The New York Times: Лідер Азербайджану впевнено кидає виклик Путіну в рідкісному конфлікті

Про це йдеться у статті The New York Times, переклад якої наводить Еспресо. 

Це була напружена розмова між двома авторитарними лідерами, які звикли домагатися свого.

Президент Росії Владімір Путін пропонував пояснення авіакатастрофи літака Азербайджанських авіаліній, яка забрала життя 38 людей кількома днями раніше. Можливо, це була зграя птахів, сказав Путін, або каністра з газом, що вибухнула. Можливо, це був український безпілотник.

Але президент Азербайджану Ільхам Алієв на це не купився, за словами двох людей, знайомих з тією телефонною розмовою наприкінці грудня. Вже за кілька годин після катастрофи стало зрозуміло, що літак був збитий російськими засобами ППО, що, як видається, було фатальною помилкою. Осколки застрягли в нозі одного з пасажирів, а фюзеляж літака був поцяткований дірками.

29 грудня Алієв публічно висловив свій гнів, не називаючи російського президента на ім'я. Він заявив: "Спроби заперечувати очевидні факти є безглуздими і абсурдними".

Люди, які описали телефонний дзвінок, наполягли на анонімності, щоб уникнути обговорення чутливих дипломатичних комунікацій. Кремль не відповів на прохання про коментар.

Фурор навколо авіакатастрофи і готовність Алієва публічно кинути виклик Путіну виявили помітний розрив між двома пострадянськими правителями, які зблизилися за більш ніж два десятиліття перебування при владі. Путін намагався заручитися підтримкою Алієва в очевидній спробі приховати причину катастрофи; Алієв, підбадьорений ослабленням впливу Росії на землях, де вона колись домінувала, наполягав на тому, щоб Росія публічно визнала свою провину.

Інтерв'ю, взяті минулого тижня в азербайджанських чиновників і людей, близьких до уряду, показали, що катастрофа літака Embraer 190, на борту якого перебували 67 осіб, стала геополітичною віхою для колишнього Радянського Союзу. Замість того, щоб дозволити Путіну диктувати свою реакцію на трагедію, Алієв неодноразово критикував Росію за те, що вона не взяла на себе відповідальність.

Расим Мусабеков, депутат азербайджанського парламенту, член комітету у закордонних справах, назвав реакцію Росії на катастрофу "абсурдним ставленням".

"Азербайджан не прийме такого шовіністичного ставлення", - додав він.

За лаштунками, як показали інтерв'ю, ця напруженість спалахнула безпосередньо між Алієвим і Путіним, незважаючи на те, що обидва автократи часто знаходили спільну мову. За словами людей, знайомих з телефонними розмовами, 28 грудня і наступного дня Путін закликав Алієва погодитися на те, щоб авіаційний орган, який базується в Москві, провів розслідування авіакатастрофи. Алієв відмовився, наполягаючи на розшифруванні чорних скриньок літака в Бразилії, де був виготовлений літак, що стало яскравим проявом недовіри до російського лідера.

Офіційні особи в столиці Азербайджану Баку організували інтерв'ю для The New York Times з трьома вцілілими пасажирами, які розповіли, що деяким пасажирам стало зрозуміло, що на них напали, одразу після того, як щонайменше два вибухи струсонули літак у повітрі.

Після другого вибуху дівчина почала кричати. Лейла Омарова, 28 років, побачила через прохід зі свого місця біля вікна, що колготки дівчини були заляпані кров'ю.

Через три ряди позаду них 71-річний Нурулла Сіраджов намагався заспокоїти свою дружину. Він сказав їй, що перший звук, мабуть, був від шасі. Вони ніколи раніше не літали.

Потім пролунав другий вибух, порив вітру з задньої частини літака і крики, за його словами, інших пасажирів: "Вони в нас влучили".

Поки літак піднімався і опускався, наближаючись до Каспійського моря за 100 футів, пан Сіраджов думав, що принаймні їхні з дружиною подружні суперечки про те, хто помре першим, нарешті будуть вирішені: Вони помруть разом. Але після того, як передня частина літака розпалася від удару, хвостова частина відламалася, перекинулася і проковзнула сотні метрів по піщаному ґрунту.

"Є хто живий?" - Сіраджов пам'ятає, як кричав у раптовій тиші, коли висів догори ногами на ремені безпеки.

Оскільки Європа закрила свій повітряний простір для Росії після вторгнення Путіна в Україну, багато росіян, які летять на захід, тепер роблять пересадку в Азербайджані - багатій на нафту і газ колишній радянській республіці з 10-мільйонним населенням, затиснутій між Росією та Іраном. Росія також розглядає Азербайджан як ключову ланку в розширеному торговельному маршруті на південь до Ірану, Індії та Перської затоки.

Роль Азербайджану як транзитного пункту для Росії, обтяженої санкціями, - це лише один із способів, за допомогою якого Азербайджан збільшив свої важелі впливу на свого набагато більшого північного сусіда. Алієв також скористався відволіканням російських військових в Україні, щоб витіснити російські миротворчі війська з Нагірного Карабаху, контрольованого Вірменією анклаву, який Азербайджан відвоював у 2023 році.

