Суспільство визначилося: РПЦ має бути заборонена в Україні

Так, за колабораціонізм арештували найбільш одіозних митрополитів і єпископів. Так, кільканадцять владик позбавили (нарешті!) українського громадянства. Але на всю структуру московської церкви це не вплинуло жодним чином. УПЦ МП під керівництвом митрополита Онуфрія як була частиною РПЦ патріарха Кіріла, так і залишається нею надалі. Всупереч  гучним заявам про "самостійність" і "більшу автокефальність", ніж Православна Церква України. 

Причина такого стану - у відданості Онуфрія та інших очільників УПЦ МП ідеології "Святої Триєдиної Русі". А ще - у російському паспорті в кишені київського митрополита, його щирих зізнаннях у образі на Україну та почутті любові до Росії ("Росіянин за паспортом і по духу", 10 квітня 2023 року).

Однак головний винуватець у збереженні позицій "духовної філії Кремля" - це українська влада, яка не ухвалила ні закону про деколонізацію українського культурного простору, ні закону про заборону діяльності РПЦ в Україні. Хоча могло здатися, що відповідні рішення щодо РПЦ прийняла Рада національної безпеки і оборони України ще 1 грудня минулого року. На їх виконання Кабінет Міністрів навіть підготував власний законопроєкт. Але і його не виносять в зал Верховної Ради, бо в правлячій монобільшості "Слуги народу" немає достатньої кількості голосів для його прийняття хоча б у першому читанні.

Насправді урядовий законопроєкт (№ 8371) настільки беззубий, що його радо підтримала УПЦ МП на засіданні Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій (11 квітня). Втім, зробила це "по-тихому", бо церква митрополита Онуфрія волає на весь світ про "гоніння на єдину канонічну церкву", підігруючи російській пропаганді. 

Але для великої частини української влади навіть цей млявий законопроєкт виявляється занадто радикальним, бо ватного духу і відданості "русскому міру" в їхніх головах не викорінили широкомасштабна війна Росії проти України, геноцид української нації, десятки тисяч смертей, руйнування і щоденні ракетні обстріли. 

Митрополит познущався з міністра

Стерильність дій влади у церковному питанні найкраще видно у намаганні "звільнити" від московської церкви Києво-Печерську лавру. Так, офіс київської митрополії УПЦ МП забрався з лаври, перебравшись до Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії, де знаходиться резиденція Онуфрія. Так само звідти виїхала духовна семінарія. Але монастир УПЦ МП надалі залишається в лаврі, і не видно перспективи його відходу. 
П’ятого червня міністр культури Олександр Ткаченко повідомив про завершення роботи комісії Міністерства культури та інформаційної політики і підписання акту прийому-передачі державного майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". Цим документом підтверджено передачу державного майна у користування заповідника.

У повідомленні міністерства зазначено, що комісія загалом перевірила та повертає у користування держави 79 об’єктів, які знаходяться в різному стані. "УПЦ МП допущено самовільну перебудову, добудову, перепланування пам’яток культурної спадщини та будівництво новобудов на території заповідника. З всім цим ще будемо розбиратись".
Сам міністр Ткаченко завив, що "тепер, після того як заповідник направив вимогу УПЦ МП про невідкладне звільнення, припинення користування та повернення заповіднику його майна, остання має протягом 3 робочих днів з дня їх отримання це зробити".

Заяву урядовця прокоментував голова Інформаційного відділу УПЦ митрополит Климент. Він досить жорстко сказав, що Ткаченко регулярно озвучує абсолютну брехню про дії Мінкульту щодо лаври: "Ткаченко каже, що підписано Акт прийому-передачі майна Лаври, а вже в наступному реченні каже, що монастир відмовився підписувати Акт прийому-передачі майна Лаври. Очевидно, Олександр Ткаченко підписав цей акт сам із собою".

Поглузувавши з міністра, митрополит вказав, що рішення відомства не матимуть жодних правових наслідків для монастиря УПЦ МП у Києво-Печерській лаврі. Він як діяв, так і діятиме далі. 

Суди триватимуть роками

При цьому міністерство усвідомлює, що впродовж трьох днів монахи московської церкви не підуть з лаври. Вони "відмовилися через канцелярію прийняти Акт прийому-передачі державного майна. Заповідник відправив всі документи поштою та в електронному форматі" - зазначив пан Ткаченко. І додав, що підписання Акту прийому-передачі майна лаври - це "дійсно історичне рішення та непроста робота, але лавра має бути українською, і вона повертається до держави".

Слова міністра є способом підняти собі настрій. Бо поки всі ці зусилля мають вигляд декларації про наміри, а не констатації звершеного факту. Дорога до того, щоб лавра справді стала українською - дуже довга, а те, що в її кінці - вельми непевне. Частина лаври, в якій сьогодні господарює московська церква, може залишиться в її руках ще невизначено тривалий час. А може, і назавжди. 

