Уражені Росатомом: які українські компанії пов’язані з російським ядерним концерном 

Доньки-матері

Наразі Україна вилучила активи лише трьох підприємств, чий зв’язок з "Росатомом" найбільш очевидний. Мова йде про ТОВ "Росатом Східна Європа", яке на 100% підконтрольне "Росатому" через ланцюжок  своїх російський засновників (таких як "Русатом - Международная Сеть" и "Атомный энергопромышленный комплекс"), мова про Завод з виробництва ядерного палива (Кiровоградська обл. смт. Смоліне) та про Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива (СПВЯП). У двох останніх свої частки має АТ "ТВЭЛ", дочірня структура "Росатому", –  50% і 33% акцій відповідно. 

У квітні 2022-го Подільський районний суд Києва видав ухвалу про арешт понад 3 мільйонів гривень та 2,6 тисячі доларів США на рахунках ТОВ "Росатом Східна Європа". У червні Національна поліція України наклала арешт на будівлю у центрі Києва площею майже 1 тис. кв. м та вартістю 60 мільйонів  гривень, власником якої виявилося СПВЯП. Будівлю вирішено передати в управління державного агентства АРМА. І хоч конкретних назв та адрес не вказувалося, але судячи з ілюстрацій, що супроводжували повідомлення Нацполіції, йдеться про будинок №31 у Києві на Подолі, на вул. Костянтинівській. Власне за цією адресою й зареєстроване тристороннє підприємство з виробництва ядерного палива.

В принципі свої претензії на арештовану будівлю може висунути й НАЕК "Енергоатом", яка ще у 2018 році порушила справу про банкрутство СПВЯП, вимагаючи від нього відшкодування на суму майже 150 мільйонів гривень. Паралельно Національна поліція розслідує справу про шахрайські дії посадових осіб цього спільного підприємства з метою заволодіння коштами "Енергоатому". Цікавим моментом досудового розслідування у справі є те, що паралельно арешт було накладено й на корпоративні права, статутний капітал та рахунки ще кількох компаній (див. ухвалу суду). З-поміж них – "Укратом Сервіс", "Міжнародна енергетична компанія", "Міжнародна інвестиційна група" та ще кілька. Усі названі фірми, як свідчать витяги з держреєстрів, належать одеському бізнесменові Марку Дубовому, синові колишнього депутата Верховної Ради Олександра Дубового. Компанії з пулу Дубових неодноразовао вигравали тендери на постачання товарів і послуг для "Енергоатому". Водночас вони підтримували й тісні контакти з росіянами. Принаймні до повномасштабного вторгнення РФ.

Олександр Дубовий. Фото з загально доступних джерел

Повернемося, наприклад, до "доньки" "Росатому" –  ТОВ "Росатом Східна Європа". До 2018 року воно мало юридичну адресу: Київ, вул. Мічуріна, 54А. Зведена за цією адресою новобудова є фактично штаб-квартирою родини Дубових. Зокрема, тут сидить їхній благодійний фонд, ТОВ "Династія Дубових", один з елітних бенкетних залів Києва Regent Hill і ще низка сімейних бізнесів. У власності Марка Дубового перебуває й київський Інститут "Енергопроект" – один із найавторитетніший у своїй галузі. Він готував  проєктну документацію для атомних станцій, побудованих "Росатомом", як у РФ, так і за її межами. Серед них  – недавно завершена Білоруська АЕС; угорська АЕС у місті Пакш, де Росія планує добудувати ще два блоки; АЕС Ніньтхуан у В’єтнамі, на будівництво якої у Ханої накладено мораторій, але Москва усе ще сподівається на його скасування, та інші. Раніше співласником інституту був колишній російський міністр Михаїл Абизов, але з часом Дубові викупили його акції, довівши свій пакет до контрольного. Можна згадати і про те, що Інститут "Енергопроект" є співзасновником консорціуму "Атоммашпроект", де другою стороною виступає Сумське машинобудівне об’єднання, за яким стоїть російський бізнесмен Володимир Лук’яненко. 

Краматорський пул

Досі нічого не чути і про санкції стосовно наймасштабнішого із активів "Росатому" в Україні – краматорського заводу "Енергомашспецсталь". Його 92,68% акцій належать кіпрській компанії EMSS Holdings Limited, а та у свою чергу контролюється російським "Атомэнергомашем" (АЭМ) – машинобудівним дивізіоном "Росатому". Цю кіпрську фірму ми регулярно зустрічаємо у списку афілійованих осіб "Росатому". Краматорський завод мав надзвичайно важливе значення для російського концерну, оскільки тут працював унікальний верстат для обробки валків вагою понад 400 тонн, що давало змогу виготовляти великогабаритні конструкції для енергоблоків АЕС. Можна навіть припустити, шо через його зупинку зірвуться деякі з зарубіжних контрактів "Росатому". У квітні 2022-го "Енергомашспецсталь" припинив роботу через обстріли російської армії і пошкодження обладнання. Але до того увесь перший квартал активно відправляв продукцію на адресу своєї материнської компанії у РФ, причому останні експортні партії датуються березнем, коли путінські війська вже масово убивали українців на їхній землі.

