Якщо Байден і демократи програють президентські вибори, то через боягузливу позицію щодо України, - Піонтковський

Переноситься засідання у форматі «Рамштайн», у якому мав брати участь президент США Джозеф Байден. Пентагон і Білий дім пояснили, що це через буревій «Мілтон», що насунувся на Сполучені Штати. Візит Байдена на «Рамштайн» мав дати чітку й конкретну відповідь, як ми будемо рухатися далі й про удари вглиб російської території, загалом про стратегію війни і план перемоги. Але також не поїхав і державний секретар США Ентоні Блінкен.

Так, перенести не означає скасувати, але це має бути надзвичайно важливе засідання. А ті сигнали, що доходять, не додають оптимізму.

Дійсно, дуже дивна історія з дозволом завдавати ударів углиб території Росії. Ще напередодні поїздки Блінкена в Київ було оголошено, ми пам’ятаємо заяву нашого великого друга Маккола, голови комісії з закордонних справ, який сказав: я говорив із Блінкеном і він мені пообіцяв, що в Києві відмовиться від цієї дурнуватої останньої червоної лінії. Цього не сталося. За два дні була зустріч прем’єр-міністра Великої Британії з Байденом у Вашингтоні, і прем’єр-міністр Великої Британії казав, що ми збираємося оголосити про відмову від цих червоних ліній - і цього не сталося знову. Колишній генеральний секретар НАТО Столтенберг заявляв, що це рішення вже ухвалено й воно буде оприлюднено. Днями в Києві був новий генеральний секретар НАТО пан Рютте, дуже позитивно налаштований щодо України, - він знову заявив, що це рішення буде прийнято й оголошено на тій зустрічі, яка планувалася, - по суті, зустріч Великої вісімки в Берліні паралельно з «Рамштайном». Ось чекаємо. Якийсь спротив люди навколо Байдена чинять на нього.

Те саме ми бачимо на Близькому Сході. Навіть гірше, ніж тут. Він просто виламує руки Ізраїлю. Ізраїль змінив уже стратегічну ситуацію, практично знищив ракетний потенціал «Хезболли» і відкрив можливість безкарного удару по Ірану. Так висуваються щодня нові вимоги - у жодному разі не завдавати ударів по ядерних об’єктах, по нафтових. Головним захисником іранського фашистського режиму стає президент Байден.

Це важливо для нас дуже, тому що нищівний удар по Ірану, який готує Ізраїль, я сподіваюся, таки відбудеться, попри всі вимоги Вашингтона, найближчими днями. Це чудова новина для України, буде вибито головного союзника російського агресора. Так само як для Гітлера був тривожним знаком про його майбутню поразку вихід Італії з війни – таку паралель я проводжу з ліквідацією іранського режиму, вона цілком імовірна.

На це й розраховує Ізраїль, що, вибивши ракетно-ядерний потенціал, обрушивши нафтову індустрію, він спричинить хаос в Ірані, яким скористається не лише опозиція, міська молодь, яка періодично виступає. Іран – це дуже крихке утворення, там 30 мільйонів азербайджанців. Запевняю вас: коли почнеться хаос в Ірані, турецькі та азербайджанські війська негайно потурбуються про безпеку своїх азербайджанських братів. Іранський режим, що залишається без захисту ракетного потенціалу «Хезболли», - він на межі поразки, і це дуже важливо також для поразки Росії в цій війні. Усе залежить від політичної волі США.

Так, але демократи й президент Байден не будуть виявляти, радше всього, свою політичну волю до виборів. Тому що Дональд Трамп одразу почне кричати на виборчих мітингах, що Байден втягнув їх у Третю світову війну. Пам’ятаємо, як швидко зібрав свій кишеньковий радбез Путін під час візиту президента України Зеленського в США, де мали бути отримані відповідні дозволи, - він з голосу, без паперової частини зібрав свій радбез і змінив ядерну доктрину Росії. Зрозуміло, що це було приурочено до цих дозволів. Вони не оговталися після Торопця, і саме тому він істерично змінив святая святих всякої ядерної держави.

Я вам скажу більше, ви цілком маєте рацію, що невипадково Путін знову почав кувікати про ядерну доктрину і ядерний шантаж. Це узгоджено з проросійськи налаштованими людьми в оточенні Байдена. Цей нескінченний галас із Вашингтону – аби лише уникнути ескалації, аби лише уникнути регіональної війни (це щодо України та Ізраїлю). У той час як вороги Ізраїлю та України ведуть війну на знищення єврейського та українського народів, геноцид народів, заклики «аби не було ескалації» та «аби не було війни» - це заборона Україні та Ізраїлю чинити гідний опір.

Але я б не погодився з вами, що це передвиборчий розрахунок Байдена. Його позиція не лише глибоко аморальна – вона нерозумна.