У своєму повідомленні МКІП зазначило, що в разі відмови покинути лавру впродовж трьох днів "буде суд для прийняття відповідного рішення щодо усунення перешкод заповіднику у користуванні майном". Отже, спочатку міністерству потрібно внести до суду подання на незаконні дії монастиря УПЦ МП, суддям буде потрібний час на ознайомлення з матеріалами справи, далі треба провести слухання й винести рішення. Для цього знадобляться довгі місяці, якщо не роки. У випадку рішення у відповідності зі скаргою міністерства УПЦ МП напевно його оскаржуватиме в другій інстанції, а згодом у Верховному Суді України та Європейському суді з прав людини. 

Зрештою, до ЄСПЛ московські священики можуть звернутися одразу після подання міністерством скарги до українського суду, мотивуючи це порушенням процедур комісією МКІП та складеним нею акту прийому-передачі. Тяганина перед ЄСПЛ триватиме роками (адже внесення скарги до ЄСПЛ зупиняє будь-які дії у даній справі), упродовж яких монахи з філії РПЦ спокійно порядкуватимуть у Києво-Печерській лаврі. Так само, до речі, як і в Почаївській лаврі.      
На ці проблеми я звертав увагу під час підготовки Державною службою з етнополітики та свободи совісті релігієзнавчої експертизи на виконання рішень РНБО від 1 грудня ("Влада допомагає РПЦ зберегтися і дискредитувати Україну", 17 лютого 2023 року). Однак влада вперто ігнорує реальність, підігруючи УПЦ МП і російській пропаганді, чим завдає непоправної шкоди національній безпеці України.  

Проте на сьогодні склалися й інші об’єктивні обставини. Зміни, тобто вихід московських монастирів із лавр, можуть статися через тиск громадськості. 

Українці підтримують заборону УПЦ МП

У травні Центр ім. Разумкова провів на замовлення видання "Дзеркало тижня" опитування громадської думки на тему ставлення українців до заборони УПЦ МП та інших церковних питань. Результати засвідчили негативну оцінку московської церкви в Україні, розуміння її антиукраїнської ідеології та служіння інтересам Росії, а не України. 
На запитання, чи може держава втручатися в церковні справи, аж до ліквідації тієї чи іншої церковної структури, відповідь "так, але у виняткових випадках, наприклад коли це стосується національної безпеки" обрали 45,7% респондентів. Варіант "Так, держава повинна контролювати церкву в інтересах суспільства" підтвердило 19,3% українців, натомість відповідь "Ні, влада не повинна втручатися" обрало 25,8% респондентів. 

Фото: ZN.ua

Отже, переважна більшість наших співвітчизників висловлюється за заборону діяльності УПЦ МП, але для "більшості із цієї більшості" такий крок має обумовлюватися потребою зміцнення національної безпеки. Тим самим опитування підтвердило те, що в своїх ухвалах висловили обласні ради, коли скасовували на своїх територіях філії РПЦ: в Україні УПЦ МП потрібно заборонити для зміцнення нашої безпеки через  широкомасштабне вторгнення Російської Федерації до нашої держави. 

Відповідаючи на запитання про ставлення людей до відмов центральними та місцевими органами влади у продовженні оренди культових споруд і земельних ділянок, 60,8% респондентів підтримали такі рішення. 

Фото: ZN.ua

На запитання про майбутнє Києво-Печерської та Почаївської лавр 43,4% опитаних відповіли, що потрібно припинити служби УПЦ МП у лаврах і передати їх ПЦУ, 19,6%  вважають, що їх слід залишити у статусі музеїв і не допускати туди жодної релігійної організації, 9,6% - що потрібно надати можливість для богослужінь УПЦ МП і ПЦУ, 6.2% - доцільно, щоб богослужіння у лаврах проводила, як і раніше, УПЦ МП.  

Імовірно, влада відчуває стан суспільних настроїв і тому говорить, що Києво-Печерська лавра "має бути українською". Однак практичні дії влади можуть призвести до збереження присутності монастиря РПЦ у Києво-Печерській та Почаївській лаврах, про що говоритимемо згодом.

ПЦУ – єдина українська православна церква 

Українці чітко формулюють причини заборони діяльності УПЦ МП. Для 43,2% наших співгромадян - це проповідування нею ідеології "русского міра", 39% респондентів обрало відповідь "ця церква пов’язана з російськими спецслужбами", 35,9% - "ця церква в період з 2014-го по лютий 2022-го жодного разу не засудила російської агресії, навпаки, підтримувала російський наратив про „громадянський конфлікт", 36% – "у цієї церкви керівний центр у Москві".     
Московська церква стрімко втрачає свою паству. На запитання "До якої релігії чи церкви ви себе відносите?" приналежність до ПЦУ задекларували 34,2% українців, відповідь "я православний, але не відношу себе до жодної з церков" – 13,1%, "я вірю в Бога, але до жодної релігії себе не відношу" вказали 10,1% опитаних, приналежність УГКЦ обрали 10,1% респондентів, натомість до УПЦ МП відносить себе лише 8,2%. 

Отже, війна остаточно поховала пропагандистське використання церквою Кіріла Гундяєва тези про "єдину канонічну церкву" з найбільшою кількістю релігійних організацій та вірян. ПЦУ більша за кількістю приходів, приналежність до неї декларує в 4 рази більше людей, ніж до УПЦ МП. І саме цей показник пояснює небажання українців сприйняти просте об’єднання цих церков в єдину структуру. 

