Андрій Піонтковський: Для переважного "бидла", яке підтримує Трампа, України взагалі не існує

Замах на Трампа – це значно серйозніше, ніж якась витівка кілера чи божевільного, адже це піднімає проблему внутрішнього переналаштування Америки на небачений рівень. Перемога Трампа вже стає реальністю, хоча Джозеф Байден гідно тримається. Але в США відбулася ще одна рокіровка: Трамп призначив на посаду потенційного віцепрезидента Джея Ді Венса. Ця фігура може свідчити про певні паралельні лінії, які озвучує Віктор Орбан. Це все надзвичайно серйозно, і Путін поспішає дуже активно.

Так, ви маєте рацію, це дуже важлива політична подія, дуже важливий індикатор виборів – вибір Трампом віцепрезидента. Ми чудово пам’ятаємо його діяльність у блокуванні допомоги Україні – він ненавидить Україну найбільше в американському Конгресі. Останні 5 місяців він не вилазив з телевізійних екранів, з засідань комісій Конгресу, розповсюджуючи будь-яку брехню й ненависть до України – про те, що допомога розкрадається, що в тоталітарній державі Україні заборонені 20 партій, що видатних християнських проповідників влада України ув’язнює. Це він впливав на республіканських фундаменталістів, яких доволі є в Конгресі.

І, власне, він не додавав жодних електоральних переваг Трампу. Тому що в самій партії - ми знаємо чудово про доповідь голів трьох комісій (Маккола, Роджерса й Тернера) про те, як перемогти Україні. Вони різко критикують Байдена за недостатню підтримку України. І з погляду пересічних виборців ніколи не тиснуть на Трампа, щоби бути проти України. Для переважного "бидла", яке підтримує Трампа, України взагалі не існує, вони навряд чи знають, де вона розташована. А істеблішмент республіканський в особі названих мною лідерів дуже жорстко виступає за підтримку України. Тому призначення цієї людини показує, наскільки Трамп залежний у цьому своєму становищі.

Невипадково Орбан, Трамп і зараз його новий віцепрезидент Венс – це команда, яка посилено працює над планом капітуляції України. Так званий план Трампа про 24 години, по суті, є планом Путіна – змусити Україну віддати території й погодитися на припинення вогню без жодних гарантій для української безпеки.

Отже план Трампа дуже простий – він викотив би певний ультиматум нашому керівництву й викотив би певні пропозиції Кремлю. В нашому кейсі було б питання підтримки амуніцією, озброєнням і так далі. Що стосується Росії, Трамп, мабуть, чимсь пригрозив би, але це означало б, що Путін просто підняв би градус і міг би просто не погодитися. Оцей план - який, якщо вірити американським журналістам, Трамп озвучував, - був би приречений, принаймні все відбувалося б нашим коштом. Так?

Ні, не так. Тому що всі ці розповіді про те, як він тиснутиме на Путіна, -  це пуста приправа до суті плану Трампа - Путіна. А суть одна – зафіксувати реальні надбання максимально. Путін цього домагається, він зрозумів, що та війна, яку він оголосив 24 лютого 2022 року ("Київ за три дні" і "НАТО, забирайте манатки й геть звідси!"), - він цю війну програв. Йому треба зафіксувати якусь почесну нічию, яку він продасть своєму глибинному народові. А ця почесна нічия – це капітуляція України та її територіальне розділення.

Як би Путін це все бачив? Можливо, що йому ніхто не дасть подібного реалізувати. Але сам він забрехався навіть у своїх фальшивих сигналах про готовність до переговорів. Він часто посилається на стамбульські перемовини, хоча повністю їх перекроїв під свої амбіції: зараз коли він говорить про якісь стамбульські непідписані домовленості, ми розуміємо, що в першій версії йшлося геть про інше. Тепер він намагається анексувати території, які він не захопив і не захопить.

Це взагалі безпрецедентна у світовій історії пропозиція миру – зафіксуйте за мною ті території, які я не захопив, я ніяк не можу захопити Херсон і Запоріжжя - так віддайте мені, будь ласка, ще Херсон і Запоріжжя. Це все балачки. Але він сподівається, що переможе Трамп і долучиться до його тиску на Україну. Зараз вирішальний момент – як зреагує Демократична партія. Вона має шанс виграти у Трампа вибори, для цього потрібне нестандартне рішення й повна зміна персоналій і політики.

Очевидно, що з кожною годиною – я дивився перед нашим етером американське телебачення: у політиці Байден стає вже посміховиськом, усі вимагають, щоб він пішов. Реальний сценарій. Вони ніяк не можуть збагнути, американські демократи, що потрібно не просто Байдена з перегонів знімати – він повинен піти у відставку з посади президента. Чому? Тому що тоді Гарріс стає автоматично не виконуючим обов’язки  - вона стає президентом до закінчення цього терміну. І якщо вона стане кандидатом від Демократичної партії, то в ролі президента вона матиме більше можливостей і повноважень.