Я вам скажу, що Трамп змінив свою риторику, він припинив лементувати, звинувачуючи Байдена в тому, що він майже привів світ до Третьої світової війни. Він зрозумів вразливість цієї політики щодо Ізраїлю – і пригадав, що він друг Ізраїлю, якраз атакує Байдена за недостатню допомогу Ізраїлю й закликає Ізраїль до бомбардувань ядерних об’єктів.

І зовсім не прорахував Байден саме питання з виборами. Він чому стримує Ізраїль – бо цього вимагає ліве крило його партії, прогресивісти. І він боїться, що прогресивісти не голосуватимуть за демократів, бо співчувають палестинцям. Так, не голосуватимуть. Але не враховують інше – що є велика громадська думка на користь України й особливо, традиційно, на користь Ізраїлю. І зараз Трамп використовує цю громадську думку, і в разі (найближчі дні покажуть, бо Ізраїль певно що завдасть якогось удару), якщо Байден знову намагатиметься його обмежити чи засуджувати, це викличе вибух у пересічної громадської думки симпатій до Ізраїлю.

Я вважаю, що Трамп якраз отримує можливість виграти вибори, що для нас, авжеж, дуже погано. Ізраїль, природно, весь уболіває за Трампа. Але ми знаємо трампівську політику щодо України, вона абсолютно визначена його зв’язками, його зобов’язаннями, його залежністю від Кремля. Дуже серйозно розвиваються події.

Я щойно говорив з генералом Беньяміном Годжесом, який свого часу командував американським контингентом на Європейському континенті. Він дуже обережно й неконкретно окреслив так звану можливу відповідь США в разі використання Путіним хай навіть тактичної, але ядерної зброї. Я не беруся судити, чи всерйоз Путін говорив про це, але ж доктрину вони змінили. Так, це добре лягає в кремлівську концепцію - підняти градус до максимуму ескалації, а після влаштовувати торги. Основним учителем для Путіна був Микита Сергійович Хрущов - і Карибська криза.               

Зараз ситуація, звісно, інша. І я сумніваюся, що Хрущов був готовий використовувати ядерну зброю проти США, незалежно від того, куди б прилетіла відповідь. Але зараз ми маємо дуже жорстку ситуацію через те, що Путін намагається зв’язати руки частині американського і європейського істеблішменту за допомогою ядерної погрози. В Україні розуміють усі важливі наслідки: якщо не буде дозволів і не будуть знищені всі військові логістичні центри РФ, найближче півріччя буде для нас трагічним.

У цьому немає нічого нового, вся стратегія війни, що розв’язана Путіним, ґрунтується на ядерному шантажі. Ми ж пам’ятаємо, та я нагадаю ще раз пресконференцію Путіна з Макроном за кілька днів перед війною. Це остання зустріч із Макроном була в Москві, Путін тоді щойно приїхав із Китаю, його підштовхнув до війни Сі Цзіньпін, і він був у стані ейфорії: був упевнений, що за кілька днів стане володарем світу, візьме Київ за кілька днів. І тоді він зізнався вперше, прохопився, у цій стратегії, сказав дуже показову фразу: так, ми розуміємо, що поступаємося Заходу, на конвенціональому рівні поступаємося НАТО. Але в нас є ядерна зброя – «Посейдон» й інше, отже, ми застосовуватимемо ядерну зброю.

Та він програв битву за Київ – битва за Гостомель зламала всю його стратегію. Його план був, взявши Київ, підкорити всю країну й за тиждень вийти до кордонів Заходу й там, розмахуючи ядерною зброєю, змусити його відступати. Він же оголосив війну не лише Україні – він воює з Заходом, він висунув ультиматум усім країнам: НАТО, забирайте манатки й котіться під три чорти. У своєму виступі 24 лютого він погрожував явно Заходу: якщо наважитеся захищати Україну, на вас зваляться такі лиха, яких ви не бачили за свою тисячолітню історію. Це був ядерний шантаж, та він не мав успіху. Зараз Путін його використовує знову, як останню зброю.

Я, як і раніше, переконаний, що цього не станеться.

Є три причини, через які Москва не застосує ядерну зброю. Перша – це не змінить сутності війни.

Припустимо, він скоїть злочин і знищить одне з українських міст. Що, після цього припиниться війна? Ні. Друга причина – йому пояснили, що його просто вб’ють у такому разі.

І ще важлива причина – у нього немає ядерної кнопки, на яку він може натиснути. Застосування ядерної зброї – надскладний процес, у якому задіяна велика кількість установ. По-перше, це 12-те управління міністерства оборони, у якого всі ядерні запаси. За ним стежить американська розвідка, вона весь час наголошує, що жодних переміщень ядерної зброї, ні тактичної, ні стратегічної, нема. Тому це шантаж. Мені видається, що Захід одужує від цього шантажу, виліковується. Дуже великого удару по цьому завдав Макрон, коли Путін спробував був йому погрожувати. Макрон сказав тоді: я відправлю «міражи» і військовий персонал, французькі військові беруть участь у бойових діях в Україні, обслуговують ракети Scalp. Путін почав погрожувати ядерною зброєю, але Макрон дуже спокійно йому відповів: не забувайте, Франція теж ядерна держава. Повторюся: це абсолютний шантаж, останній прихисток мерзотника.

