Українське зерно та словацька політика

Рішення прийняв тимчасовий уряд Едуарда Геґера, який з вересня минулого року є у відставці, а в інших питаннях, зокрема військовому, є дуже проукраїнським.

Як розуміти це рішення? Ключевим є контекст, а це не тільки вибори, заплановані в Словаччині на 30 вересня, але також складна ситуація словацького сільського господарства.

Насправді ж імпорт української продовольчої продукції до Словаччини є цікавим для словацьких споживачів та словацької економіки, а рішення про його призупинення було чисто політичним і спричиненим подібним кроком сусідньої Польщі. Це наслідок тиску опозиції, яка перед виборами грає на українському питанні та займається популізмом.

Читайте також: Словаччина на порозі виборів

Словаччина має найменш розвинене сільське господарство з-поміж усіх країн Центральної Європи

Словаччина має найменш розвинене сільське господарство з-поміж усіх країн Центральної Європи. Частково це є наслідком тяжких природних умов: понад 60% Словаччини займають гори, де розвинені лише суто карпатські види діяльності, зокрема, вирощення овець та виробництво бринзи. Дуже добрі умови для сільської продукції є лише на півдні країни — у Дунайському регіоні, а також у невеликому регіоні Нижній Земплін біля українського та угорського кордонів.

До того, коли Польща, Чехія та Угорщина вели переговори про вступ до ЄС, всі ці країни, перш за все Польща, вибороли добрі умови для своїх селян. Поляки отримали вищі доплати для сільського господарства та перехідні періоди, завдяки чому Польща є сьогодні регіональним лідером у продовольчої продукції. Словаччина запізнилася, й у 2000 році мало хто сподівався, що вона ввійде до ЄС разом із Польщею, Угорщиною та Чехією. Остаточно словакам це вдалося (ввійшли до ЄС у 2004 році), однак ціною поступок відносно сільського господарства, яке не отримало тих вигод, які отримали поляки.

Читайте також: Автобаном до Європи, або Слон на Земпліні

Країна залежна від імпорту, перш за все, з Польщі та Угорщини. Наслідком цього є дуже високі ціни в словацьких магазинах

Тому тут розвиваються всілякі види економічної діяльності, з промисловістю та ядерною енергетикою включно, однак сільське господарство є слабким. Країна залежна від імпорту, перш за все, з Польщі та Угорщини. Наслідком цього є дуже високі ціни в словацьких магазинах. Парадоксально, словакам з Братислави вигідніше їздити на закупи в сусідні австрійські села, де трохи дешевше, а продукти смачніші.

Час від часу в Словаччині виникають скандали, які мають за мету зіпсувати імідж польської продовольчої продукції. Привід завжди подібний — знайшли якусь партію поганої продукції та раптом створюється враження, що всі польські продукти (щоправда, дешевші) отруєні. Деякі впливові бізнес-групи хочуть таким чином позбутися конкуренції. Нині ситуація подібна, однак у ролі “отруєної дешевої продукції” виступають не польські, але українські продукти.

Реальна продовольча співпраця з Україною дала б шанс на розвиток словацьким переробним заводам та допомогла б знизити ціни

Тим часом реальна продовольча співпраця з Україною дала б шанс на розвиток словацьким переробним заводам та допомогла б знизити ціни. В Словаччині дуже висока інфляція, хоч не така висока, як у Польщі. Номінальний ВВП Словаччини вищий, ніж у Польщі та Румунії, однак саме через високі ціни Словаччина впала на передостаннє місце в ЄС за показником реального ВВП на душу населення, згідно з паритетом купівельної спроможності. Словаки мусять із цим щось зробити, а українське зерно не мусить вважатись проблемою, але шансом для Словаччини.

Спеціально для Еспресо.

Про автора. Якуб Логінов — журналіст словацьких, польських та українських ЗМІ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.