Україна не зможе перемогти поки Путін при владі, - професор Вест Поінту Персон

Росія, ймовірно, розпочне новий наступ до того часу, коли прибудуть західні танки, що може статися в цьому випадку та чи матимуть російські сили шанс досягти якихось своїх стратегічних цілей?

Оскільки майбутній наступ, ймовірно, розпочнеться, то я вважаю, що шанси Росії досягти стратегічного успіху, дуже низькі. Ми зараз розуміємо в який спосіб Росія воює в Україні, пан Путін і його військові дуже мало цінують людське життя. Я думаю, що вони кидатимуть в боротьбу хвилі і хвилі кадрових призовників, які погано навчені, погано споряджені, решту вагнерівців та інші наймані угрупування. Вони є не надто ефективною бойовою силою, і навряд чи здатні отримати значні територіальні здобутки або досягти російських стратегічних цілей. Але, звісно, ​​наступальна операція обійдеться дорого як Росії, так і Україні.

Західні танки прибудуть до України найближчого місяця, але чи вистачить їх для успішного контрнаступу?

Будь-яка бойова підтримка, додаткове озброєння, безумовно, допоможе, але, звичайно, питання, чи буде достатньо, певною мірою залежить від того, як ви це визначаєте. Вони, безумовно, допоможуть, коли прибудуть Україні краще захищатися від російського наступу і коли нарешті російський наступ досягне кульмінації та з’явиться можливість почати свій контрнаступ, ці танки матимуть вирішальне значення, щоб йти вперед. Водночас ми повинні бути реалістами, що кількість танків, про які зараз публічно йдеться, як від США, так і інших союзники, їхня кількість, ймовірно, недостатньо велика, щоб сприяти значному українському контрнаступу. Це той випадок, коли вони допоможуть, але, звичайно, більше завжди краще.

Говорячи про танки, Leopards, Challengers, Abrams чи можемо ми їх порівняти. Танки, які будуть надані Україні, кращі за ті, які є зараз у росіян?

Вони, безумовно, кращі за своїми бойовими можливостями, технічними характеристиками, вони кращі бойові машини з точки зору броні, яка у них є, і тому буде більше шансів вижити і бути ефективними в бою. Танки також точніше завдають удару, і, що надважливо, вони також швидші. Скорострільність, яку можна досягти з танками Ambrams і Leopard, є швидшою, ніж та, якої можуть досягти російські танки. Вони є кращими бойовими машинами і знову ж таки максимально сприятимуть в майбутньому українському контрнаступі, але тим часом якось протистояти російським контрнаступам буде складно протягом наступного місяця, поки ці танки не прибудуть.

Говорячи про танки, ми повинні враховувати те, що має бути абсолютно нова інфраструктура і логістика, зроблена просто з нуля. Може це бути проблемою?

Вдале питання, я знаю, що це одна з проблем, якою занепокоєні адміністрація Байдена та деякі наші союзники, коли мова йде про забезпечення передовими танками, зокрема M1 Abrams, які є найсучаснішими танками у світі. Це вимагає значної матеріально-технічної підтримки, значного технічного ремонту та, звісно, ​​навчання екіпажів їх експлуатації. Це все ті речі, які потрібно подолати, і для подолання яких потрібен час. Коли ми говоримо про затримку між тим, коли ці танки були обіцяні, і тим, коли ми фактично очікуємо побачити їх на озброєнні, йдеться не лише про те, щоб знайти їх, упакувати та відправити в Україну, а й про те, щоб підтримувана інфраструктура також була там.

Поговоримо трохи про винищувачі F-16. Як ви вважаєте,  США нададуть їх Україні? І чи не думаєте ви, що пан Байден зараз трохи марнує час, не надсилаючи ці винищувачі?

