Україна в НАТО - вже зараз

Однак прийняти Україну до НАТО Расмуссен пропонує таким чином, щоб знаменита стаття 5 Угоди про створення Північноатлантичного союзу поширювалася виключно на ті території, які сьогодні контролюються легітимним українським урядом. А території, які зараз підконтрольні РФ і за які Україна і Росія ведуть запеклу боротьбу, не підпадали б під дію 5-ї статті.

Як відомо, дискусія про те, яким чином Україна може потрапити до НАТО в разі, якщо не всі її території будуть звільнені ЗСУ, точиться вже достатньо давно. І серед переважної частини західних політиків превалює думка, що Україна зможе приєднатися до НАТО тільки після того, як буде закінчено її війну з Росією і Україна відновить свою територіальну цілісність.

Однак із часом усе більше й більше акцентів на тому, що насправді російсько-українська війна може тривати роками. І для президента РФ Путіна важливим може бути не стільки втримати за собою контроль над уже захопленими українськими територіями, скільки сподіватися поширити цей контроль на інші українські регіони. Адже після 2022 року ми маємо справу вже не з локальним конфліктом, а з війною, під час якої воєнні дії відбуваються практично на всій території України, якщо мати на увазі системні ракетні удари й атаки безпілотниками.

На думку Андерса Фога Расмуссена, рішення щодо прийняття України до НАТО, навіть якщо стаття 5 Угоди Альянсу поширюватиметься тільки на території, які контролюються легітимним українським урядом, дасть Путіну зрозуміти, що він не зможе зупинити євроатлантичну інтеграцію України, окупувавши частину її території. І це, за великим рахунком, може привести до локалізації війни. Російському президенту просто не буде ніякої потреби ані втримувати вже окуповані території нашої країни, ані намагатися завоювати нові українські регіони. Тому що європейської та євроатлантичної інтеграції нашої країни це все одно не зможе зупинити.

Нагадаю, що раніше з Києва лунали суперечливі сигнали щодо таких варіантів, однак представники українського керівництва, і насамперед президент України, підкреслювали, що Україна має вступити в НАТО тільки в своїй територіальній повноті. Виникає, однак, питання, як розглядатиме цю територіальну повноту сам  Північноатлантичний союз. Поза сумнівом, Україна може вступити в НАТО тільки в разі, якщо країни-члени НАТО будуть поважати її територіальну цілісність, будуть приймати Україну до НАТО в її міжнародно визнаних кордонах.

Однак разом із цим юрисдикція статті 5 – це вже зовсім інша ситуація. І, до речі, варіант Расмуссена може, за його власними словами, зменшити перестороги керівників західних країн, які побоюються, що передчасна євроатлантична інтеграція України може втягнути Альянс у воєнний конфлікт із РФ.

Варто також підкреслити ще один доволі  важливий момент у цій ситуації. Локалізація конфлікту зараз потрібна не тільки Україні, а й західним країнам. Після того як розпочався конфлікт на Близькому Сході, стало абсолютно очевидно: продовження російсько-української війни фактично породжує нові конфлікти.

І ці конфлікти збільшуватимуться з кожним новим днем. Абсолютно очевидно, що війна на Близькому Сході – це не останнє таке зіткнення між демократіями й диктатурами, не остання, так би мовити, проба сил. І ніхто не виключає, що нові конфлікти між Заходом і авторитарними країнами можуть бути ще небезпечнішими й насиченішими, ніж війна Росії проти України та війна на території Ізраїлю. Таким чином, євроатлантична інтеграція України могла б стати гідною відповіддю на всі ці виклики.

Наскільки реалістично сподіватися, що на Заході прислухаються до порад колишнього генерального секретаря НАТО, сказати важко. Швидше за все у Вашингтоні не буде ухвалено рішення про прийняття України до Північноатлантичного альянсу. Однак є й проміжні варіанти, про які також варто думати. Насамперед це запрошення України до Альянсу, і це дійсно могло б відбутися на саміті у Вашингтоні, якби на Заході з’явилися ідеї необхідності реальної зміни ставлення до майбутнього розвитку подій на російсько-українському фронті. І якщо дійсно таке запрошення буде для України відправлене, тоді може діяти та модель, з якою ми вже ознайомилися останніми роками. Це модель гарантій безпеки. Такі гарантії безпеки Фінляндія і Швеція отримали одразу ж після того, як подали заявки до Північноатлантичного союзу. Для Фінляндії ці гарантії безпеки діяли до того моменту, як ця північноєвропейська країна приєдналася до НАТО. Для Швеції гарантії безпеки, запропоновані США і Великою Британією, діють навіть сьогодні. Хоч і висловлюються сподівання, що вже найближчим часом Швеція стане членом НАТО, після того, як парламенти Туреччини й Угорщини ухвалять відповідні рішення, але бути впевненим, що все відбудеться от-от зараз, не можна. Проте гарантії безпеки для Швеції будуть діяти, що, навіть до прийняття Швеції до Північноатлантичного союзу, перетворює Балтійське море на внутрішнє море НАТО.

Саме така модель може діяти й для України. І якщо вона не виключає можливості того, що Росія й надалі спробує атакувати всю територію нашої країни за допомогою, скажімо, безпілотників, усе ж таки реальність ядерної війни, дуже небезпечного для сучасного світу удару ядерної країни по неядерній, буде виключена такими гарантіями безпеки. Можна сказати, що це буде заміна того абсолютно недієвого Будапештського меморандуму, який насправді ніякими гарантіями безпеки для України не виявився.

Тож потрібно шукати варіанти. Тому що альтернатива цьому пошуку – багато років російсько-українського протистояння. Чого, в принципі, і бажає російський президент Путін, досі зациклений на війні на виснаження сусідньої держави.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.