Переговори з РФ можна буде вести тільки після зміни балансу сил на полі бою на користь України, - американський дипломат Фрід 

​​Які перспективи того, щоб Саміт миру у Швейцарії запропонував нову і чітку стратегію щодо стримування Росії, а росіян би вдалося змусити дослухатися до цієї позиції?

Пропозиція України провести міжнародний саміт для обговорення її мирної формули заслуговує на високу оцінку. Вона має стратегічні і тактичні переваги, підкреслені важливістю ініціатив України та сприйняття її як країни, що представляє свій план політичного врегулювання конфлікту. Формула, яка базується на 10 пунктах, тісно переплетена з принципами Статуту ООН.

Важливо, що питання Україна торкається країн по всьому світу – в Африці, Азії, Південній Америці та на Близькому Сході. Уже було проведено кілька самітів, а наступний відбудеться у Швейцарії в середині червня. Знову ж таки, це дуже гарна ідея. З одного боку, ми не хочемо, щоб росіяни могли стверджувати, що Україна не бажає брати участь у переговорах. З іншого – для України важливо бути здатною організувати якомога ширший консенсус між якомога більшою кількістю країн на основі певних її фундаментальних положень.

На мою думку, українці продемонстрували велику майстерність. Український уряд чудово проявив себе у визначенні сфер можливого порозуміння між дуже великою групою країн на міжнародному рівні, тим самим заклавши підвалини для більш серйозних дискусій у майбутньому і не дозволивши Росії ізолювати Україну.

Ось чому я вважаю українську ініціативу хорошою, і сподіваюся, що уряд моєї країни буде представлений у Швейцарії на найвищому можливому рівні. Побачимо.

​​Розуміємо, що нашого ворога у Швейцарії не буде, тому ключова історія - позиція Китаю. Чи відправлять на Саміт миру китайських емісарів як спостерігачів, бо китайська гра та вплив є надзвичайно важливими у цій ситуації?

Позиція Китаю є одним з ключових міжнародних чинників у російських розрахунках щодо війни. Китай підтримав Росію, надавши їй багато технологій і деталей, необхідних для ведення війни. Сполучені Штати цим незадоволені.

Державний секретар США Тоні Блінкен відвідав Пекін і закликав китайців припинити підтримку Росії. Сполучені Штати запровадили санкції проти деяких китайських компаній, які ухиляються від їх виконання. Ці зусилля, ймовірно, триватимуть і навіть посиляться, якщо Китай продовжуватиме свій нинішній курс.

Путін відвідав Пекін, і, наскільки я розумію, результати цього візиту були незначними. Китайці готові допомагати росіянам, але не так багато, як тим цього б хотілося. Схоже, що в цьому китайсько-російському “партнерстві без обмежень”, таки є певні обмеження.

І все ж позиція Китаю полягає в тому, що він не хоче, аби Росія програла, і тому буде її підтримувати. Сполученим Штатам і країнам Європи потрібно продовжувати переконувати і, якщо необхідно, тиснути на китайців, щоб вони відмовилися від підтримки Росії. Легко сказати, та нелегко зробити. Це доволі непросто. Позиція Китаю є значною проблемою, і ми аж ніяк не можемо сидіти склавши руки і дивитися на те, як китайці підтримують агресивну війну Путіна проти України.

Можливо, є якісь перспективи домовитися про щось з китайцями? Чи вони все-таки будуть намагатися дотримуватися суто своєї стратегії про заходження на європейський континент та наближення до ринків Європи?

Китай намагається зміцнити свої позиції як головної домінуючої противаги Сполученим Штатам і Європі. Він шукає потенційних союзників у Європі, чи то на ідеологічній основі, як Угорщина, чи то на комерційній.

США вирішили, що Китай для них є довгостроковим стратегічним конкурентом чи, навіть, супротивником, і зараз активно обговорюють, чи становить Китай настільки сильну загрозу, що Сполученим Штатам потрібно зосередити всі свої зусилля на боротьбі з Китаєм, а то й вийти з Європи та зменшити свою підтримку України. Це позиція так званої групи Asia First, яку пов'язують з Дональдом Трампом.

Адміністрація Байдена, з іншого боку, вважає, що важливо підтримувати Україну і Європу.

Там стверджують, що якщо Росія виграє війну проти України, це лише погіршить безпеку в Азії, тобто аж ніяк її не покращить. Цю позицію, до речі, поділяють лідери Тайваню, Південної Кореї та Японії, які неодноразово і публічно заявляли, що вони виступають за підтримку України і що така підтримка в їхніх інтересах. Це надзвичайно важливий меседж.

