"Втрати на війні - можливість вижити як народу", - військовий ЗСУ Антон Петрівський. Спецпроєкт "Україна: ціна свободи"

Антоне, чому Ви вирішили піти воювати під час повномасштабної війни. Чому для Вас було важливо вирушити у військо? 

Я налаштовував себе на війну проти Росії ще задовго до 2014 року, адже почав активне громадське життя ще в юному віці. Ще зі школи почали зароджуватися певні патріотичні думки. Я цікавився історією, усвідомлював всю шкоду, яку завдавала Росія Україні впродовж багатьох років. Я спостерігав і усвідомлював, що вони так просто нас не відпустять і рано чи пізно ця війна буде. Фактично, коли почався Майдан, я розумів, що це початок війни Росії проти України. А вже АТО — була продовженням війни, але вже на полі бою. Я намагався ніколи не бути осторонь всіх важливих подій у державі, мені це все завжди боліло. Тому для мене було справою честі взяти зброю до рук і піти воювати. 

Фото: архів Антона Петрівського

Як Ви думаєте, що ця війна означає загалом для розвитку України та зокрема звільнення від російського ярма? 

Це завершальний етап і одночасно визначальний. Це наша центральна вирішальна битва, битва двох світів. Адже весь період взаємовідносин Росії й України протиставлялися два світогляди. Один — темнота, смерть, вбивства та приниження. А наш — це світогляд світла, свободи людини, особистості та любові до свого. Ми зараз підійшли до завершального етапу боротьби та дуже важливо, що світ став на наш бік і підтримує добру та світлу сторону, адже ми є на вістрі боротьби цивілізацій проти зла.  Ця війна внесе зміни не лише в Україні, а й в цілому світі. В Україні вона передусім змінить ставлення людей до власної держави. Адже в нас суспільство тривалий час перебувало в умовах бездержавності й в 1991 році ми отримали державу без крові та боротьби. Держава для українців не була цінністю. У 2014 році певна частина суспільства почала більше цінувати свою державу, але цього було недостатньо. А 24 лютого 2022 року війна торкнулася практично кожного українця. Тоді майже для кожного українця держава почала бути великою цінністю, адже українці платять величезну ціну за те, щоб ця держава існувала. Основне, що війна змінить для українців — їхнє ставлення до державності. І безперечно до українських цінностей, тобто до мови, історії, до самого поняття Україна, яке дуже сильно відрізняється від поняття радянська людина. Українці дуже сильно переосмислюють зараз усі ці важливі речі. А світ побачив, що у війні можуть перемагати не лише гроші, а й бажання вижити і якісь вищі цінності, аніж просто інтерес якийсь певний. Тобто ми ведемо світоглядну війну і світ під її впливом теж зміниться в кращу сторону. 

Фото: архів Антона Петрівського

Що Ви скажете про реакцію українців на війну? 

Фото: архів Антона Петрівського

Мені здається, досі багато не розуміють, чому з нами це трапилося і чому так відбувається. Тобто люди, котрі аналізували поведінку Росії впродовж багатьох років, десятиліть, століть розуміють, чому це відбувається. Але більшість українців не цікавилися цим, тому для них це є абсолютно не зрозумілим. Лише впродовж війни українці починають більше цікавитися всіма передумовами цієї війни та починають розуміти, чому Росія напала, чому хоче нас всіх знищити та чому так важливо нам перемогти у цій війні. Якщо чесно, мене реакція українців навіть здивувала, тому що я не сподівався на такий тотальний опір і консолідацію. Те, що я побачив на півдні України й сході, як українці билися і вітали українську армію, для мене це стало несподіванкою. Я вважаю, нація одужує і прогресує в цьому плані. 

Понад рік триває повномасштабна війна. Якою ціною ми звільняємо території?

Фото: архів Антона Петрівського

Все виборюється життями наших воїнів. Але історія показує, якщо на полі бою не будуть гинути сотнями та тисячами українські воїни, то під час репресій і голодоморів будуть гинуть мільйони українців. Це порівняння, наскільки важливо битися і мати власну армію. Воно є дуже важливим для усвідомлення цієї ціни, тому що інколи українцям занадто сильно болять наші втрати на полі бою.  Але маємо розуміти, зараз слід стиснути зуби й прийняти ці втрати, як нашу можливість вижити. Тобто ці втрати на війні — це наша можливість вижити, як народу. Адже, якщо українці не будуть гинути на полі бою, вони все одно будуть гинути у підвалах ФСБ, в репресіях під час етнічних чисток як це було в Бучі, Ірпені та інших містах. Війна була неминуча, тому що російські еліти прекрасно розуміють, що серед двох народів вижити може лише один. Як певний суб'єкт на світовій арені.  Вони намагалися знову взяти нас під свій вплив після розпаду союзу і, коли побачили, що українці віддаляються від них ментально та економічно, світоглядно в бік європейських цінностей, вони зрозуміли, що не можна втратити нас, адже наш прогрес і розвиток — загроза існуванню для них. Тому вони вирішили напасти й знищити. Це було очікувано і потрібно змиритися. Ця війна рано чи пізно почалась би. 

Якою б Ви хотіли бачити Україну після перемоги?

Фото: архів Антона Петрівського

Після перемоги я б хотів бачити самодостатню та українську Україну. Без відчуття комплексу меншовартості, щоб ми були суб'єктом на світовій арені. Нам потрібно нарешті почати усвідомлювати, що ніхто нам краще не поможе на цій планеті, аніж ми самі собі. Ми здатні до цього. Ще у багатьох українців є певний комплекс меншовартості щодо Європи. Але ми маємо входити в ЄС та НАТО не як структури, які для нас є панацеєю, без яких ми не можемо вижити, а як суб'єкт, який буде впливати на діяльність цих структур, який буде визначати напрямок і світогляд цих структур. Тобто я хочу бачити Україну, яка здатна вести вперед світову цивілізацію в ціннісних орієнтирах і в лінії боротьби добра і зла. 

Фото: архів Антона Петрівського