Ядерний шантаж уже на Захід не діє. У боягузтві Байдена головне інше. По-перше, він неправильно розрахував позицію з виборами. Він вважає, що будь-яке загострення ситуації завадить йому виграти вибори.

А зараз Трамп, дуже правильно з його погляду, повернув свою кампанію, звинувачуючи Байдена в зраді найближчого союзника. По суті, Байден діє проти кандидатки Гарріс. Я завжди казав, що Гарріс треба дистанціюватися від Байдена. І вона успішно почала це робити в українському питанні, її заяви щодо України навіть рішучіші, ніж байденівські. Вона критикує Трампа за його спробу нав’язати якесь перемир’я, а по суті капітуляцію. А зараз Байден її фактично прив’язав. Навіть змушує її сидіти поряд із ним під час відеоконференції з ізраїльським програмістом - щоб запобігти дистанціюванню від нього. І він веде справу до поразки Демократичної партії.

Український план перемоги лежить у Вашингтоні. Це доволі секретний документ, він проявлятиметься в разі схвалення його конкретних пунктів. Радше всього, йдеться про постачання додаткового озброєння, але не тільки. І цю паузу, зумовлену тим, що США відкладатимуть певні рішення, наприклад щодо ударів по логістичних центрах РФ, використовуватимуть у Китаї, у Бразилії й у Кремлі.

Кремлівський план дуже простий, їхнє завдання – застосувати ядерний шантаж і заморозити теперішню ситуацію, а тоді впродовж кількох місяців бити по нашій енергетиці й цивільній інфраструктурі. Зима в Україні буде надзвичайно, трагічно складною. І після цього навесні Путін, а може й узимку, буде демонструвати черговий ультиматум і псевдоготовність говорити про якісь порозуміння. Насправді йдеться про окупацію додаткових частин нашої країни. На це ніхто не може піти, але Путін ставить саме на це.

Отже, композиція складається з трьох підходів: бразильсько-китайський, російський та американо-європейський.

Я маю свій план, який я пропоную вже пів року. Він абсолютно зрозумілий і прозорий. Війна на виснаження вздовж усієї тисячокілометрової лінії фронту, звісно, спряє російській стратегії, тому що в Росії більше ресурсів, і людських, і матеріальних. Але російсько-українська війна не вичерпується цією лінією зіткнення, є центр війни, як казав Клаузевіц,  - це Кримський півострів, вразливе місце російської оборони. Навіть не маючи ні флоту, ні авіації, Україна викинула звідти військово-морський флот Росії.

Шлях до перемоги дуже простий - це два заходи, які має ухвалити Захід.

По-перше, дозвіл на удари вглиб Росії. Сподіваємося все ж, що, попри відсутність Байдена в Берліні, це рішення ухвалять на серії найближчих зустрічей - на Байдена тиснуть його союзники, і республіканці також. А по-друге, надання не лише літаків, а літаків із західними екіпажами, екіпажами натівських пілотів. Нехай вони називаються добровольцями.

Тобто літаки й екіпажи. Те саме обіцяв Макрон. Чому потрібні ці екіпажи? Тому що ми бачимо, що орієнтування винятково на українських пілотів не виправдало себе. Ми можемо підготувати двадцять, сорок пілотів, а для змін потрібно щонайменше 150-200 літаків F-16. Ці літаки з екіпажами можуть дуже швидко завершити війну, загрожуючи повним дистанційним знищенням і ліквідацією, а отже російські війська будуть змушені залишити Крим. А це буде нищівним політичним ударом для всієї путінської системи, вона цього не витримає.

Можливо, або Путін, або хтось із генштабу сказав, що це вписується в нашу ядерну відповідь – спочатку вони б використали тактичну ядерну зброю. Можливо, саме тому немає такої жорсткої, сміливої відповіді з боку США.

Не буде жодного ядерного удару з боку Росії, це шантаж. Це вже розуміють усі європейці. З іншого боку, якщо сприймати цей шантаж, тоді треба поступатися в усьому. Завтра він вимагатиме віддати йому Прибалтику, а післязавтра – Францію і так далі. Ні, те оточення Байдена, що змушує його триматися обережної, зрадницької позиції, має іншу мотивацію – воно боїться української перемоги, її геополітичних наслідків. Були президенти й більш рішучі, пам’ятаєте виступ президента Буша-старшого в українському парламенті в серпні 1991 року: ні в якому разі не йдіть з Радянського союзу. Такі в них застереження.

І друге, ви правильно сказали, Байден боїться, що програє вибори. Так от він і програє через цю боягузливу позицію. Бачите, як вправно Трамп змінив зараз риторику – він не звинувачує Байдена, що той штовхає світ до Третьої світової війни, він вимагає цієї війни, вимагає удару Ізраїлю по Ірану. І більшість американців можуть його підтримати.