Тобто існують дебати, які триватимуть і після наших виборів, про те, як Сполучені Штати повинні проводити свою зовнішню політику: чи підтримувати безпеку і в Азії, і в Європі, чи зосередитись виключно на Азії і послабити інтерес до Європи. Це давня американська дискусія, яка нині знову набула актуальності.

Поки що проєвропейська група, яка вважає, що Сполучені Штати повинні підтримувати як своїх азійських, так і європейських союзників, займає домінуючу позицію. Однак люди з оточення Дональда Трампа, як правило, підтримують азіатів, тобто віддають пріоритет Китаю за рахунок України та Європи, що, на мою думку, є дуже поганою ідеєю.

Щодо Дональда Трампа та коридору у декілька місяців перед президентськими виборами у США, що може відбутися до виборів, а що може бути після виборів, бо ми не знаємо, яким буде Трамп №2, якщо він стане президентом?

Ми не знаємо. Так є. Українці мають повне право бути вдячними Сполученим Штатам за надану допомогу і водночас розчарованими довгим, невиправданим зволіканням з голосуванням щодо додаткової допомоги для України.

Україна також повинна підштовхувати США до того, щоб ми зробили все можливе – більше, ніж те, що ми вже робимо, – щоб підтримати Україну в цей критичний момент.

У Сполучених Штатах, як я вже казав, точаться дебати щодо стратегії. Президент Байден і його адміністрація вірять у стратегією, яку я б назвав  стратегією вільного світу – йдеться про підтримку демократій в Європі та Азії, зокрема, тому що ми не зможемо успішно протистояти китайському виклику, якщо дозволимо Росії загрожувати Україні та Європі. Нам потрібно мати справу з обома великими супротивниками, Китаєм і Росією.

Це позиція адміністрації Байдена. Позиція Дональда Трампа та його прихильників, схоже, полягає в тому, що Україна має меншу цінність і пріоритет. Були випадки, коли Дональд Трамп вороже ставився до України і прихильно до Владіміра Путіна, що є жахливою позицією.

Правдою є і те, що Трамп нещодавно дещо змінив свою позицію щодо України.

Напередодні голосування в Конгресі щодо надання додаткової допомоги Україні Дональд Трамп опублікував на сайті Truth Social заяву, в якій стверджував, що виживання і сила України – в інтересах США. Ця заява була схована всередині довгого політичного допису, з атаками на адміністрацію Байдена, і все ж це той рідкісний випадок, коли Дональд Трамп визнав важливість України для Сполучених Штатів.

Я не є прихильником Дональда Трампа, але вважаю, що це був хороший крок, і сподіваюся, що він матиме продовження. Однак, безумовно, президент Байден є набагато надійнішим прихильником України, ніж коли-небудь був чи буде Трамп.

Україна зараз перебуває у критичній ситуації, тільки рішуча допомога США може кардинально змінити ситуацію на полі бою. Нам потрібні додаткові системи ППО, далекобійна зброя, авіація. А чи буде дозвіл на використання далекобійної американської зброї для захисту наших громадян, щоб наше військове та політичне керівництво могло само визначати куди нам бити, коли російські інтервенти обстрілюватимуть наші міста?

Україна і українське громадянське суспільство мають цілковиту рацію, коли наполягають на тому, щоб американці надавали більше сучасних систем озброєнь. Відверто кажучи, я згоден з українцями і з такими американцями, як колишньою заступницею держсекретаря США Торі Нуланд, яка заявила, що Сполучені Штати повинні дозволити Україні використовувати надану зброю для ураження військових цілей в Росії, а не тільки в Україні. Це важливо з військової точки зору, щоб допомогти українцям зокрема у Харкові.

Друзі України наполягають на тому, щоб адміністрація Байдена зняла деякі з обмежень. Сподіваюся, що адміністрація Байдена буде діяти так само, як вона діяла щодо далекобійних ATACAMSів. Виявляється, Україна отримала ці далекобійні ракети без попереднього публічного оголошення, що дозволило українцям заскочити росіян зненацька ударами новою зброєю по нових російських цілях.

Тож краще просто дозволити українцям діяти. Менше слів, більше діла. Сподіваюсь, це те, що зробить адміністрація Байдена.

Іноді складається враження, що адміністрація Байдена стурбована ескалацією. Я не розумію, чому хтось має заважати українцям захищати свою країну, зокрема забороняючи атакуючи конкретні місця в Росії, звідки здійснюються удари по території України.

У Вашингтоні гаряче дискутують з цього приводу, і ми з друзями закликаємо адміністрацію зробити все можливе, щоб зняти ці обмеження, як публічно, так і приватно, і дозволити Україні використовувати американську зброю так, як вона вважає за потрібне.

