Україна має на меті дестабілізувати Росію атакою на Курськ, а мільйони переміщених українців сподіваються повернутися додому ще до закінчення війни. Акценти світових ЗМІ 12 серпня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 12 серпня.

Україна має на меті дестабілізувати Росію атакою на Курськ

Кількість військ, відправлених до Росії, вимірюється у тисячах, пише The Guardian із посиланням на джерело, а тим часом Москва і Київ обмінялися звинуваченнями щодо пожежі на окупованій Запорізькій атомній електростанції.

Представник українських силових структур повідомив, що метою вторгнення була дестабілізація Росії і розосередження російських військ за допомогою коротких і швидких атак. 

Як зазначає видання, Росія припустила, що у вівторок кілька сотень українських військових здійснили несподівану атаку, але український офіційний представник заявив, що їхня кількість була більшою. Відповідаючи на запитання, чи було задіяно понад 1 тисячу українських солдатів, він сказав: "Більше, ніж 1 000. Це набагато більше... Тисячі".

За повідомленнями з різних джерел, в операції беруть участь кілька українських бригад. Київ застав Росію зненацька, підкреслює The Guardian, завдавши удару на слабо захищеній ділянці фронту, де з весни 2022 року не було значних бойових дій, і прорвавши обмежену прикордонну оборону.

"Ми переходимо в наступ. Мета – розтягнути позиції ворога, завдати йому максимальних втрат і дестабілізувати ситуацію в Росії, коли вони не в змозі захистити власний кордон", – сказав у коментарі представник силових структур.

Тим часом президент України заявив, що цього літа Росія завдала майже 2 тисячі транскордонних ударів по Сумській області України з боку Курської області, і що такі удари заслуговують на українську відповідь.

"Артилерія, міномети, безпілотники. Ми також фіксуємо ракетні удари, і кожен такий удар заслуговує на справедливу відповідь", – цитує The Guardian Володимира Зеленського.

Російські військові блогери повідомляють, що бої ведуться на глибині понад 20 км в Курській області, що змушує деяких з них замислитися над тим, чому Україна змогла так легко прорватися через цю територію.

В окремому дописі в соціальних мережах Зеленський заявив, що російські війська, схоже, влаштували пожежу в одній з градирень Запорізької атомної електростанції, яку вони окупували з перших днів війни.

Проте, зауважив він, рівень радіації в межах норми, і звинуватив Росію у використанні контролю над об'єктом, шість реакторів якого перебувають у режимі зупинки, "для шантажу України, всієї Європи та світу". Український чиновник у Нікополі, найближчому місті через Дніпро від атомної станції, додав, що, за "неофіційною інформацією", пожежа була спричинена підпалом "великої кількості автомобільних шин" в градирні. А МАГАТЕ заявило, що не було зафіксовано жодного впливу на ядерну безпеку на об'єкті.

Видання зауважує, що висловлювалися припущення, що Україна може спробувати захопити російську атомну електростанцію в Курчатові під Курськом, але вона розташована більш ніж за 30 миль від місця бойових дій, і вважається, що українським силам буде складно дістатися так далеко.

Лідери України та її військові мало говорять про мету наступу. Вважається, що його метою є послаблення тиску на фронті на сході Донбасу, де російські війська просуваються вперед. І це також має продемонструвати Росії та західним прихильникам України, що Київ все ще здатен успішно наступати.

The Guardian також акцентує на тому, що у суботу Володимир Зеленський нарешті прямо визнав вторгнення в Курську область – це перший випадок, коли регулярні війська Києва атакували територію Росії відтоді, як Кремль розпочав повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року.

"Україна доводить, що вона дійсно може відновити справедливість і забезпечує саме той тиск, який потрібен - тиск на агресора", – сказав президент.

Тим часом, як аналізує ISW, російські військові, схоже, покладаються на захист Курська за допомогою прикордонників-строковиків, елементів інших регіональних сил і тих, хто "передислокований з менш пріоритетних прифронтових районів України".

ISW також зазначає, що керівництво діями з припинення українського вторгнення, ймовірно, перейшло до агентства внутрішньої безпеки ФСБ Росії після того, як Кремль оголосив у п'ятницю, що відповідь була "контртерористичною операцією".

