Настрій нашого воєнно-політичного керівництва позитивний, чого давно не було, бо з’явилися нові аргументи, - Безсмертний

Збройні сили України провели надзвичайно успішний рейд у Курську область Російської Федерації. Цей рейд не закінчився, ситуація там дуже серйозна, водночас ворог не припиняє своїх спроб посилювати тиск на Донеччині. Тобто надзвичайно велика потуга задіяна як особового складу, так і техніки. Але є ще вимір міжнародної оцінки того, що відбувається на полі бою. Хотів би, щоб ви зараз комплексно охарактеризували поточний момент і спрогнозували, чого нам чекати найближчим часом.

Як видно з ситуації, мовчазне оторопіння, яке наступило після 6 серпня, з початком операції, буде вона в підручниках Курською чи якось по-іншому називатися - це вже справа істориків і справа часу, але оторопіння це минає. І треба відзначити, що в середовищі партнерів воно пройшло набагато швидше, і там почалися дії. Ми бачимо, як зараз актуалізувалася допомога Україні, особливо наших найближчих партнерів - балтійських держав, центрально-європейських і так далі: вони краще, швидше, глибше усвідомлюють і, очевидно, проінформовані про те, що відбувається. І, очевидно на рівні керівників, вони були поінформовані про те, які ймовірні перспективи.

А друге - як ви бачите, оторопіння в Кремлі не проходить. Бо, крім рефлексивного бомбардування 26 серпня, поки що в Кремлі не знаходять інструменти протидії цій операції. Те, що вони белькочуть, насправді свідчить про те, що в Кремлі не розуміють, що відбувається, для чого відбувається, які перспективи. Окрім того, що злякався Лукашенко білоруський і почав іпсошно підводити свої сили до кордону. Хоча треба розуміти, що погреби на сьогоднішній день із запасом боєкомплектів пусті, техніка майже вся перебуває в Росії й уже утилізована на російсько-українському фронті. Але вчиняти різного роду диверсійні речі й розкручувати інформаційно-психологічну атаку з появою там 2, 3, може, навіть 5 тисяч особового складу з певною бронетехнікою він може.

Тепер декілька слів із цитуванням про те, як у міжнародному плані йде реакція. Найбільше здивувала світ рефлексія Дональда Трампа, який у Денвері зустрічався з Асоціацією національних гвардійців. Це була зустріч, присвячена відзначенню пам'яті загиблих американських армійців під час евакуації контингенту з Афганістану (всі пам'ятають обстріл аеропорту й бої на воротах, де загинуло 13 армійців). А 31 серпня - відзначення дати завершення виведення американських військ. І, зустрічаючись із Асоціацією ветеранів національних гвардійців, Трамп кинув таку фразу: бачите, українці рвуться в Росію, у вас буде Третя світова війна.

Так, він сказав не «у нас». Ну, це завжди політикам притаманно - дистанціюватися від народу, особливо таким темпераментним, як Трамп.

Що стосується реакції європейців, то вона позитивна. Особливо військових аналітиків - вони від самого початку не розуміли і не знали ні задуму, ні мети, але, побачивши швидкість просування й помірне відведення військ зі сходу для того, щоб урятувати ситуацію в районі Курської області, вони почали позитивно оцінювати. І навіть ЗМІ, які взяли цю цитату Трампа, - і ті розкрили для команди Трампа позитивні наслідки й задуми, як вони вважають, цієї операції.

Але важливість у тому, що більшість аналітиків серйозних на Заході показують ось на що: цей перебіг подій, ця операція в районі Курської області є багатоваріантна.

І, власне, це багатьох ставить у ступор, а більшість не розуміє задуму, не бачить мети, яка не озвучується, а між тим позитивно дивляться на кількість військовополонених, на результати ведення бойових дій і ще більше зазначають про те, що далі вона може розвиватися в будь-якому напрямку з будь-якими наслідками. Частина говорить про те, що треба зважувати, що відбувається, скажімо, на східному, південно-східному напрямку на Донбасі і що відбувається в районі Курської області. Тут треба розуміти, балансувати цю ситуацію.