Щодо заяв Макрона, а потім генерала Брауна, у яких йдеться про перспективу введення військових наших друзів та союзників на територію України, щоб бути не лише інструкторами, чи можна говорити про серйозність застосування такого сценарію?

Президент Макрон всіляко розширює підтримку України, і я вітаю такі зусилля. Гадаю, що зараз як ніколи гарна ідея – почати розглядати різні варіанти. Останнім часом з'явилося багато ідей щодо відправки в Україну технічних експертів – американців і європейців з технічними здібностями – на допомогу українцям, зокрема для навчання українських солдатів і ремонту української техніки на території України. Також лунали пропозиції, щоб підрозділам НАТО, які дислокуються в Польщі чи Румунії, переважно в Польщі, дозволили використовувати свою зброю для перехоплення російських ракет і безпілотників, які атакують цілі на території України. Таких пропозицій було кілька, утім жодної не було прийнято. І все ж це свідчить про те, що США та Європа розглядають варіанти, що ще вони можуть зробити, щоб допомогти Україні захистити себе. Звичайно, є багато запитань, над якими активно працюють напередодні саміту НАТО у Вашингтоні в липні, який дуже швидко наближається.

Цей саміт має продемонструвати, що кінцевою метою України в майбутньому буде членство в НАТО.

Адміністрація США і держсекретар Блінкен почали говорити про будівництво мосту до НАТО. Це не зовсім досконала метафора. Однак, якщо цей міст буде міцним – зі сталі, а не з паперу -– якщо він дійсно приведе Україну до членства в НАТО, і якщо він буде коротким, а не надто довгим, така метафора цілком підходить. Вона може бути способом проштовхнути політику, яка дійсно досягне цієї мети.

Історія з літаками F-16 тягнеться і тягнеться, частина наших авіаторів вже перейшла через певний вишкіл, але ми досі не побачили цих винищувачів. Можливо, щось скажете більше про великі дискусії щодо надання Україні авіації?

Говорячи про авіацію, розуміємо, що йдеться про навчання пілотів, забезпечення винищувачів та логістики для їх підтримки. Згоден, що США занадто довго приймали рішення щодо F-16. Ми повинні були наважитись на це ще у 2022 році і діяти негайно. Зволікання забрало надто багато часу, тому я думаю, що певна критика з цього приводу є виправданою.

Я не знаю деталей щодо процесу надання бойових винищувачів, але чим швидше F-16 будуть в українському небі, з українськими пілотами на борту, тим краще для усіх нас.

Що стосується мобілізації, то росіяни мають чималу перевагу. Саме тому український уряд мав рацію, коли знижував мобілізаційний вік. Україна не може собі дозволити, щоб молоді люди не служили в армії. Я розумію, що їх потрібно навчати, але Україна повинна оперативно діяти, щоб вирішити проблему нестачі солдатів. Це нелегке рішення, але воно важливе, і ми не можемо з ним не рахуватися. Це рішення України.

США і Європа можуть допомагати з наданням зброї, і цілком погоджуюсь, що ми повинні робити більше. Тепер, коли Конгрес проголосував за допомогу, ми повинні переконатися, що вона надійде в Україну якомога швидше. Росіяни намагаються прориватися на півночі та сході до того, як зброю буде повністю доставлено в Україну. Ми повинні діяти. Ми, в Європі і США, повинні робити більше і діяти швидше, щоб допомогти Україні зупинити російський наступ. Ми повинні робити це невідкладно, і я думаю, що саме Сполучені Штати мають піддати імпульсу, щоб зброя приїхала в Україну якнайшвидше.

Закон про ленд-ліз і перспективи його застосування як певного допоміжного інструменту.

Які б інструменти не використовувалися, ми повинні переконатися, що зброя потрапить туди, куди треба. Нам усім потрібно забезпечити, щоб ресурси були доступні для України в майбутньому. Адміністрація Байдена дуже наполегливо намагається використати якомога більше заморожених російських активів – тих, які США, Європа та G7 заблокували після вторгнення в лютому 2022 року.

Певного прогресу досягнуто, але цього недостатньо. Ми повинні мати можливість взяти якомога більше цих грошей і використати їх для допомоги Україні. Це потрібно зробити швидко. Гроші є, і саме зараз пора їх використати.

Знаємо, що у світі сотні мільярдів доларів російських коштів заморожені, понад $300 млрд все чекають поки зможуть допомогти Україні боротися проти агресії РФ. Росіяни знищили майже всі українські ТЕС, в той час радник нацбезпеки США Салліван казав, що не варто бити по об'єктах нафтопереробки у Росії.