Фото: губернатор Курської області Олексій Смирнов

Мільйони переміщених українців сподіваються повернутися додому ще до закінчення війни

Вторгнення Росії в Україну спричинило найбільше вимушене переміщення людей в Європі з часів Другої світової війни – 9 мільйонів втекли за кордон або в безпечніші місця всередині країни, через що зросли соціальні, економічні та політичні проблеми, пише Politico.

"До закінчення повномасштабної війни, деокупації територій, настання миру, відновлення їхніх домівок і розмінування територій немає підстав очікувати, що вони зможуть повернутися додому", – сказала виданню міністрка соціальної політики Оксана Жолнович.

У Politico зауважують, що з огляду на те, що російські військові здобувають все нові позиції на фронті, тисячі людей тікають від їхнього наступу, а російські ракети регулярно приносять смерть і руйнування в українські міста, цей день є дуже далеким.

Це ставить київський уряд у скрутне становище, коли йдеться про 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Урядова Стратегія державної політики з питань внутрішнього переміщення на період до 2025 року визначає інтеграцію цих людей у нові громади за межами зони бойових дій як стратегічну мету, але також закликає підтримувати "осіб, які мають намір повернутися до свого попереднього місця проживання".

Вплив масового вимушеного переміщення випробовує на міцність і соціальну структуру країни.

Тут Politico розповідає історію Яни Кращук. Жінка двічі тікала від російських окупантів разом зі своїм маленьким сином, але досі відмовляється переїжджати далеко від лінії фронту, побоюючись витрат та ізоляції, пов'язаних з пошуком дому в новому та безпечнішому місті.

Як і вона, підкреслює видання, багато переселенців не бажають пускати коріння на нових місцях, оскільки вважають, що їхнє переміщення є тимчасовим. Без економічної та соціальної інтеграції соціальні розбіжності, ймовірно, зростатимуть, і все більше переселенців можуть бути змушені повернутися до прифронтових або навіть окупованих територій, або емігрувати, що поглибить демографічну кризу в країні.

Мрія про повернення все ще залишається сильною. За даними української неурядової організації "Право на захист" (R2P), що займається підтримкою переселенців, все більше нещодавно переміщених осіб шукають притулку поблизу своїх рідних регіонів. Факторами є звична обстановка і менші витрати, а також надія на те, що вони незабаром повернуться додому.

Урядова політика, спрямована на підтримку інтеграції в нових, безпечніших місцях, ускладнюється тим, що російські атаки, зокрема на енергетичну інфраструктуру, поширюються на всю країну. Багато українців також мають міцні місцеві зв'язки, які, разом з відсутністю економічних можливостей в інших місцях, можуть перешкодити їм пустити нове коріння і навіть змусити їх повернутися в райони, які держава вважає непридатними для життя.

Яна Кращук – залізничниця з Куп'янська. Коли через українські війська звільнили місто і воно знову потрапило під російські обстріли, вона втекла зі своїм 4-річним сином до Чехії. Хоча там їй надали безкоштовне житло, вона не відчула себе бажаною гостею і повернулася до Куп'янська. Але в серпні 2023 року її будинок обстріляли, і вона була евакуйована до Харкова. Зараз вона та її син живуть у студентському гуртожитку, перетвореному на колективний центр для ВПО, де, за словами уряду, вона може жити безкоштовно до кінця війни.

Її міркування, зауважує Politico, прагматичні та водночас емоційні. З Харкова вона може наглядати за своїм майном у Куп'янську. Вона відхилила пропозицію переїхати до Полтави, далі від лінії фронту, оскільки безкоштовне житло було гарантоване лише на пів року. 

За даними УВКБ ООН, понад 85 тисяч вимушених переселенців, таких як Яна Кращук, досі живуть у загальних центрах, спочатку створених як надзвичайний захід. І нові хвилі прибувають, оскільки уряд закликає до обов'язкової евакуації з прифронтових районів. 

Навчання, гранти для малого бізнесу, допомога по догляду за дітьми та стимулювання бізнесу до працевлаштування ВПО – ось деякі державні стратегії, спрямовані на допомогу біженцям у працевлаштуванні. Але без належної фінансової підтримки деякі з них змушені повертатися до небезпечних зон і жити на гуманітарну допомогу.