Я, напевно, повинен зазначити, що сьогодні я ділюся своїми особистими поглядами, і це не є офіційною політикою та позицією уряду США. Але я не можу не сказати, що під час цього конфлікту адміністрація Байдена була стурбована ризиком ескалації з Росією та ризиком прямого бойового конфлікту між США та Росією. Той факт, що Росія як і США є ядерними країнами, вніс певну обережність у прийняття рішень. Отже, це одна з причин, чому президент Байден був трохи повільнішим і більш поміркованим. Я думаю, це через переконання, що Друга світова війна забезпечила велику масу зброї та підтримку на фронті, що могло б спровокувати сильнішу контр реакцію Росії. Забезпечуючи Україну, поступово піднімаючи планку, ми можемо уникнути такої реакції. Я думаю, логіка стримує рішення відправити F-16 в Україну, незалежно від того, зникнуть ці заперечення врешті-решт чи ні, ми можемо лише здогадуватися. Але знову ж таки в цьому відношенні я вважаю, що варто згадати і зауважити, що зовсім недавно було небажання навіть надсилати протитанкову зброю Javelin в Україну, і те ж саме з системами HIMARS і танками та кожною більш досконалою зброєю. Це, безумовно, призведе до того, що перестороги надання винищувачів також відійдуть на другий план. Але коли це станеться, насправді можна лише припускати.

Говорячи про ескалацію, буквально пару тижнів тому президент Путін сказав, що якщо Захід зможе надати Україні нові танки, відбудеться ескалація зі сторони Росії. Але нічого не сталося.

Звичайно, пан Путін має довгу історію кидання агресивних погроз проти України проти Заходу, НАТО. Ми не можемо просто відкинути їх повністю, це також  може бути предметом його шантажу. Ми повинні визнати, що його поведінка показала, що він більше говорить про відплату, ніж про дії. Він мститься українському народу, українським збройним силам, звичайно, ця війна є жахливою трагедією. Але він не мститься у відкритій військовій формі проти НАТО чи США, тому що розуміє, що це битва, яку він програє.

Якщо він зможе натиснути ядерну кнопку і зробити щось просто у відповідь, що станеться далі?

Я не думаю, що він зможе натиснути ядерну кнопку у відповідь. Він може погрожувати, але чи варто? Я думаю, що він навіть знає, що буде кінець його правління і режиму в Росії. Моя особиста думка полягає в тому, що в українського керівництва, президента Зеленського та його військових радників, все усвідомлюють. Якщо вони вірять, що придбання тієї чи іншої зброї є необхідним для виживання України, навіть якщо це означає відплату Росії проти їх власного народу, проти міст, це ціна, яку вони готові нести, це вибір, який вони повинні мати можливість робити.

Яке ваше особисте очікування, чи закінчиться війна Росії проти України до кінця цього року?

Правду кажучи, невтішне завершення. Певною мірою я не думаю, що ця війна коли-небудь закінчиться, навіть якщо українським збройним силам вдасться повністю витіснити російські сили з суверенних територій України. Вона не закінчиться поки Путін при владі. Путін продовжить війну проти України в політичній сфері, кібербезпеці, інформаційній сфері. Триватиме довга і затяжна військова боротьба, але, як ви знаєте, українські війська переможуть, з Божою волею, тому що, загалом, це їхній суверенний обов’язок – мати мир у своїй країні.

Чи підтримуватиме Захід Україну до смерті Путіна чи скільки буде потрібно?

Так, стільки, скільки потрібно. Звісно. Я вірю, тому що лідери у Вашингтоні, Брюсселі та Берліні розуміють, що це не просто боротьба України проти Росії, це щось набагато більше, ніж Україна. І, справді, Україна бореться проти російських загарбників за принципи суверенітету і свободи.  Світ, у якому Росії та іншим країнам дозволено просто силою переписувати правила та порядки, є надто жахливим сценарієм, який можемо уявити. Це відповідає нашим національним інтересам і колективним національним інтересам - гарантувати, що агресією ці принципи не зламати. Виходячи з цього, я, звичайно, вірю, що боротьба України – це наша боротьба, і ми можемо, будемо, повинні бути готові підтримувати до кінця.