Але, з моєї точки зору, те, що відбувається зараз на лінії фронту, яка розширилася і досягла вже майже 700 км, свідчить про те, що Генеральний штаб ситуацію контролює, вони розуміють загрозу, яка виникає в районі Донбасу, в районі Покровська, вони бачать цю загрозу і маневрують в районі Курської області.

Видно, що ці кроки будуть поширюватися, в тому числі на Білгородську область, це показують останні дні, в тому числі і шанс оточення угруповання там у межах 3-5 тисяч, які попали в кільце в районі Курської області.

Про це пишуть на Заході, пишуть дуже активно, роз’яснюючи можливі і позитивні, і негативні наслідки. Інформація, яка з'являється в Україні, зокрема те, що говорили на форумі - зустрічі керівників держави з засобами масової інформації на прес-конференції президента щодо превентивності цього удару, стосовно зриву ймовірного наступу в районі Харківської області, тобто все це все більше і більше розкриває задуми.

Якщо робляться кроки - у цих кроках робиться дві ставки на дві-три мети зазвичай, коли проводиться щось - визначається одна мета, і ти можеш розуміти, що це буде результат. Наскільки я бачу, ці завдання, які вирішуються, -  лише завдання по реалізації мети. Яка мета стоїть - нам ще треба дізнатися.

Про це, до речі, теж активно пишуть, особливо британські журналісти, які займаються питаннями подібних речей - військових операцій, тактичних операцій, стратегічних розробок і так далі. А в Америці ситуація спрощена тим, що вибори якби повернули аналіз будь-якої військової операції до рівня виборчих гасел.

Свого часу кремлівський фюрер завжди посилався на ситуацію на землі, на певні реалії на полі бою. Ситуація з Курщиною дещо підкоригувала загалом бачення війни в Кремлі. Коли ми говоримо про певні тактичні, а можливо і не лише тактичні моменти, - це два населених пункти на території Російської Федерації: місто Курчатов, де розташована атомна станція, і місто Курськ як обласний центр. Ми розуміємо, що військова операція ще не завершилась, але й ставки в подібних операціях завжди збільшуються. Кремль зараз починає говорити про зміну своєї ядерної концепції, з другого боку, він негайно запросив делегацію МАГАТЕ, щоб вона відвідала Курчатов.

Ми також розуміємо, що Кремль захопив дві українські свого часу атомні станції - це чорнобильський атомний об'єкт і Запорізька атомна станція. Захопив він їх з боями. В разі чогось, можливо, була би змога реалізовувати ті чи інші обмінні операції. Не знаю, наскільки це реалістично, тому що конспірологи про це говорять уголос чи пишуть у своїх твітах. А як ви бачите перспективи подібного?

По-перше, всі речі, які пов'язані з завданнями, які по ходу вирішуються - до них я відношу створення фонду обміну військовополоненими, далі - тема обміну територіями, далі - тема такого ж самого обміну об'єктами атомної енергетики. Разом із тим поза увагою залишається те, що Курська область і територія - це один із поясів, де розміщені відповідні об'єкти протиракетної, протиповітряної оборони ще колишнього Радянського Союзу.

Ці дані, які на сьогоднішній день з'являються в мінімальному об'ємі, про те, що там знайдені підземні бункери і так далі, - це лише початок розкриття великої правди. Бо з часом ці речі мають бути оприлюднені, з часом про них будуть знати. Бо я думаю, що, особливо франківці й тернополяни, в лісах і зараз можуть знайти якісь колодязі, глибину яких визначити неможливо. Ці об'єкти - колишні об'єкти системи Радянського Союзу.

Ми маємо зараз ситуацію, в якій на території Білгородської, Курської, Воронезької, Брянської областей є цілі такі комплекси.

І очевидно, що надалі ситуація буде розвиватися, і оце скуління собаче московського фюрера і втеча від тем, від ключової проблеми через обговорення економічних питань, бюджетних питань - це свідчення того, що зачепили і його особисто й усю систему, яку можна віднести до того, що іменувалася «друга армія світу».

Як ви бачите, рефлексія і чеченських підрозділів, і офіцерського складу Росії незвична з точки зору 11 років війни, я вже не кажу про пресслужби генерального штабу. Тобто щось відбувається таке, що знаходиться за лаштунками, скажемо так, свідчень. І друге: зверніть увагу на настрій українського воєнно-політичного керівництва, який навіть у питаннях стосовно того, що необхідно домогтися максимальних дозволів і зняття обмежень щодо застосування зброї американської, британської, французької, - і то позитивний, чого ми не помічали раніше.