Не забувайте, що всередині Республіканської партії під поверхнею з’їзду, що зараз відбувається, є дуже глибокий розкол. З одного боку, банда Трампа – Венса, що виконує замовлення Путіна, з іншого боку - троє чудових очільників комітетів, яких ми вже згадували, - Маккол, Роджерс і Тернер, автори плану перемоги України.

Я пропоную обнародувати план, опублікований у Вашингтоні російською та англійською мовою, з пропозицією: Байден іде у відставку за станом здоров’я, Гарріс складає присягу президента і першим своїм кроком ухвалює документ – доповідь республіканців про перемогу України.

До речі, адже це республіканці провели закон про військову допомогу з вимогою до адміністрації впродовж 45 днів доповісти Конгресу про свій план війни в Україні. 45 днів минули, у перший свій день Гарріс має представити план республіканців як план адміністрації. Це широкий крок – уявіть, демократичний президент представляє республіканський план по цілях США у війні в Україні, це крок до об’єднання політичної еліти. І впродовж свого терміну президентства вона і своїми політичними заявами, і військово-політичними рішеннями позиціонує себе як лідер вільного світу, що очолює боротьбу з режимами терористів і автократів, які оголосили війну. Зокрема, разом із французьким президентом Макроном узгоджує надання великої кількості літаків, які в тому числі керуються  західними екіпажами.

Чи має Гарріс соціологічні шанси? Як не дивно, після замаху на Трампа соціологія все одно показувала, що він починає випереджати чинного президента Байдена на 1,5%. Хоча це насправді мізер.

І я про це.  Справа ж не в зміні прізвищ, а у зміні логіки й політики. Ухваленням цієї республіканської програми вона начебто відмовляється від байденівської політики боягузів. Демократи мають стати партією перемоги в Україні, щоб перемогти на виборах Трампа. Тому що це найслабше місце Республіканської партії - я вже казав, вона розколота між прихильниками перемоги й прибічниками путінського примушування до капітуляції.

Якщо Демократична партія в особі Гарріс повністю змінить програму по Україні, взявши республіканську програму Маккола, Роджерса й Тернера, то як чинитимуть Трамп і Венс? Вони ж пов’язані повністю своїм планом капітуляції України й вони будуть різко проти й тим самим себе остаточно дискредитують, як путінських агентів.

Є ще два індикатори, чи прояви, політичних процесів, які стосуються не лише внутрішньоамериканського порядку денного, це вже говорять глобальні гравці: Ілон Маск зробив кількамільйонну пожертву на виборчий штаб Дональда Трампа. Ми бачили красномовну фотографію з недавнім британським прем’єром – улюбленцем усіх українців Джонсоном. Це означає, що ведеться значно більша й ширша гра.

Позиція Маска була добре відома, він ніколи не був другом України. Ще раз повторю, що виграти в Трампа можна лише повністю змінивши концепцію Демократичної партії щодо України. Байден навіть після своєї пресконференції після саміту НАТО продовжував свої дурні формулювання про те, що потрібно уникати ескалації. На мій погляд, він єдина людина в адміністрації, яка продовжує триматися за заборони українцям бити вглиб російської території, він почав розмірковувати, що так же ж і по Москві можна вдарити – як це так? І це він казав наступного дня після жахливої терористичної атаки на Київ. І удари по українських містах відбуваються щодня.

У демократів єдиний спосіб уникнути поразки – змусити Байдена піти у відставку й висунути в президенти Гарріс, яка обере наступальну позицію стосовно війни в Україні. Мало того – це ж не лише справа передвиборчої кампанії, за ці кілька місяців, поки Гарріс буде президентом, вони можуть із Макроном дуже сильно змінити стан справ на полі битви, якщо зроблять цей вирішальний крок.

Зеленський уперше назвав точне число літаків, яке потрібне. До речі, я все казав, що двісті літаків потрібно, а Зеленський назвав дивну цифру, багатьох це вразило - 128, чомусь така некругла цифра. Спеціалісти пояснили, що підрахували кількість ескадрилей, про надання яких він вів переговори з Францією, Великою Британією і Швецією. А 128 – це кількість літаків у тому сценарії, коли французи, британці та шведи передають готові ескадрильї, по 10-12 літаків у кожній, тому вийшла така некругла цифра.

Та найголовніше – подолати останню дурну червону лінію, до чого закликав Макрон. Це червона лінія, яку накладено на самих себе, що за кермом літаків повинні бути лише українські пілоти. Ця вимога на два роки затримує операцію передання F-16. Так, там будуть максимум 40 українських пілотів, які можуть брати участь у цій акції. Та для того, щоб змінити хід війни, щоб викинути російську армію з Криму й тим самим спричинити глибоку політичну кризу в Росії, необхідно, я погоджуюся з Зеленським, 128 літаків.

Гарріс – це єдиний шанс демократів перемогти Трампа й зайняти тверду позицію перемоги у війні в Україні.