США та країни G7 мають досягти консенсусу щодо використання якомога більшої частини заморожених російських активів. Ми повинні використати ці гроші для відшкодування наслідків неспровокованої агресивної війни Росії.

Стосовно санкцій, є додаткові кроки, які слід зробити. Я вважаю, що адміністрація Байдена вивчає це питання, і дехто з моїх друзів обговорюють з адміністрацією, що ще можна зробити, щоб чинити тиск на російську економіку.

Ми повинні розглянути всі важелі, які у нас є, щоб виштовхнути Росію з України і послабити її здатність вести війну. Росія – жорстокий та небезпечний противник. Кому як не українцям знати про це. Ми на Заході повинні розуміти, що Росія не зупиниться в Україні. Якщо Путін досягне успіху в Україні, він швидко піде далі. Він загрожує країнам Балтії. Він загрожує Молдові. Є повідомлення про роботу російських агентів, які застосовують методи дезінформації та фактичний саботаж зокрема в Західній Європі. Росія під керівництвом Путіна – це величезна загроза, і ми повинні діяти відповідно.

Ми в Україні не віримо Путіну, думаю, ніхто у світі йому не вірить. Однак він регулярно дає ті чи інші фальшиві сигнали щодо буцімто готовності Росії вести перемовини. Що Путін має на увазі, подаючи ці сигнали, можливо, Росія була б готова до певних суттєвих поступок?

Наразі я вважаю, що Росія абсолютно не зацікавлена в будь-яких серйозних переговорах щодо припинення своєї агресивної війни. Вони просто цинічно дивляться на пропозиції з метою їх використання на свою користь. Якщо росіяни будуть серйозно налаштовані на переговори, вони знатимуть, як їх вести. Основою переговорів має бути українська Формула миру з 10 пунктів, а не російські заяви про те, що переговори мають розпочатися з визнання Україною російських завоювань частини її території. Росіяни не серйозно ставляться до переговорів. Вони можуть стати серйозними лише тоді, коли відчуватимуть, що програють, тобто коли баланс битви зміститься на користь України.

Оголошені Путіном військові навчання з використання тактичної ядерної зброї – це певні сигнали залякування чи це щось серйозніше?

Думаю, що Путін використовує можливість ядерної ескалації, щоб вкотре залякувати Сполучені Штати і Європу, але не думаю, що у нього щось із цього вийде.

Восени 2022 року Кремль також погрожував застосуванням ядерної зброї, і гадаю, що США надіслали росіянам сигнал, що якщо вони наважаться на цей крок, з боку США буде швидка і нищівна відповідь. Я вважаю, що Сполучені Штати сказали росіянам, що якщо вони застосують ядерну зброю проти України, то США атакують російські позиції всередині України. Звичайно, це лише мої припущення, але знаємо, що росіяни відступили. Вони сприймають це серйозно. Можливо, Путін продовжує намагатися залякати Сполучені Штати і Захід цими ядерними навчаннями, але ми не повинні піддаватися такому тиску. Так, Росія має ядерну зброю, але і ми її маємо.

Коли ми говоримо про повноцінне членство України в НАТО, то євроатлантична спільнота виявляє певну обережність. Які перспективи ви бачите, особливо з урахуванням позитивного досвіду Швеції та Фінляндії?

Питання вступу України до НАТО, безумовно, хвилює багатьох людей, зокрема і в адміністрації Байдена. Сумніваюся, що на саміті Україна отримає запрошення розпочати переговори про вступ.

До прикладу, колишній прем'єр-міністр Данії та колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен, виступає за початок переговорів про вступ з Україною. Відверто кажучи, я вважаю, що це гарна ідея, але не думаю, що адміністрація Байдена готова до цього.

Однак, на відміну від минулорічної ситуації перед Вільнюським самітом, адміністрація Байдена зараз говорить про міст до НАТО для України. Мені відомо, що багатьом українцям не подобаються розмови про цей міст; вони хочуть отримати запрошення. Я це розумію, і на якомусь рівні я, звичайно, з ними згоден. Проте, існує ймовірність, що на саміті НАТО США та інші члени Альянсу дадуть зрозуміти, що вони налаштовані серйозно, адже європейська безпека не може бути повноцінною без України в НАТО.

Залишити Україну в сірій зоні – це формула нестабільності і потенційне запрошення до подальших нападів з боку Росії. Тому я думаю, що прогрес буде досягнутий, а питання України буде головним питанням на саміті НАТО. Багато чого залежатиме від того, як розвиватимуться події на полі бою, і Сполученим Штатам необхідно надіслати чіткий сигнал про те, що НАТО буде твердо стояти на боці України і дотримуватися своєї принципової позиції, що майбутнє України – в НАТО.