Тобто насправді треба зазначити ще те, що в цій ситуації з'явилися аргументи, на які не чекали ні у Вашингтоні, ні в Лондоні, ні в Парижі, ні в Берліні, ні в Брюсселі.

Вчорашнє зібрання послів НАТО й швидка відповідь на те, що НАТО збільшить, очевидно, є відповіддю на ту інформацію, яка… Я не можу визначити її природу, але я розумію, що щось відбувається те, що поки що не можна оприлюднювати для загалу.

І дуже важлива річ, на яку теж не можна не звернути увагу, - цитати, кинуті московським фюрером на нараді в Москві про те, що зміцнення економіки є гарантом успішності СВО, як він сказав. Насправді це читається так: війна є гарантом росту економіки Росії. Тобто там взято, як у свій час нацистським фюрером Гітлером, курс на повну мілітаризацію Росії.

Це дуже важливий компонент, бо це означає, що звідси йде загроза у 2025 році розпалення вогнищ війни Росією, в тому числі з державами НАТО. Бо для фюрера московського Україна лише частина війни проти отого злісного ворога - НАТО, Сполучених Штатів Америки і так далі. І коли оці речі між собою поєднати… Додайте сюди рефлексію Лукашенка, яка нагадує гру в солдатики, а не участь у війні, тим більше на боці ворога, тим більше, коли він усвідомлює…

Тремтить голос у Лукашенка: у 2025 році він би хотів сам себе перепризначити, для цього він консультувався з китайцями, в Москві його не хочуть. А з другого боку, так наші євроатлантичні друзі можуть раз і назавжди вирішити питання Сувальського коридору. Може статися та чи інша провокація - а чому б не підрівняти цей плацдарм, який Росія намагається використовувати для розпалення можливої агресії проти країн НАТО, проти країн Балтії? Чому б тоді проти Білорусі не зіграти так, як пасувало б?

Так. Тим більше, що згідно з Потсдамськими домовленостями Калінінград мав бути ще в 1986 році повернутий законному власнику.

І розміщення ядерної зброї на території Білорусі, денуклеаризованої свого часу, - Росія туди повернула, а це порушення дуже багатьох конвенцій. Плюс може статися та чи інша провокація військового плану. А Мінськ - хто йому що гарантує?

Тут можна з повною впевненістю сказати: аргументом для Лукашенка, московського фюрера є й те, що Курська операція може ж повернути й на північ, а після того - і на захід.

Тобто насправді розвиток подій навколо ситуації в Курській області настільки багатокомпонентний, багатоваріантний, і підходи до його реалізації, що ми ще не один раз побачимо мокрі штани і в Лукашенка, і в Путіна.

Інша справа - що в цій ситуації дуже важливі зараз певні рішення, які мають бути реалізовані у Вашингтоні, в Брюсселі, в Лондоні, Парижі й Берліні. І якщо все це збіжиться - а для цього є ті аргументи, які отримані були в ході Курської операції, - то це означає, що можна говорити про певний перелом у розвитку подій.

Але, ще раз кажу, для цього дуже важливо розуміти, щоб ні вибори у Сполучених Штатах Америки, ні якісь вітри в Європі не змогли поламати не просто плани - тут про плани не йде мова, тут мова йде про наполегливість позиції України врятувати Європу і світ від розгортання війни. Бо ще раз хочу повернути всіх до того, що сказав на нараді фюрер: він готується до того, щоб розпалювати вогнища війни в інших місцях. Це відчувається по риториці: він бачить провальність ситуації в Україні, він не може зрозуміти і дозволити собі прийняти те, що він не настільки сильний, але він не може справитися з ситуацію, яка складається, що аж в Україні президент під час брифінгу каже: ну, може, побачимо, хто там буде після Путіна, з ким треба буде домовлятися.

