Макрон прибрав червоні лінії і позбавив Путіна можливості шантажу, - Піонтковський

Ситуація, в якій ми перебуваємо, надзвичайно складна. Європейський Союз немовби бере друге дихання в питанні постачання боєприпасів. Водночас США вкотре йдуть на паузу – знову два тижні будуть вакації у конгресменів.

На нараді в «Рамштайні» була безпрецедентна заява міністра оборони США. Він, по суті, назвав ганебною поведінку американської сторони по відношенню до України. Він обурено сказав, що досі не затверджено допомогу Україні й що це питання честі й безпеки для США. Це показує драматизм боротьби, яка відбувається в США з цього приводу. Дійсно, пів року колотиться в конгресі законопроєкт про надання Україні воєнної допомоги на 64 мільярди.

Зокрема хочу сказати про два візити до Києва: у вівторок був так званий друг України Ліндсі Грем, сенатор-республіканець. Він уже вдесяте приїхав у Київ, завжди вважався другом України. І казав якісь нісенітниці - що він говорив з Трампом, що Трамп сказав: не треба проводити закон про допомогу Україні. Він розповідав українській аудиторії, що Трамп піклується про Україну, що він думає про Україну, пропонує новий закон про те, що Україна отримає гроші лише як позику. Україні неважливо, у борг чи ще якось, - нам потрібна зброя. У борг не страшно, тому що аби була зброя, яка необхідна для перемоги, - після перемоги вдячне людство десятки разів заплатить борги України, не в цьому річ. Усі ці маневри Трампа – заради затягування ситуації: пів року республіканці брехали, що вони за допомогу Україні, але потрібен закон про кордон. Коли закон про кордон погодили, Трамп наказав вірним йому республіканцям заблокувати його. Тепер нові балачки - про те, що даватимуть у борг, а конгрес знову іде на вакації на два тижні, питання відкладається ще на два місяці.

Ймовірно, американці вже зрозуміли, Байден зрозумів ганебність цієї ситуації. Учора був несподіваний візит Саллівана в Київ. Салліван, як ми знаємо, не найбільший друг України, це людина, яка завжди виступала за «непоразку» України, він ніколи не казав про перемогу України. Схоже, Байден відправив його з метою переконати українців, що тепер американська адміністрація повна єдності.

Учора Салліван уперше виголосив своїм ротом слова «перемога України», він сказав, що Україна може перемогти й Америка її повністю підтримає.

І ще сказав інші важливі слова: тому, що це питання не лише безпеки України, а й питання безпеки США.

Усе це гарні слова, але потрібні справи. Салліван сказав на пресконференції, що він розуміє, в Україні обурені 5-місячним пробуксовуванням цього законопроєкту. Він сказав, ми зробимо все й допомога буде надана. І ще раз наголосив: це питання нашої власної безпеки. Побачимо, як це вирішуватиметься. Але, схоже, на такі рішучі дії, на спробу, Байдена підштовхнула позиція Європи.

Макрон пропонує так звану доктрину Макрона – це не просто вкид на якійсь пресконференції, він розвиває концепцію про те, що ми маємо перемогти Росію. Він уперше вживає слово «поразка» щодо Росії. Він констатує, що напередодні можливої перемоги Трампа, який просто припинить допомогу Україні і який є ворогом НАТО, Європа просто виявиться беззахисною.

Ми згаяли 30 років за розмовами про європейську армію, а в нас тепер є лише одна європейська армія – це армія в Україні, яка б’ється й стримує всю цю східну орду, що готова йти на Європу. І ми повинні посилити цю європейську армію всіма засобами, аж до участі власних збройних сил.

Ми чудово розуміємо – Зеленський казав про це кілька днів тому на пресконференції, - що ані Франція, ані Європа не мають наразі готових піхотних дивізій, які могли б зайняти місце на лінії фронту. Але вони мають неперевершену військову техніку та зброю, яку вони можуть надати Україні, ті ж таки літаки американського виробництва – F-16 чи навіть F-35, далекобійні ракети.

Так, вони мають дещо, що вони можуть постачати. Але, проводячи певні історичні паралелі, можна пригадати маршала Пілсудського, який вибачився перед інтернованими українськими військовими, після того як значну частину України окупували більшовицькі інтервенти. Так, він сказав: мені дуже шкода, вибачте мені.

Також була історія с прем’єр-міністром Вінстоном Черчиллем, який погодився на сталінський план окупації, розділу та впровадження окупаційної більшовицької адміністрації в Польщі. Черчиллю було соромно, але нічого він вдіяти не міг. Таке відчуття, що просто так подібні речі не стаються.

