Українська капсула, квантовий шпигун і шумерська в школі – 5 книг, де можна зазирнути у майбутнє

Те саме в артбуку "Ковчег "Україна" Ярини Винницької (Л.: Ковчег) – “живій” події як у соціальному, так і мистецькому сенсі. Будучи створений багатьма знаковими особистими, виданий за підтримки Українського культурного фонду і реалізований культурною платформою "Ковчег "Україна", артбук пропонує захоплюючу мандрівку тисячоліттями української історії та культури.



А також подорож у пошуках себе. Випускаючи у світ це поліграфічне диво з чудовими фото і теплими «ламповими» ілюстраціями, автори проекту, серед яких – відомі мистці на чолі з львівською письменницею Яриною Винницькою – недаремно нагадують читачам про болючу історичну правду: "Нашу історію століттями фальсифікували, у нас відібрали історичну самоназву, нам забороняли розмовляти своєю мовою і шанувати своїх героїв. Тому ми втратили пам’ять, і тепер, як хворі на Альцгеймера, що не знають, хто вони і де їхній дім, стоїмо розгублено посеред Європи – безпорадні нащадки великих князів і гетьманів, мешканці найбільшої європейської країни з понад тисячолітньою історією". Таким чином, автори зібрали найцінніше і завантажили на "Ковчег" – весь культурний капітал країни, що має стати тими внутрішніми опорами, на яких буде збудовано Україну майбутнього. Отже, нас запрошено на борт чарівного корабля-скрині, корабля-музею, всередину українського міфу, колекції символів і яскравих брендів України – щоб ми змогли доторкнутися до Справжнього і згадати себе…

Так само у майбутнє задивлені герої трилера Девіда Іґнатіуса "Квантовий шпигун" (Х.: Фабула), але навіть сказавши, що усе це діло нагадує "Квант милосердя" з Джеймсом Бондом, помноженим на "Шпигуна, якого я кохала" про цього суперагента, ми не роз’яснимо сюжет. Адже книжка, де розповідається про неймовірні технології, можливі лише у далекому (чи не дуже?) майбутті, насправді настільки перегукується з реальністю, що автор роману був вимушений попередити читачів, що його твір є все ж таки художнім.

Тож цей напрочуд актуальний і неймовірно захопливий шпигунський трилер відомого американського прозаїка і журналіста описує полювання офіцера ЦРУ Гарріса Чанга на китайського крота, що намагається заволодіти таємницями розробки надсекретного квантового комп’ютера. Образи при цьому більш ніж переконливі, не сплутаєте. "Своїм виглядом стовідсоткового комп’ютерника Кронгольц аж дратував: бородатий, в окулярах, нестерпно швидко говорить. Він читав графічні романи, пив крафтове пиво, переграв у безмежну кількість комп’ютерних ігор на своєму "Xbox". П’ятнадцять років тому, під час навчання в Массачусетському технологічному, він був паливодою — разом з друзяками вони розрахували, як намалювати великий червоний сосок на бані будівлі інституту". Загалом маємо динамічний сюжет, який так і проситься на екран, а також цілком поважне науково-технологічне підґрунтя і талант оповідача — власне, що й складає секрет майстерності Девіда Іґнатіуса. Також цілком можливо, що трохи згодом за письменником визнають і талант провидця, бо винаходу квантового комп’ютера чекають усі, хто мріє заволодіти цифровим світом. Без жодного тобі милосердя і закоханості в агента 007.

Так само залюблені у майбутнє автори наступної книжки, які уже багато років досліджують сучасні технології та їхній розвиток, а разом із ним — трансформації, що приносить із собою прогрес. Тож у дослідженні Пітера Діамандіса і Стівена Котлера "Майбутнє ближче, ніж здається" (К.: Лабораторія) авторам вдалося викласти усі свої знання та прогнози про найближче майбутнє. Адже ніколи ще наука і технології не розвивалися такими стрімкими темпами, як сьогодні.


Штучний інтелект, віртуальна реальність, криптовалюти, роботи, цифрова біологія, вживлення чипів — все це здобутки наукового прогресу, які є реальними вже сьогодні. Загалом у книжці розказано, як зміняться основні сфери нашого життя за наступні 10 років, зокрема, транспорт і пересування, роздрібна торгівля, реклама, освіта, охорона здоров’я, розваги, їжа та фінанси. Ось, наприклад, про віртуальну реальність та штучний інтелект в індустрії розваг: "Голографічна палуба вперше з’явилася в серіалі "Зоряний шлях: нове покоління". Вона генерує голограми, що відображають будь-які побажання користувачів, створює середовище, яке неможливо відрізнити від реальності. Урбах був одержимий цією ідеєю і зрештою вирішив створити справжню голографічну палубу. Голографічна палуба Урбаха - це наступний гігантський крок уперед. Ультразвук створюватиме ілюзію дотику без використання спеціальних рукавиць. Штучний інтелект розпізнаватиме емоції, а оточення, яке він створюватиме, буде абсолютно інтерактивним. Таким чином, три основні зміни в індустрії розваг об’єднаються в одній забаві". Автори також впевнені, що протягом наступних 10 років ми досягнемо ще більшого технологічного прориву та ще більше накопичимо багатства. Як і що ми будемо їсти, як будемо робити покупки, розважатись, навчатись, лікуватись, заробляти гроші? Як на наше повсякденне, особисте і професійне життя вплине розвиток штучного інтелекту? Та чи будемо ми врешті жити довше 100 років? У книжці викладено основні прогнози на майбутнє, яке точно зміниться за цей час до невпізнаваності.

