"Комунікації взагалі ніякої нема": сестра полоненого морпіха про зв'язок із рідним, владою та суспільством

Про це вона розповіла в етері Еспресо.

У День морської піхоти Марія розповіла про брата. Петра Баркова росіяни забрали в полон з металургійного комбінату імені Ілліча. Де нині морпіх - достеменно невідомо. Востаннє інформацію про нього Марія отримувала ще 31 січня, зараз прямого зв'язку немає.

"На жаль, Червоний Хрест мені передав лист від брата, але це в усній формі - живий, здоровий, усім вітання. Я пишу кожного місяця йому листи й навіть не знаю, чи доходять вони до нього, чи доходять вони навіть до Червоного Хреста. Бо хто там цим займається? Комунікації взагалі ніякої нема, єдина інформація, яку я можу отримати стосовно нього, то це тільки від звільнених хлопців, які були разом із ним. Але ж ви знаєте, що обміни припинилися", - сказала Марія. 

Спілкування з полоненими морпіхами

Жінка наголошує, що українські медіа переважно не висвітлюють так звані суди над морськими піхотинцями з Маріуполя.

"Морпіхів з 501-го батальйону теж судять, я не знаю, чого це не висвітлюється. Якщо я не помиляюсь, то 17 осіб у нас уже є засуджені, їх також викладають на російських пабліках, зі сторони Росії це висвітлюється. Ми б'ємося, хочемо донести до людей, що Маріуполь - це не тільки Азовсталь, це й Азовмаш, і завод Ілліча, й інші локації; також по бригадах, там дуже багато було - і прикордонники, і НГУ, і Морська охорона. Дуже багато. Не треба пов'язувати Маріуполь лише з Азовсталлю", - закликає Марія.

Сестра морського піхотинця розповіла про полоненого, який у травні відправив лист матері, що його та ще декількох військових мають судити: "Цікаво, що саме Російська Федерація пропустила цей лист, взагалі там буває дуже стисло, а тут саме прізвища, де хто жив, і пропустили цей лист. Можливо, щоб рідні більше тиснули на владу, на тих, хто займається обміном".

Комунікація з владою

Марія ділиться, що представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими не відвідують акції заради звільнення оборонців Маріуполя з російської неволі. Або це роблять таємно, не представляючись, бо згодом на сторінках штабу є новини про відвідини пікетів.

"Навіть остання наша зустріч - ми прийшли з плакатом закатованих, я кажу, чому це питання не висвітлюється, на прикладі Оленівки, де був теракт по азовцях - це висвітлили й досі про це говорять. У нашій ситуації морпіхів повертають закатованих, і про це мовчать, не треба, це теж теракт - можливо, він повільний, розтягнутий, але це теж хлопці гинуть, молоді хлопці", - поділилася Марія Баркова.

Водночас зустрічі з представниками ВМС та Офісу президента не відбуваються. Марія згадує лише про один контакт із Військомо-Морськими силами, де обіцяли рідним полонених допомогу: "Але я не бачу ніяких дій".

Обміни бійців 501-го батальйону

За два роки з неволі додому вдалося повернути лише 20 військовослужбовців з 501-го батальйону, ще понад 250 залишаються у полоні. За 18 місяців з моменту останнього обміну, де були морпіхи, повернули одного важкохворого хлопця і чотирьох закатованих. 

"Я навіть не знаю, чому така дійсно критична ситуація з морськими піхотинцями і їх чомусь взагалі навіть у тих, як кажуть, провокаційних списках немає, чого їх не включають, чого не міняють. Версії - можливо, не можуть домовитися, саме кого хочуть забрати, кого хочуть віддати. Мені здається, трошки недопрацьовують стосовно морських піхотинців, можливо, не так вимагають, не знаю", - пояснила сестра морпіха.

Марія поділилася, що з 501-го батальйону є троє полонених, у яких дружини мають онкологію і їхнім родинам зараз дуже важко: "Я вважаю, що таких людей мають обмінювати в першу чергу".

• Раніше, представниця громадської організації "Рада дружин і матерів захисників України "Жінки зі сталі" Софія Черепанова зазначила, що родичі полонених оборонців Маріуполя не мають інформації щодо їхнього стану здоров'я.