Алієв зміцнив союз своєї країни з Туреччиною і озброїв Азербайджан високотехнологічною зброєю, придбаною в Ізраїлі. Він веде жорсткі репресії проти активістів і незалежних журналістів, але зберігає відносини з Європою, яка розглядає Азербайджан як ключову альтернативу російським нафті і газу.

Фархад Мамедов, політичний аналітик з Баку, заявив, що політичні та економічні важелі тиску Росії на Азербайджан були зведені практично до нуля. Айхан Гаджизаде, речник Міністерства закордонних справ Азербайджану, прямо заявив, що його країна має важелі впливу на Росію: "Вони не хочуть втратити і Азербайджан", - підкреслив він.

Галас навколо авіакатастрофи став своєрідним тестом на міцність. Високопоставлений американський дипломат, який говорив на умовах анонімності, оскільки не мав права давати публічні коментарі, описав наслідки катастрофи як "перевірку концепції" здатності Азербайджану постояти за себе. Інші пострадянські країни, які також прагнуть до більш близьких відносин з Росією, як, наприклад, Казахстан, уважно спостерігають за подіями в Азербайджані.

"Якщо ви так себе поводите в інциденті з Азербайджаном, то що подумають про вас узбеки, казахи та інші залишкові партнери Росії?" - запитав Расим Мусабеков, депутат парламенту. "Це означає, що Росія як держава є дуже, дуже токсичним партнером, з яким потрібно мінімізувати відносини."

Алієв, який навчався в Москві і перейняв владу в Азербайджані від свого батька у 2003 році, дізнався про катастрофу по дорозі на саміт пострадянських лідерів у Санкт-Петербурзі. Він зателефонував Путіну з літака, щоб повідомити, що не приїде.

За кілька годин азербайджанські офіційні особи приземлилися в казахстанському аеропорту Актау, де літак Embraer 190 намагався здійснити аварійну посадку. На місці катастрофи, розташованому неподалік, чиновники одразу зрозуміли, що теорії про пташиний удар або вибух кисневого балону, які вони чули з Росії, були неправдивими.

"Коли я побачив літак, він був всіяний дірами," - сказав Ринат Гусейнов, директор з безпеки Азербайджанських авіаліній, в інтерв'ю. "Ми навіть не уявляли, що це взагалі можливо."

Алієв і Путін ще двічі розмовляли протягом наступних днів після катастрофи. Путін вибачився за "трагічний інцидент", що стався в російському повітряному просторі, але не визнав, що Росія збила літак. Наступного дня після вибачень, 29 грудня, Алієв публічно звинуватив Росію у приховуванні фактів.

"На жаль, за перші три дні ми не почули від Росії нічого, окрім якихось абсурдних теорій", - сказав Алієв.

Офіційні особи заявили, що очікують на попередні результати розслідування до кінця січня. Минулого тижня Алієв повторив, що Росія має взяти на себе відповідальність і виплатити компенсацію, тоді як Кремль заявив, що співпрацює з розслідуванням.

"Ми зацікавлені в абсолютно об'єктивному та неупередженому розслідуванні," - сказав Дмитро С. Пєсков, прессекретар пана Путіна, журналістам минулого тижня.

Робоча версія азербайджанців полягає в тому, що літак був пошкоджений осколками від розриву ракет російського зенітно-ракетного комплексу "Панцир". На місці катастрофи були знайдені металеві фрагменти довжиною до чотирьох дюймів.

За словами офіційних осіб, дані польоту і голосові самописці кабіни можуть допомогти пояснити, чому пілоти вирішили перетнути Каспійське море і приземлитися в Казахстані, а не в ближчому аеропорту в Росії; пан Гусейнов, директор з безпеки польотів авіакомпанії, сказав, що це рішення виглядає логічним, враховуючи хмарні умови на півдні Росії в той час.

У салоні літака бортпровідники намагалися вгамувати паніку. Омарова, яка летіла до родини в Росію, розповіла, що втратила свідомість. Нурулла Сіраджов, який спакував новорічні подарунки для онуків у Грозному, сказав, що все, про що він міг думати, це те як заспокоїти свою дружину.

Польотні дані показують, що після перетину Каспійського моря, більш ніж через годину після того, як пілоти повідомили про те, що вони вважали ударом птаха, літак розбився під час другої спроби приземлитися в аеропорту Актау. За словами особи, близької до розслідування, всі, хто вижив, сиділи приблизно в задній третині літака.

Після того, як хвостова частина літака зупинилася, Сіраджов намацав у темряві ремінь безпеки, не знаючи, що сталося з його дружиною. Лише згодом він дізнався, що вона також вижила.

Нарешті, Сіраджов смикнув за ремінь і впав на стелю кабіни. "Іди туди, іди туди", - пригадує він, як хтось штовхнув його до проблиску світла.