Тому що це не просто самозбереження – вони зрозуміли, що вони оголені, Європа залишається абсолютно беззахисною перед Путіним. І якщо Трамп знімає не лише захист України, а знімає захист Європи, вони зрозуміли, що в них нема захисту. Ще раз повторю важливий тезис Макрона про те, що єдина зараз європейська армія – та, що б’ється в Україні, її необхідно посилити зброєю. І дуже важливе його формулювання: жодних червоних ліній. Я не виключаю нічого,  в тому числі й надсилання французьких солдатів і солдатів інших країн.

І дуже важливо з боку Макрона, що він наголосив: наші військовослужбовці вже беруть участь у війні в Україні. Він наголосив, що британські та французькі спеціалісти обслуговують системи Storm Shadow та SCALP, які передано Україні.

Я вважаю, що ця концепція участі західних військових скерована насамперед на питання, пов’язане з літаками, мовляв, дивіться, жодних політичних перешкод постачанню літаків нема, американці їх прибрали, і жодних економічних питань нема – є питання логістики.

Справа в тому, що перемога України може бути забезпечена операцією в Криму, вигнанням, використанням слабкого місця російської військової машини в Криму – навіть зараз без авіації й флоту Україна викинула Чорноморський флот із Криму.

Але для успіху потрібні не десятки, а дві сотні літаків. Ні, не можна підготувати українських пілотів для двох сотень літаків. Справа ж не в одному пілоті, на кожного пілота ще п’ятеро людей обслуги, в тому числі й аеродромів. Концепція Макрона в тому, щоб скерувати авіацію країн НАТО – це може вирішити питання війни. Вони ж розуміють, що Черчилль не був занепокоєний атакою Сталіна на Лондон, і Польщу він міг віддати, а французи, європейці не можуть зараз віддати Україну, бо чудово розуміють, що вони наступні і що жоден Трамп їх не захистить. І ніхто їх не захистить. Окрім української армії, але – забезпеченої постачанням сучасної західної зброї. Ось у чому полягає концепція Макрона, на мій погляд.

Яким є путінський, кремлівський сценарій після перепризначення Путіна? Він зараз виводить Росію на мілітарні рейки, і після того він готується «їхати».

Я знову повернуся до доктрини Макрона. По суті, ще не надавши озброєнь, а треба сказати, що Європа вже зараз постачає достатню кількість озброєння, Макрон уже здобув політичну перемогу над Путіним, він перевернув шахівницю, сказавши, що французькі війська вже там і що він не ставить жодних обмежень. Негайно Путін відреагував на цю ініціативу – і це найкраща ілюстрація його планів на своєму 5-му президентстві.

У перший день він сказав, це була його найперша реакція, - ми можемо вдарити по французькій території, і в нас є не лише звичайна зброя. Макрон негайно відповів: Франція теж має ядерну зброю. І цим погрози Путіна відразу ж обнулилися. Подивіться, яка дискусія розгорнулася зараз на всіх російських патріотичних каналах, це Z-бидло обурене каже: по суті, Макрон оголосив Путіну, Росії війну, сказав, що «ми  за поразку Росії» і «наші збройні сили, наші спеціалісти вже беруть участь у збройних діях». То чому ми досі не завдали ударів по Франції, питають російські патріоти. Ну, добре, не одразу ядерною зброєю - у нас же є чудова конвенційна…

Та тому й не завдали, що чудово розуміють: якщо завдадуть удару по Франції, Німеччині, Польщі й будь-якій іншій країні, негайно автоматично спрацює стаття 5 НАТО й у відповідь Путіну буде завдано удару. Власне, ударом по французькій території він введе в дію проти себе весь арсенал НАТО. Його вже непокоїтиме не те, 40 чи 60 літаків дадуть голландці, а потенційно всі 6 тисяч літаків F-16, які є в НАТО, можуть бути застосовані проти нього, і він це розуміє. Однією своєю концепцією «жодних червоних ліній, ми не виключаємо нічого» Макрон позбавив Путіна можливості шантажу, йому нічим відповісти.

Мова війни, le langage de la guerre, - надзвичайно промовиста для будь-якої аналітичної спільноти, і це відбилося на риториці Медведєва. Два роки тому він був трішечки спокійніший, а тепер просто вивалив ратиці на стіл - планка впала.