Але Путін надзвичайно поспішає зараз. У розпалі активна Донецька операція. 40 градусів у тіні, важка бронетехніка в інтервентів закінчується, вони кидають регулярно живу силу, яка перетворюється на силу мертву. І якби справа була в приході чи неприході Трампа, Путін міг би тягнути цю кампанію, але ні – він істерично газує.

Авжеж, це останній шанс Путіна до приходу Трампа. Ядерний шантаж зазнав поразки після чудової відповіді Макрона - коли Путін йому погрожував ядерною зброєю, той відповів: не забувайте, Франція теж має ядерну зброю. І подивіться, як змінилася тональність російських пропагандистських каналів – вони тепер погрожують Заходу зовсім іншими речами: "ми вбиватимемо французьких і англійських пілотів", "ми стрілятимемо по аеродромах".

Звісно, цей план підтримки України авіацією передбачає, що французькі, британські й шведські літаки базуватимуться на аеродромах Румунії та Польщі. І Москва весь час погрожує, що битиме по цих аеродромах – чудово, нехай б’ють, тоді відразу їм протистоятимуть не 128, а 6000 літаків, які має НАТО. Путін у розпачі намагається дотягнути до, як він сподівається, перемоги Трампа, коли той долучиться до програми примусу України до капітуляції.

Вони збиралися втілити путінську мрію фіксації по землі?

Ну, ми ж говорили вже, як Путін бажає зафіксувати розділ України.

Європейський Союз на це не йде. Україна на це не йде. Переобрали зараз Урсулу фон дер Ляєн головою Єврокомісії. Єврокомісія й усі європейські сили, які представляють принаймні ЄС, засудили вояж Віктора Орбана й сказали, що мандата йому ніхто не давав.

Жоден чинний західний політик не пристане зараз на плани Путіна про розділ України. Зверніть увагу, нагадаю: два роки тому, пам’ятаєте, ще той самий Макрон тоді був президентом, приїжджали в Київ Макрон, Шольц і Драгі. Вони тоді приїхали з таким планом перемир’я. Але їх дуже правильно зустріли - спочатку повезли в Бучу, щоб ті побачили злочини російської воєнщини. І потім вони навіть не насмілилися цей план пропонувати.

Уявіть, якого прогресу досягла свідомість західних політиків за ці два роки. Цей план ніхто не обговорюватиме, окрім однієї людини – Трампа. Тому всі шанси, всі надії Путіна - на прихід Трампа до влади. Цю ситуацію демократи можуть підірвати всередині Республіканської партії, прийнявши план республіканців як свою програму досягнення перемоги України.

У чому був основний функціонал плану Орбана?

Та який там функціонал – Орбана взяв на утримання відомий в Україні шахрай Могілевич ще наприкінці 1990-х і Москва про це добре знає, він повністю в руках Москви й виконує всі накази Путіна.

Виникає питання: а чому Трамп весь час із такою повагою до Путіна і чому йде йому назустріч зараз, виконує найбрудніше його доручення – організацію примусу України до капітуляції? Та ж сама проста причина - ясно, що він залежить від Путіна. Чим саме – можна лише здогадуватися. Пам’ятаєте відому сцену - перший саміт Путіна і Трампа в Гельсінкі? Вони півтори години були разом в одній кімнаті, потім вийшли – тріумфуючий, з посмішкою гопничок Путін та величезна туша Трампа в розчавленому стані, він щось мимрив, повторював, що вірить Путіну й не вірить своїм спецслужбам, - Путін продемонстрував йому документи, що засвідчують повну залежність Трампа.

Отже, вся ця компанія, яка працює на Путіна, - Трамп, Орбан, Венс працюють через острах викриття Трампа й Орбана.

Що було в кишенях Орбана – навіщо він зробив цей вояж?

Орбан – посередник між Путіним і Трампом. У сенсі не просто посередник, який щось обговорює, приносить меседжі спочатку, - це другий посередник. Трамп увесь час комунікує з Путіним. Спочатку він послав посередником Карлсона в Москву, а потім Путін послав йому Орбана. Так вони узгодили параметри цього плану, а Орбан їздив, уже на доручення Путіна, в Китай поінформувати в Пекіні й попросити його підтримки.

Але то пусте, все вирішуватиметься на полі битви. Демократична партія може врятувати себе, Сполучені Штати й світ, не просто замінивши кандидата Байдена на кандидатку Гарріс, а кардинальним чином змінивши порядок денний, передусім в українському питанні, застосувавши дуже сильний хід – взявши програму республіканців. Але не програму Трампа – Венса, а програму Маккола – Роджерса – Тернера. Найближчі дні будуть вирішальними.

Медведчук написав листа штабу Трампа, що в замаху на Трампа є український слід.

До речі, Медведчука активізувала російська пропаганда. У всій цій програмі тиску на Україну потрібен якийсь новий гетьман московський. Два претенденти там було на цю роль у Москви – Янукович і Медведчук. Схоже, що в цій своїй фантомній грі Путін вибрав Медведчука, який дуже органічно вписується в цей проєкт. Але цей проєкт, який би він не був, як би не повівся Вашингтон, ніколи не прийме Україна - цього не розуміють у Москві.