Свято у ворога. Другий рік поспіль депортовані українські діти знаходяться у Росії

Відірваність від родинного кола — не новина для українців. Комуністична влада широко застосовувала репресивну політику примусових депортацій, спрямовану на підкорення народів, що проживали на території України.  У минулому столітті мільйони людей, які зазнали депортацій, були змушені святкувати Різдво за сотні кілометрів від дому, у спецпоселеннях. Попри численні обмеження, вони намагались дотримуватись звичаїв, щоб зберегти зв'язок з корінням. Традиційна різдвяна культура українців включає колядки (пісні, які прославляють народження Ісуса), вертеп, Святвечір з дванадцятьма пісними стравами та Дідух (соломʼяний оберіг у формі букета). Українці у засланні берегли всі ці елементи та шукали способи тримати зв'язок зі своїм корінням і протистояти випробуванням через них.

Фото: Святий вечір у Воронінському таборі, м. Томськ, РРФСР

Сьогодні, коли Росія знову вдається до примусової депортації українців, ця історія набуває особливого значення. Вони, як і їхні попередники, опиняються в умовах, де відчуття рідного дому стає спогадом, а можливість святкувати Різдво в колі сім'ї — мрією. Знову українці втрачають дім, можливість святкувати, відчужені від рідних та близьких знаходяться у пунктах тимчасового розміщення (так звані, ПВР). Відомо про десятки місць, де розміщують українських дітей. Зокрема, спортивно-оздоровчий комплекс «Ромашка», що розташований в Неклинівському районі Ростовської області, Росія. Там перебувають близько 500 дітей, які були вивезені  з двох шкіл-інтернатів та соціально реабілітаційного центру з Донецької області. Ці діти, депортовані з власних домівок, мріють про звичайне Різдво в колі сім'ї, а не про життя далеко від дому та сімʼї.

Фото: Спортивно-оздоровчий комплекс «Ромашка». Джерело: https://sokromashka.ru

Під виглядом святкової атмосфери та веселощів, Росія проводить пропагандистські заходи серед депортованих українських дітей. Ця акція має на меті «дарувати людям радість — радість простого людського спілкування та все необхідне, що потрібно для життя»,  і вона триватиме весь Новий рік, аж до Різдва (6-7 січня). Насправді за цією заявою ховається намагання створити ілюзію добробуту та адекватности депортації в пунктах тимчасового розміщення. Росія просто маніпулює інформацією.

Фото: Пропаганда серед викрадених Росією дітей. Скрін з телесюжету don24.ru

Такі заходи включають і виконання особистих побажань дітей, як, наприклад, у випадку з Анастасією у Сиктивкарі, депортованою дівчинкою, що захоплюється малюванням. Їй показово подарували маркери для скетчингу та павербанк на Новий рік. Це здається милим жестом, але в контексті загальної ситуації, коли українських дітей примусово утримують на території Росії, такі подарунки є частиною пропаганди, метою якої — створення позитивного образу Росії.

Фото: Пропаганда серед викрадених Росією українських дітей. Сиктивкар, Республіка Комі, РФ, фото з komiinform.ru

Такі "новорічні подарунки" є дуже небезпечною практикою, адже російські чиновники намагаються привʼязати дітей до так званих ПВР з їх подальшою русифікацією. Всі ці дії мають довгострокову стратегію, адже після зміни української ідентичності дітей на російську, з них почнуть готувати, у тому числі й майбутній мобілізаційний резерв для російської армії, що ми бачимо в різноманітних парамілітарних установах як на теренах РФ, так і на окупованих територіях України.

Різдво для багатьох українських дітей, що постраждали від примусових депортацій, пройде далеко від рідних домівок і сімей. Уже вдруге. Викрадені росіянами українські діти не отримають подарунків від Святого Миколая. Єдине, що кожен з нас може зробити — це памʼятати про них та голосно вимагати їхньої репатріації. 

Спеціально для Еспресо

Авторка: Анастасія Саєнко, історикиня, стипендіатка Visegrad Fund, дослідниця кампанії Where Are Our People? громадської організації PR Army

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.