Я думаю, що всі звернули увагу на цю зміну риторики. Хто хоче її детально проаналізувати, візьміть, будь ласка, попередній брифінг загальний українського військово-політичного керівництва з представниками ЗМІ українських і закордонних і цей - по риториці, по фразах видно, що є маса інформації, яка втримується. Не знаю, правильно - неправильно, це судити воєнно-політичному керівництву.

Хотів би звернути увагу ще на один дуже характерний аспект: коли ми розпочали Курську операцію, куди поїхав Путін? Так, на Кавказ. Ушанувати пам'ять жертв Беслана, зустрітися з представниками чеченських влад і так далі. Тобто чому Путін поїхав у момент Курської операції на Північний Кавказ? Ми розуміємо, що там ті війська, які використовуються в першу чергу та є де-факто його лейбгвардією, яка мала б забезпечити той чи інший стабілізаційний сценарій. Тобто там немає якоїсь енної запасної армії.

Перше: він тікає від проблем, і це теж сигнал. Насправді це в стилі КГБ, ФСБ. Взагалі тактика КГБ, ФСБ - це короткі диверсійні дії. Як тільки він попадає в ситуацію, з якою він зіткнувся під час наступу українських Збройних сил, - він буде тікати від проблем. Він утік спочатку в Беслан. Потім у Баку – ну, там хоч відповідь була, бо треба було забезпечити транспортування «шахедів» по Каспію, а в цьому відношенні Баку відіграє ключову роль. Тому він і переконував Алієва не перешкоджати.

Плюс треба було завершити домовленість про те, щоб Азербайджан вступив до БРІКС, бо в Казані, зовсім близько, відбуватиметься форум БРІКС. Ну, і так далі. Тобто там хоч можна знайти словеса, якими прикрити власну втечу від проблематики. Але його нечіткі фрази в Беслані з жінками щодо жертв Бесланської трагедії свідчили про те, що він не готовий був. Як і обмеженість інформації по Азербайджану.

Я вже не кажу про розмови про те, що він із Дуровим зустрічався для того, щоб Дуров попередив його про те, що він, ймовірно, буде затриманий і тому телеграм треба вичистити від спецслужби й інформації, яка там міститься, бо вона може попасти до рук потенційного ворога Росії.

Вся ця інформація потребує розбору, детального аналізу ситуації. Тепер стає зрозумілим, що розмови в Тегерані, які в свій час вів Шойгу, були спрямовані не на те, щоб зупинити рефлексію Ірану проти Ізраїлю, а на те, щоб домовитися по додаткових «шахедах» і ракетах. Пам'ятаєте, тоді всі відповіли в світі: та які ракети, які ракети? Тепер виявляється, що ситуація складається таким чином, що Росія таки потребує не тільки «шахедів», а в тому числі і ракет різних систем.

Все це свідчить про те, що, як ото у відомій казці, чи не трапилося так, що під час Курської операції якщо не знайшли голку кащеєву, то знайшли качку чи гуску, в якій знаходиться яйце, в якому знаходиться голка. Але щось відбувається, що я не можу навіть пояснити, наскільки змінило радикально тональність. І цю тональність змінило і в Кремлі, і в Європі. А повернення рефлексивне Трампа до риторики про те, що він - тепер уже не за 24 години, а за місяць - вирішить проблеми всього світу, теж свідчить про те, що є якісь речі, які дуже серйозно вплинули на перебіг подій.

Я можу сказати, що, так, сама по собі операція здатна впливати на такі речі. Але, даруйте, демократичний журналіст - на те він і демократичний, але коли я бачу, як в унісон розгортається інформаційна операція сьогодні, в мене таке враження, що є речі, які чомусь, в силу якихось причин не оприлюднюються. А це говорить про те, що розвиток подій як у Курській області, так і на Донбасі, які сьогодні більшість розкриває як супертрагічні, має - скажемо помірковано, щоб ми не дуже наводили жаху чи сподівань, - інші перспективи. Це говорить про те, що далеко не вичерпано потенціал тієї ситуації, яка є на сьогоднішній день.

Потенціал ситуації, який мав би перспективу відбитися в другому Саміті миру. Підстав для того, щоб говорити, що він буде успішнішим за перший, нема. Але пролунала історія про те, що Росія чи російські представники могли би - могли би, наголошую, бути на ньому присутніми. Також пролунала історія про те, що Путін був би готовий до якихось перемовин, але 30% українських територій він хоче загарбати. Ми, звісно, на це не підемо, і навряд чи на це погодяться наші заокеанські і європейські союзники. Але, як ви сказали, в цій історії є ще так звані підкилимні важелі, і один із них перебуває в Курській області. Можливо, він не є лише одним.