Плани він має, так. Але повторюю: щодо ядерних його Макрон обнулив одразу ж, так само як його обнулили американці своїми попередженнями ще в жовтні 2022 року: щойно потягнешся до ядерної зброї, тебе просто вб’ють ударом у відповідь. І так само які плани? От і питають, і ви питаєте те саме, що й путінський Z-народ: чому ми досі не вдарили по Франції? А от тому й не вдарили, що Франція також має ядерну зброю, а що стосується звичайної зброї, то перший удар по Франції скерує проти вас усю міць далекобійних ракет і літаків НАТО, що дуже ускладнить ваше становище.

Зверніть увагу ще на один дуже важливий момент: перше, що зробив Путін, - активізував свою п’яту колону в Парижі. І в перший же день усі ліві партії, і головна – ле Пенша, всі виступили про те, що Макрон штовхає нас до світової війни, що це авантюризм і таке інше. Але два дні тому ле Пенша знову з’явилася на екрані й несподівано заявила, що Макрон має рацію, Путін агресор, він порушив усі закони, тепер він загрожує Європі й тому його потрібно зупинити всіма засобами.

З нею добре попрацювали, ймовірно показали документи про її фінансування путінським режимом – її президентської кампанії, і Макрон забезпечив собі внутрішньополітичний тил.

У Путіна залишився один аргумент щодо Франції, я впевнений, він його застосує. Путін має багато «сплячих» осередків ісламських терористів у Франції, які він активізує.

Ви ж звернули увагу, останні два роки, коли всі російські спецслужби повністю загрузли в Україні, припинилися ісламські терористичні акти у Франції. А щоразу, коли вони раніше траплялися, один із учасників був якийсь чеченець із російським паспортом – тобто ці осередки контролювалися Москвою.

Свого часу інструментом ісламського тероризму Іспанію вивели з війни на Близькому Сході. Цей інструмент працює, і він може спрацювати й у випадку Франції.

І цим інструментом Путін готується скористатися всередині країни. Ви звернули увагу, яка істерика дипломатів у Москві – вони всі заявили, що ось-ось і в Росії будуть терористичні акти. Патрушев нових ходів не вигадав, як вони прийшли до влади, висадивши в повітря будинки в Рязані, те саме й зараз збираються робити. Напередодні виборів ФСБ начебто викрила якесь ісламське угруповання в Калузі, яке готувало вибух синагоги в Москві. На зустрічі у ФСБ Путін попередив, що готується терористичний акт і вони мають його «викрити». Я впевнений, що викриття будуть і Путін ними скористається для введення в країні воєнного стану, проведення нової хвилі мобілізації й жорстокої розправи над будь-якими критиками – між іншим, не лише противниками війни, а й над тими, хто ставитиме йому дошкульні запитання, чому досі не знищили Францію, яка нам оголосила війну.

Збирається великий саміт у женевсько-швейцарському форматі, де обговорюватимуть Формулу миру. Китайці відправляють туди своїх емісарів в якості спостерігачів.

І поведінка китайців дуже важлива. Перспектива саміту залежить від одного – від політичної волі Заходу, політичної волі Європи, яку зараз демонструє Макрон, і відродження політичної волі Вашингтона, на яку нам дає надію нещодавній візит Саллівана, але надію потрібно підкріпити справами. Адже Китай уважно спостерігає за всім. Ми з вами обговорювали: коли після 7 жовтня Байден виголосив чудову промову, що сили терору оголосили війну вільному світові, Путін бажає знищити Україну, Іран бажає знищити Ізраїль, але ми цього не дозволимо. І підкріпив це справами - скерував дві авіаносні групи, вніс той законопроєкт, який уже пів року колотиться в конгресі. Китай зрозумів, побачив рішучість - і похитнувся.

Після цього Сі примчав у Сан-Франциско і заявив, що в історичній перспективі бачить возз’єднання з Тайванем лише мирними засобами, і попросив американців повернути американські інвестиції й американські технології, без яких економіка Китаю обвалюється в останні два роки.

Але вагання, які почалися після цього, нерішучість байденівської адміністрації наступні пів року спонукали Китай знову розмірковувати. Тоді Китай, упевнений, отримавши сигнал рішучості США, дещо відступив від підтримки за спиною Ірану та Росії. А зараз, якщо Захід продовжуватиме демонструвати слабкість, Китай знову повернеться до агресивної політики. Зараз від політичної волі Заходу - чи зможе Байден та його адміністрація протистояти зрадницькій діяльності Трампа, що блокує закон, наскільки успішно й послідовно розвиватиметься ініціатива Макрона, - залежить все.

Єдине справжнє мирне рішення – це перемога європейської об’єднаної армії, ядро якої становлять Українські Збройні Сили, над Росією на полі бою в Україні.