Для русофілів в Україні "Ідіот" Достоєвського є персональною цінністю

"Але ж Пушкін, але ж Булгаков, але ж пам'ятник Щорсу". Мовляв, це ж естетично гарно і має художню цінність.

Але ж, бляха, це все скасовують не тому, що воно раптом втратило художню цінність, а тому, що набуло нову, травмувальну.

Відторгнення російської культури не мистецьке, а емоційне. Це якби жінку жорстоко зґвалтував і побив якийсь злочинець, який був напшиканий гарним парфумом від Армані, і вона нюхала окремо аромат і насолоджувалась. Бо ж парфум-то якісний, хто заперечить?

Та вся естетика, якою напшикали на Україну в процесі зґвалтування і зараз зайшли на нове коло, — не має ніякої цінності для жертви. Навпаки, це тепер навіть тригер, від якого верне, і це не вина того, хто тригериться. А того, хто тригернув.

Читайте також: Як деякі українці припинили боятися за свою репутацію та полюбили Пушкіна

Ну але якщо ви, живучи в Києві чи Одесі, три роки спостерігаючи жахіття діянь росіян, потерпаючи від обстрілів, не маючи абсолютно ніякої упевненості, що сьогодні вночі ракета чи шахед не прилетить саме до вас у квартиру, і не почуваєтесь при цьому зґвалтованим чи зґвалтованою російською культурою — що ж, тут медицина безсила, як то кажуть. Може, і справді роман "Ідіот" Достоєвського має для вас якусь особливу персональну цінність.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.