Центр ім. Разумкова поставив запитання: "З яким твердженням про можливість об’єднання українських церков ви найбільшою мірою згодні?" Відповідь "не потрібно об’єднувати українські церкви" обрало 30,4% респондентів; "не можна приєднувати УПЦ МП до ПЦУ, оскільки в УПЦ МП багато священиків з проросійською орієнтацією" - 25,3%. Вважають, що "потрібно об’єднати УПЦ МП і ПЦУ та створити Єдину помісну православну церкву" лише 12,1% опитаних. 

Отже, який підсумок соціологічних опитувань? Більшість українців визначилася, що Українською православною церквою є ПЦУ, а не УПЦ МП. Церква митрополита Онуфрія сприймається як частина московської церкви, а не елемент українського православ’я. Люди правильно зрозуміли також і те, що рішення собору УПЦ МП від 27 травня 2022 року були спробою мімікрії, а не справжнім розірванням канонічних, організаційних та ідеологічних зв’язків з РПЦ. Бо ніякого виходу з-під підпорядкування Москві не відбулося.  

Українське суспільство буквально волає, щоб влада зробила з цього висновки і заборонила діяльність РПЦ в Україні. Так, як це передбачено законопроєктом "Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій" (№ 8221), який у листопаді минулого року мною і групою народних депутатів з усіх депутатських фракцій зареєстровано у Верховній Раді. 

Але влада затято ігнорує наші пропозиції всупереч державним інтересам, необхідності захисту національної безпеки і поглядам більшості українців.   

Наші пропозиції 

Законопроєкт № 8221 встановлює заборону діяльності РПЦ на території України, а також діяльність релігійних організацій (об’єднань), які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об’єднання) входять до структури або є частиною РПЦ. 

Нами передбачено дострокове припинення всіх правочинів, пов’язаних із використанням майна (оренда, найм, лізинг тощо), строк дії яких не закінчився, укладених між резидентами України з відповідною заборонено іноземною релігійною організацією, а також з юридичними особами, власником чи учасником яких вона є.

Встановлюються особливості найменування релігійних організацій, зокрема, можливість релігійної організації використовувати в своїй назві (як повній так і скороченій) слів "православний" або "православна" виключно у випадку, якщо ця релігійна організація у канонічних та організаційних питаннях підлегла ПЦУ.

Усе гранично виважено, просто і згідно з європейським законодавством. І чітко зрозуміло для всіх учасників законодавчого процесу, зокрема для юридичних осіб РПЦ в Україні, отже і монастиря в Києво-Печерській лаврі. Якби УПЦ МП захотіла оскаржити сам закон чи його окремі положення, тоді юристам московської церкви потрібно було б довести, що діяльність РПЦ в Україні служить зміцненню національної безпеки під час геноцидної війни, яку розв’язала Російська Федерація.  

Абсурд такого оскарження буде самозрозумілий навіть для найбільш гарячих прихильників "русского міра". Порушення умов оренди державної власності відіграватиме допоміжну, а не головну процесуальну роль.  

Але наша влада вирішила проігнорувати законопроєкт № 8221 і пішла шляхом судових рішень для кожної окремої юридичної особи УПЦ МП, а їх – тисячі! І для кожного випадку потрібно провести експертизу, зібрати докази порушення умов оренди, подати позов до суду і пройти всі судові інстанції.  

У такий спосіб нашого життя, навіть життя наших дітей і онуків не вистачить на втілення заборони діяльності РПЦ в Україні та виселення її юридичних осіб з державної власності, зокрема пам’яток культури загальноукраїнського та загальносвітового значення.  

Меншість не має тримати державу в заручниках   

У преамбулі до нашого законопроєкту зазначено, що відповідно до Томосу в Україні постає автокефальна Православна Церква. За рішенням Об‘єднавчого Собору 15 грудня 2018 року вона отримала назву Православна Церква України (ПЦУ). Сам Томос було вручено 6 січня 2019 року цій Церкві, а також Українській державі. Відповідно до наданого Патріаршого та Синодального Томосу, ця Церква - усі православні митрополії, архієпископії, єпископії, монастирі, парафії та всі церковні установи - має статус автокефальної, є частиною Вселенського Православ’я і занесена до Диптиху Православних Автокефальних Церков і проголошена в межах міжнародно визнаних державних кордонів України. 

Іншого Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні не буде. Так само як фактом стало те, що московська церква є релігійною організацією невеликої меншості нашого суспільства. Хоч, на жаль, все ще з дуже впливовим представництвом у владі.  

Однак саме зараз настала пора, щоб ця меншість припинила диктувати свої умови нашій державі, яка стікає кров’ю від носіїв "русского міра". Ідеології, якою все ще керується УПЦ МП та її захисники у владі.  

І тому "Карфаген має бути зруйнований". Для захисту української незалежності та демократії якомога швидше має бути ухвалений законопроєкт № 8221 "Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій". Російська православна церква та її філія УПЦ МП мають бути заборонені законом.