Спутнік" і Russia Today першими були заборонені на території Європейського Союзу. Осадчий також обіймав керівні посади в державній адміністрації – у листопаді 2016 року він став уповноваженим люблінського воєводи Пшемислава Чернека з питань співпраці з Україною. Тим часом

Партач у 2015 році відвідав конференцію в окупованому Криму під назвою "Ялта'45: минуле, сьогодення, майбутнє", до учасників якої зі спеціальним посланням звернувся Путін.

Україна заборонила йому в'їзд на свою територію, що Партач прокоментував в інтерв'ю порталу wPolityce.pl: "З українцями треба вести жорсткі переговори, все записувати, нічого на словах, і проводити політику відповідно до інтересів держави, а не інтересів окремих груп національних меншин. Треба пам'ятати, що вони будують свою державу на основі фальшивої ідеології і фальшивої історії, і це дуже погано закінчиться".

Насправді погано закінчиться війна в Україні для Путіна.

Українські розділи закону про ІНП. Закон прийнятий на користь Росії та її служб

Упродовж 2015 -2018 років на південному сході Польщі та заході України російські спецслужби за допомогою агентів з обох країн і Німеччини, а також "патріотичних сил" здійснили операцію, яка мала на меті довести українців і поляків до конфлікту. Були зруйновані понад десять українських масових поховань і пам'ятних знаків у Польщі (жоден з них не був повністю відновлений) і чотири польські в Україні (відновлені).

У першому випадку метою була боротьба з «українським націоналізмом» і "бандерівщиною", у другому - демонстрація антипольської спрямованості цієї "бандерівщини". Члени "Загальнопольської молоді" напали на греко-католицьку процесію в Перемишлі 26 червня 2016 року, а 4 лютого 2018 року троє активістів "Фаланги" намагалися підпалити штаб-квартиру Товариства угорської культури в Ужгороді в Україні.

Доповідачем депутатського проєкту поправок до Закону про ІНП був Томаш Римковський з Kukiz'15, який 25 січня 2018 року виступив у Сеймі з інформацією про справу, що перебуває на розгляді в Перемишльському окружному суді у зв'язку з нападом на греко-католицьку процесію: «Щодо бандерівських питань з сьогоднішнього дня, (...) Українець, на якого подали позов до суду за фізичну агресію польського громадянина, зірвав з нього футболку з написом "Волинь - пам'ятаємо!", а на запитання польського суду, чому він це зробив, відповів, що не згоден з нападом на свого національного героя, яким є Степан Бандера".

Десятки відомих людей написали "Протест" з приводу цієї заяви, повідомляючи: "У справі IIK 599/17 все з точністю до навпаки. Відповідачами є поляки, які з криком: "Зірви цю ганчірку, бандерівцю!" кинулися на представника парафіяльної служби, одягненого в традиційну українську сорочку-вишиванку і синьо-жовту стрічку на руці. Але для вуличного правосуддя факти не мають значення.

Зображення постраждалого з підписом "Бандерівець" вже шириться в Інтернеті, а польські націоналісти знаходять виправдання своїм діям у нових положеннях закону про ІНП".

Підписанти "Протесту" також заявили: "Ми наполегливо звертаємо увагу парламентарів Республіки Польща на те, що положення, внесене до закону депутатом Томашем Ржимковським з Kukiz'15, яке криміналізує "бандерівські злочини", становить пряму загрозу безпеці польських громадян української національності та українських заробітчан у Польщі".

В "українській" частині поправка до закону про ІНП від 26 січня 2018 року набула чинності, що підтвердив Конституційний Суд у згаданому рішенні: "вищезазначені положення (як структурні одиниці нормативного акта) продовжують діяти в правовій системі, але вже без формулювань, визнаних неконституційними".

Попри це термін "українські націоналісти" використовується відділом розслідувань ІНП, включений до численних постанов Сейму і Сенату, а також часто вживається у виступах високопосадовців, депутатів і сенаторів.

Це відбувається попри те, що я не знаю прикладу в польському законодавстві іншого акта, прийнятого в такий зухвалий спосіб в інтересах Росії та її спецслужб, в рамках ведення гібридних дій проти Польщі та підготовки до широкомасштабної війни проти України. Акта, спрямованого проти української меншини в Польщі, який використовується для насильства над її представниками, дискримінації та залякування. 

ОУН і УПА. ПіС жонглює датами та іменами, щоб українці асоціювалися із загрозою?

На перший погляд, ПіС врахувала у своєму проєкті критику "українських поправок" до закону про ІНП, а також вердикт Конституційного трибуналу. Тому йдеться про "злочини, скоєні членами та колаборантами Організації українських націоналістів - фракції Бандери (ОУН-Б) і Української повстанської армії та інших українських формувань, які співпрацювали з німецьким Третім Рейхом", а не про "українських націоналістів" загалом. Каратимуть усіх, хто публічно пропагує "ідеологію, що підбурює до застосування насильства з метою впливу на політичне чи соціальне життя, зокрема ідеологію ОУН(б) та УПА".

Про те, що це включення є лише удаваним, можна побачити з визначення злочину та "Пояснювальної записки" до законопроєкту.

Визначено дві категорії злочинів. Перша – "злочин геноциду, пов'язаний зі знищенням, зокрема, польського, єврейського, чеського, словацького, вірменського та українського населення", вчинений у 1943-1945 роках у волинському, поліському, львівському, тернопільському, станіславському та люблінському воєводствах".

Друга – це "інші діяння, вчинені в період 1921-1950 років, пов'язані із застосуванням насильства, терору або інших форм порушень прав людини проти окремих осіб або груп осіб польської національності або польських громадян інших національностей".