Важливо, що перша реакція - млява, гальмонута реакція фюрера була такою: Україна піднімає ставки для переговорів. Так? Так. Звідки береться та реакція? Мені довелося бути на переговорах з росіянами, і в свій час ОБСЄ зробило графік, де перед початком кожного раунду переговорів вони дуже активно атакували, обстрілювали Україну. Таким чином вони створювали якби примус до певних дій, не розуміючи, що з українського боку знаходяться люди, яким плювать на те, скільки разів куди вони шмаляють. Але вони це робили.

Оця реакція фюрера говорить про те, що він попався в капкан. Тому що очевидно, що ним були зроблені певні кроки, і ці кроки впустили фрагмент із Курською операцією. Тому він нічого іншого не міг сказати, як він здався, сказав: так, мене загнали, бо примус до миру, до переговорів - це не український спосіб, це спосіб фюрера. І зверніть увагу: він рефлексує, виходячи з того, що всі такі, як вони, як росіяни. Це свідчення того, що він попався в чомусь.

Тепер результати. Я б звернув вашу увагу на посмішку на обличчі українського президента, коли його запитали про раунд переговорів щодо наступного Саміту миру - так він був чи не був? Він посміхнувся і сказав: так, онлайн відбувся. І поставив на цьому крапку. Причому він зробив це з посмішкою, типу: ну, що?

Тобто все, що відбувається зараз навколо Катару, Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів у питанні так званого саміту (я по-іншому його не можу називати - це річ, яка не має, з моєї точки зору, ключової мети, бо виходячи з того, про що я вам кажу, - це один із тактичних інструментів, як фюрера загнати в клітку), очевидно, що на додаток до того, що ми говорили про Курську операцію, тема цих діалогів, які веде Катар. Бо у брифінгу зі ЗМІ був ще один момент, який здивував мене: швидкий обмін. І це не через те, що до свята, а тому, що співпало так. Пам'ятаєте цю фразу – «тому що співпало так»?

Даруйте, але мені відомо, як розвивалися перемовини, які веде Катар у цьому відношенні по багатьох напрямках, як вони довго велися, а тут дуже швидко закрутилися колеса. Тобто є якісь моменти, які половинчаті з точки зору доступу до інформації і які ми можемо принаймні читати як дво- чи тризначні, по яких навіть висновку я не наважуся зробити в нинішній ситуації. Але ця невизначеність для диктаторського режиму завжди є небезпечною, будь-який диктаторський режим уповає і колише себе на чіткій визначеності: ми вічні, те, що ми хочемо, робиться.

А тут трапилося так, що виник перебіг подій і логіка процесу, який не розуміють у Кремлі. І він пов'язаний і з ситуацією на фронті, і з ситуацією в переговорному процесі. Тут дуже важливо, що, перше: є необхідність вирвати ситуацію для України в районі Покровська, в переговорному процесі є крайня необхідність - крайня необхідність вирвати ситуацію з бійцями «Азову». І при цьому фюрер сконцентрований на Покровську і на «Азову», а навкруги відбувається те, що смалить йому м'яке місце так, що він не знає, як на це реагувати. І оця багатозначність, яка настільки торпедує можливість Кремля реагувати, приводить його просто до рефлексії або до спонтанних кроків.

Я не військовий, але з того, що відбувається в районі Курської операції з котлом, із залученням військ сюди з боку Росії, з призначенням осіб - то директора ФСБ начальником призначають, то охоронця колишнього призначають начальником. Ну, де проблема - а де ефесбешний начальник над армійською операціє чи охоронець, треба ж розуміти. Але ці кадрові рішення фюрера свідчать про те, що він не орієнтується, він не розуміє, що насправді відбувається.

І якщо ці речі визначені як завдання операції по Курській області українською стороною, українським воєнно-політичним керівництвом, це мене радує. А якщо це така ж сама спонтанність – ну, тоді це змушує задуматись.