"Енергомашспецсталь"

Як свідчить витяг з міжнародної бази руху товарів Importgenius, за перший квартал поточного року, "Енергомашспецсталь" відправив понад 280 тонн металопродукції для компанії "АЭМ-Технологии", з яких понад 50 тонн у березні. Мова йде, про заготовку, необхідну для виготовлення парогогенераторів та насосів для атомної станції "Аккую" (Туреччина). Три блоки станції уже майже готові, будівництво четвертого стартувало у червні 2022-го. Очевидно, з використанням українських складових. Крім "Аккую", краматорський завод був активно залучений і в інші проєкти "Росатома".  У 2021 році ЕМС продав замовникам продукції на 2,71 млрд гривень. За словами маркетингового директора заводу Костянтина Марєєва, які цитує сайт підприємьва, основна маса контрактів — це експортне постачання заготовок для обладнання так званих "ядерних островів" на АЕС, що будуються, в різних країнах світу: "Куданкулам" (Індія), "Сюйдапу" і "Тяньвань" (Китай). На 2022 рік були замовлення і від єгипетської АЕС "Ель-Дабаа". Незважаючи на нібито широку географію всі ці станції поєднує одне – їх зводять фахівці "Росатому". І заробляє на цьому російський бюджет. 

У липні 2022 року краматорськими промисловими активами зацікавилася Верховна Рада України й ухвалила передати у державну власність… Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ). Через загрозу захоплення, необхідність роботи на оборону etc… Натомість "Енергомашспецсталь", чия російська генеалогія аж око ріже, Рада не помітила. Так само у приватній власності депутати дозволили залишитися й ще двом міським гігантам промисловості – Старокраматорському машзаводу (СКМЗ) й Краматорському заводу важкого верстатобудування (КЗВВ). Пояснення такої вибірковості може критися в тому, що власником НКМЗ є колишній депутат ВР, один із "червоних директорів" Георгій Скудар, а до трьох інших має стосунок депутат нинішній – Максим Єфімов, один із найбагатших парламентарів країни. Він є президентом "Енергомашспецсталі" та володіє корпоративними правами на СКМЗ і КЗВВ. 

Георгій Скудар. Фото: karachun.com.ua

Йому ж належить шахта "Новогродівська", компанія "Донабасенерго" та ще багато чого іншого. Зокрема, й кілька бізнесів, які Єфімов веде з партнерами з РФ. Спільно з російським банкіром Дмитром Сакачем він заснував ТОВ "Гольф Віжн Україна" для будівництва гольф-клубу під Києвом. У власності товариства – 49 земельних ділянок у Бучанському районі на Київщині. Також разом із Сакачем Єфімов є співзасновником вітряного парку "Благодатний" у Миколаївській області. Але основний його партнер у вітроенергетиці – це Едуард Мкртчан, син власника колись потужної української бізнес-групи "Індустріальний союз Донбасу" Олега Мкртчана (нині той перебуває під арештом у РФ). Напряму чи опосередковано через компанію "Укрмашінвест" Максим Єфімов спільно з Мкртчаном-мододшим володіють цілим каскадом об’єктів вітрової генерації на сході й півдні України. Частина з них перебуває на тимчасово окупованій території, зокрема і в анексованому Криму. Кримські станцій продукують нині електроенергію під егідою зареєстрованого в Краснодарі ТОВ "ФВТ Сервис". Із 17 жовтня 2022 року його засновником фігурує Сергій Московський, відомий як представник заводу "Енергомашспецсталь" у Німеччині. Він же у 2017-2019 роках очолював британську фірму Finroad Business LLP, яка володіла українським ТОВ "Амадеус Ко", яка у свою чергу володіла конгресово-концертним залом "Парковий" у Києві. Тим, де знаходиться епічний "вертолітний майданчик Януковича" і де у 2017 році проходив конкурс "Євробачення". Торік фірму Finroad Business LLP закрили, при цьому її останнім директором (після Московського) була дружина Єфімова – Любов Борисівна. Декілька компаній, пов’язаних з бізнесом Єфімова, і сьогодні зареєстровані за тією ж адресою, що й конгрес-хол: Київ, Паркова дорога, 16-А.