Фракція Бандери в ОУН була створена у квітні 1941 року, тоді як офіційна дата створення Української повстанської армії (УПА), визнана її керівництвом 1947 року – це 14 жовтня 1942 року, хоча насправді це сталося навесні наступного року. Таким чином, введення у визначення другої категорії злочинних діянь є абсурдним, оскільки ОУН(б) та УПА не могли їх вчиняти до свого створення. Постає питання, за заперечення чого автори законопроєкту хочуть покарати тих, хто ставитиме під сумнів ці злочинні діяння?

Усвідомлюючи відверто грубі "відбитки пальців" московських замовників у законі від 26 січня 2018 року, у "Пояснювальній записці" до пісівського проєкту зазначається: "Додатково запропоновані правки закону усувають юридичні помилки, вилучаючи з положень закону «злочини українських формувань, які співпрацювали з Третім Рейхом» у період 1925 – 1950 років - оскільки Третій Рейх не існував у період 1925 – 1932 років та 1945-1950 років" [так в оригіналі].

Брехня, тому що в процитованій на початку статті поправці шестирічної давнини період 1925 – 50 років відноситься до "українських націоналістів", а не до "членів українських формувань, які співпрацювали з німецьким Третім Рейхом".

Ба більше, пісівські пропозиції нічого не «ліквідують», адже пропонують розширити часові рамки злочинних дій ОУН(б) та УПА з 1925 – 50 років на 1921 – 50 роки. Тобто, зазначення початкової дати – 1925 рік – виявилося надто компрометуючим, тож її змінили. 1950 рік залишили без змін, сподіваючись, що ніхто не запитає про причини такого "відкриття".

Причиною образливого для здорового глузду жонглювання датами, визначеннями та назвами українських організацій є намагання закріпити у свідомості поляків думку про те, що Україна становить для них загрозу. Наприкінці 2023 року на замовлення Центру ім. Ю. Мерошевського було проведено опитування думок поляків та українців віком від 16 до 26 років. Виявилося, що

32% молодих поляків вважають Україну недружньою країною, а дружньою – 34%.

На противагу 75% молодих українців вважають Польщу дружньою країною і лише 8% – недружньою.

Однією з причин негативного ставлення до України третини молодих поляків є дії політиків. Парламент майже щороку приймає постанови про Волинь та "бандерівщину" в Україні, але замовчує "польську операцію" радянського НКВС у 1937 – 38 роках, в результаті якої було розстріляно понад 111 тисяч поляків.

Польський парламент ухвалив відповідні резолюції у 2009 та 2012 роках. Однак, коли у 80-ту річницю цього злочину історики, пов'язані з партією ПіС, запропонували Сейму засудити його, вони отримали відмову. Для того, щоб нагадати про цю подію, було достатньо пам'ятної виставки у фойє будівлі парламенту.

Волинські ексгумації за підтримку вступу України до Європейського Союзу?

ПіС не приховує, що внесення проєкту поправок до закону про ІНП є відповіддю на оприлюднену наприкінці листопада "Спільну заяву" міністрів закордонних справ Польщі та України Радослава Сікорського й Андрія Сибіги. У документі підкреслюється, що Польща підтримує розширення ЄС і НАТО шляхом долучення України, і висловлюється сподівання на позитивний так званий "скринінговий звіт" Європейської комісії та рішення Ради ЄС про відкриття Кластеру 1 "Основи" під час польського головування. А це означає початок переговорів про вступ з Україною.

Своєю чергою Україна підтвердила "відсутність перешкод" для проведення пошукових та ексгумаційних робіт на українській території та "готовність позитивно реагувати на запити у цих напрямках". Міністри оголосили про створення робочої групи під егідою міністерств культури обох країн для "проведення предметної роботи та досягнення домовленостей між сторонами".

Урядам Польщі та України, а також Робочій групі варто побажати успіхів, не лише через спроби ПіС підірвати їхню діяльність з явним "російським слідом". Загрози безпеці Польщі, ЄС і НАТО з боку імперської Росії не є вигадкою і не зникнуть за помахом чарівної палички, навіть, якщо в Україні буде встановлене перемир'я або тривалий мир.

Адже не зміниться головна мета Москви, яка прагне зруйнувати добросусідські відносини між Польщею та Україною.

Бо саме так Росія – неважливо, біла, червона чи путінська – уявляє собі шлях до відновлення своєї імперської величі. І те, що півстоліття тому проникливо описав Юліуш Мерошевський у своєму есеї "Російсько-польський комплекс і територія УЛБ", не втратило своєї актуальності й досі.

Діяльність польсько-української робочої групи буде нагадувати ходіння по особливо тонкому льоду, оскільки, окрім політичного, соціального та історичного контексту в обох країнах, вона має враховувати офіційно оголошені цілі російської агресії проти України - її "денацифікацію" та "дебандеризацію". А також використання минулого для агресивної кампанії проти Польщі з боку Російської Федерації, нова фаза якої розпочалася з 2016 року.

Важливо, щоб діяльність Робочої групи супроводжувалася усвідомленням того, що її члени працюють не на незайманій території, адже за останні десятиліття справді багато зроблено для порозуміння і примирення між поляками та українцями. Також і в питаннях правового "інструментарію" взаємних відносин.

Особливу роль у цьому процесі відіграли президенти обох країн, незалежно від того, з яких політичних сил вони вийшли. За винятком Віктора Януковича, але він виявився маріонеткою в російських руках. Отже, є до чого і до кого апелювати.