Поки все довкола змінюється, роботи поспішають нам на допомогу, виконуючи всі наші забаганки і заодно позбавляючи робочих місць, як подекуди вже скаржаться люди, у деяких галузях "живої" науки ще можна розслабитися. Наприклад у книжці Софі Гардах. "Мови нам на користь" (К.: Yakaboo Publishing) нам пропонують втішитися неймовірним мовним різноманіттям, що постає перед нами з народження та надихає й зачаровує людей, відколи вони навчилися розмовляти.


Книжка відкривається першими звуками, що їх дитя чує в материнській утробі. Нам нагадують, що діти здатні швидко навчатися декількох мов водночас, поки свіжа голова і в руках немає гаджетів. І хоч близько чотирьох тисяч років тому діти й підлітки в школах писарів у Стародавньому Іраку вчилися читати й писати лише двома мовами, зате однією з них була шумерська - найдавніша писемна мова людства. А як навчалися раніше іншої мови, знаєте? "Приблизно в той самий час, - розказує авторка, - іракські торговці почали селитися на території сучасної Туреччини й одружуватися з місцевими жінками. Ці чоловіки та їхні дружини вивчали мови одне одного просто завдяки постійному спілкуванню, і в них підростали двомовні діти". Також авторка проводить нас "книжковими кладовищами" середньовічних синагог; розповідає про загадки ієрогліфів і клинопису та тривалі спроби їх розшифрувати; у Британії відкриває таємничу втрачену мову кіпро-мінойських письмен; а ще знайомить з унікальною мовою, яку винайшли діти в тихоокеанських колоніях Німеччини. Таким чином, це книжка про мови й про людей, які в них кохаються. Про дивні, чудові способи використання мов людьми ще із часів найперших записів на глиняних табличках. Про мовні ниточки, які пов’язують нас усіх. Понад усе, ця книжка — суцільне задоволення, оскільки читати її насправді бажано мовчки.

Так само казки з книги "Майбутнє розуму" Мічіо Кайку (Л.: Літопис) розказують про те, що наше життя буде схоже на майбутнє. Що жодним чином не спростовують веселі наукові теорії. Наприклад, про те, що в найближчі десятиліття ми навчимося форсувати свій інтелект за допомогою генної терапії, ліків та магнітних приладів. Муміє та приковування себе на ніч до батареї для "заземлення" - народні хитрощі часів перебудови - при цьому ніяк не маються на увазі. А чим же захоплює автор цієї книги, будучи не тільки футурологом, популяризатором науки, але й видатним ученим, одним із творців теорії струн? Все дуже просто: старі казки про головне, які цікавлять сучасну людину – ось основна думка цієї книги. Наприклад, історія про фокусника, який по телевізору заворожував аудиторію магічними трюками не згірш за Чумака.


Якось він заявив, що передасть свою думку мільйонам людей по всій країні. Він заплющив очі і сконцентрувався, пояснивши заздалегідь, що назве одного із президентів США. А потім попросив глядачів записати ім'я, що прийшло їм на думку, на листівці і надіслати йому. Наступного тижня він урочисто оголосив про отримання тисяч листівок зі словом "Рузвельт" - тим самим, що він "транслював" в ефір. Зрозуміло, що глузливий автор книжки, який вірив у Супермена в президентському кріслі, немов ядерна Баба Яга був проти, і нічого дивного в результатах трюку не побачив, оскільки у ті роки ім'я Рузвельта було популярне у жителів США, які пережили Велику депресію та Другу світову війну. Але у що вилилися дитячі переживання автора майбутнього бестселера? Спілкування силою думки з комп'ютером, телекінез, імплантація нових навичок безпосередньо в мозок, відеозапис образів, спогадів і снів, телепатія, аватари і сурогати як помічники людства, екзоскелети, керовані думкою, і штучний інтелект - ось до чого привели його мрії, минаючи казку про фокусника, який дурив мільйони глядачів. Читачів у "Майбутнього розуму" у всьому світі не менше, але тут не шоу, вас не обдурять.