Група ТіПіБіЕс

Під регулярними обстрілами побував і ще один важливий постачальник "Росатому" з України – це  завод ТіПіБіЕс, найбільший український виробник трубопроводів високого тиску для атомної і теплової генерації. Він розташований у селі Малинівка Чугуївського району на Харківщині. А його власниками є громадянин України В’ячеслав Еркес та громадянка Казахстану Анар Коробовська. Але якщо копнути на пласт глибше, то з’ясуємо, що чоловіком Айнар Зейнетівни є такий собі Микола Коробовський, далеко не остання людина в російській атомній енергетиці. Зокрема, він входить до складу ради директорів Подольського машинобудівного заводу у Підмосков’ї та є власником найбільшого пакету акцій цього підприємства. Завод відомий як ключовий виробник обладнання для "Росатому", а також як засновник  спільного підприємства "ЗИО-Подольськ", шо входить до складу "Атомэнергомашу". Саме того, про який мова йшла у попередньому блоці і  який є власником краматорської "Енергомашспецсталі". У 2020 році в одному з інтерв’ю В’ячеслав Еркес і сам зізнався, що Микола Коробовський є співінвестором заводу ТіПіБіЕс. Тому ховатися нині за своєю казахською дружиною нема сенсу. 

Завод ТіПіБіЕс. Фото: www.tpbs.ua

У 2021 році завод Еркеса-Коробовських відвантажив 2000 тонн трубопроводів для АЕС. Понад 90% цієї продукції пішло на об’єкти, які будує "Росатом": атомні станції "Аккую" (Туреччина), "Руппур" (Бангладеш), "Куданкулам" (Індія). Експорт відбувався переважно через дві зареєстровані у Чернігові компанії – ТОВ "Інтер Прем’єр" і ТОВ "ТіПіБіЕс Продакшн". Засновником обидвох є та ж Анар Коробовська. У російському ж Бєлгороді досі працює дочірня структура українського виробника –  ТОВ "ТиПиБиЭс Инжиниринг". 

Щодо В’ячеслава Еркеса, то він на українському трубному ринку давніше був відомий як директор з продажів нікопольського трубного заводу "Сентравіс", – підприємства, яке до повномасштабного вторгнення РФ теж активно працювало на замовлення "Росатому". Але звідти Еркес звільнився ще десь п’ять років тому. А ще раніше він був співзасновником компанії з виробництва котельного устаткування в Алтайському краї Росії. Сьогодні В’ячеслав Еркес є власником низки компаній у дер9жавах Європи – Швейцарії, Литві, Німеччині, на Кіпрі. І принаймні одна з них (швейцарська Energy Line) продовжувала співпрацювати з Росією й у 2022 році, уже після її нападу на Україну. Варто зауважити, що цьогоріч Еркес зі своїм партнером Дмитром Балакіним придбали компанію Finow Rohrsysteme GmbH у німецькому місті Еберсвальді. Ймовірно, для того, щоб створити там новий промисловий майданчик з виготовлення труб, перебазувавши вціліле обладнання з України, а виробництво у Малинівці закривши. Зрештою, так і з "Росатомом" буде простіше продовжувати співпрацю. У Німеччині така співпраця під санкції не підпадає.

Брати Живови

Стирчать легко завуальовані російські корені і з Київського центрального конструкторського бюро арматуробудування (КЦКБА). В Україні компанія  є одним із найбільших постачальників арматури для потреб НАЕК "Енергоатом". За останні 5 років між ними підписано контактів на більш як 300 мільйонів гривень. Але й відвантаження продукції у Росію КЦКБА не припиняла щонайменше до кінця 2021 року.

Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування (КЦКБА). Фото: kcdbv.com

Згідно з українськими держреєстрами, основним бенефіціаром конструкторського бюро є громадянин Канади Ярослав Живов. Проте це не перешкоджає йому мати й паспорт громадянина РФ. На своїй історичній батьківщині він більше відомий як кінопродюсер, а також як власник колись популярної мережі взуттєвих магазинів "Монарх". У сервісний бізнес для атомної енергетики потрапив, скоріш за все, завдяки старшому братові. Вадим Живов донедавна був одним із топменеджерів "Росатому", входив до складу ради директорів цього держконцерну, а також до керівництва компанії "Техснабэкспорт" (це зовнішньоторгівельний підрозділ "Росатому"), очолював російське АТ "Атомредметзолото" і підконтрольну росіянам  канадську компанію Uranium One. Вадим Живов аналогічно є власником канадського паспорта. Брати оселилися в одному і тому ж канадському штаті Онтаріо, а у французькому курортному містечку Босолей, що поряд з Монако, вони навіть придбали одну розкішну віллу на двох. Тому цілком логічно припустити, що завдяки зв’язкам Вадима Живова київська компанія Ярослава Живова регулярно отримувала підряди від російських атомників.

Зараз робити це напряму неможливо. Але торгувати через треті руки вдається. Зокрема, у 2022 році українська запірна арматура від КЦКБА продовжувала надходити на будівництво АЕС "Аккую", про яку ми вже кілька разів згадували. Отримувачем товару була турецька фірма Titan2. А вона є нічим іншим, як філією однойменного російського АТ – "Концерн Титан-2". Саме його "Росатом" залучив на роль  основного підрядника з добудови турецької атомної станції.