Законопроєкт про медіа, який вносять у Раду, далекий від європейських стандартів

У Раду виноситься Закон про медіа. Його ухвалення було одним з наших зобов‘язань під час отримання кандидатства у ЄС. У законі є позитивні новели, але загалом він, на жаль має багато слабих сторін. Деякі з них прямо суперечать нашим зобов‘язанням перед ЄС. Напишу про них нижче.

Під час обговорення закону з представниками уряду, фракцій і посла ЄС в Україні. Ми з колегою Вікторією Сюмар висловили зауваження. Колеги з більшості обіцяли подумати над змінами. Ми теж говорили, що закони є важливими, але коли з ефіру викидаються незаконно незалежні телеканали це схоже на фарс.

Канали того ж вечора увімкнули в ефір і ми зафіксували це. Але на ранок поступила, мабуть, вказівка канали вимкнути і на компроміси не йти. Тому новий Закон про медіа повертає нас у домайданні часи. Слідкуйте за голосуванням. Ті , хто за нього голосуватимуть у такому вигляді згодом будуть шкодувати про власні помилки.

Друкую тут зауваження і фото присутності півдобової трансляції Еспресо (П‘ятий і Прямий теж були в ефірі), поки "борці за свободу слова" знову їх не вимкнули.

Опозиція розуміє важливість ухвалення закону про медіа і визнає, що окремі його положення відповідають європейським підходам. Разом з тим, є низка принципових питань, які роблять закон про медіа далеким від європейських стандартів,

Ухвалення закону про медіа є однією з ключових євроінтеграційних реформ. Реформа настільки важлива, що Європейська комісія серед 7 вимог до України як кандидата в члени Європейського Союзу прямо передбачила необхідність прийняття нового медійного закону, який би відповідав європейським принципам і узгоджувався з Директивою про аудіовізуальні медіапослуги.

Проте наразі все вказує на те, що українська влада готова провалити українську євроінтеграцію заради власної політичної пропаганди.

Опозиція розуміє важливість ухвалення закону про медіа і визнає, що окремі його положення відповідають європейським підходам.

Разом з тим, є низка принципових питань, які роблять закон про медіа далеким від європейських стандартів, а реформу тільки на папері. Такий закон опозиція підтримати не готова з наступних причин.

1) Неприпустимість повернення державного телебачення

Ще в 2005 році ПАРЄ у своїй Резолюції №1466 щодо України закликала владу ліквідувати державні медіа, перетворивши їх на суспільні. В жодній цивілізованій країні немає державного телебачення і це важливий загальноєвропейський принцип.

В Європі існує дуальна система телебачення: суспільне медіа і приватне. Державного, де за бюджетні кошти фактично показують пропаганду політичної сили влади, – не існує.

Відповідна реформа державних медіа в Україні з успіхом проведена в минулі роки, державний телеканал ліквідовано, на його базі створено суспільного мовника, внесено зміни до законодавства і державі заборонено бути власником будь-яких медіа, крім суспільного.

Парламентський телеканал "Рада" фактично залишався інформаційним бюлетенем роботи парламенту і транслював засідання Верховної Ради України та її органів, що було не заборонено.

Проте, починаючи з 2021 року чинна влада послідовно відмовляється від проведеної раніше реформи, відновлюючи державні медіа та фінансуючи їх коштами платників податків. Зокрема, з грудня 2021 на базі парламентського телеканалу "Рада" фактично працює державне інформаційне пропагандистське телебачення. Опозицію в ефір телеканалу не запрошують, а незалежні моніторинги преси яскраво підтверджують ключову рису державного мовлення: обсяги політичного піару виконавчої влади та парламентської більшості в ефірі телеканалу "Рада" в рази перевищують найближчих конкурентів.

І в законі про медіа влада легалізовує статус телеканалу "РАДА" як державного мовника. Відповідні обмеження щодо заборони державі володіти медіа в законопроєкті знімаються. Крім того, закон про медіа встановлює, що парламентський телеканал "Рада" повинен в обов’язковому порядку входити до складу універсального медіасервісу.

Тобто, замість того, щоб просуватись вперед на шляху до євроінтеграції, влада відкидає важливу реформу медіа на рівень 2005 року, коли нам вперше офіційно вказали на неприпустимість існування в європейській країні державних пропагандистських медіа.

2) Блокування українських онлайн-медіа без рішення суду

Законопроєкт передбачає, що українські незареєстровані онлайн медіа можуть бути заблоковані рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення без рішення суду, строком на 14 днів.

Ми вважаємо, що така ситуація є неприпустимою в демократичній європейській державі і може призвести до несправедливого обмеження прав онлайн медіа і використання інструменту блокування для цензурування українського інтернет-простору.

Онлайн медіа не може захистити свої права інакше, як оскаржити відповідне рішення в судовому порядку. І для цього йому потрібно звернутися у відомий численними корупційними скандалами Окружний адміністративний суд міста Києва (ОАСК). Показово, що державний департамент США оголосив про запровадження санкцій проти голови ОАСК Павла Вовка, а також двох найближчих членів його родини, за вимагання хабаря в обмін на втручання в судові та інші публічні процеси. Чи можна сподіватися на справедливий захист в такому суді?

Поки судова система не реформована до кінця й ОАСК разом з усіма відомими суддями продовжують свою роботу, онлайн медіа, яке готує критичні матеріали, що можуть не подобатися владі, стоїть перед загрозою блокування як способу тиску та редакційну політику.

3) Реформа не може бути тільки на папері

Важливо не тільки прийняття оновленого закону про медіа, але і його практична реалізація. Попри акцентування уваги на необхідності ухвалення закону про медіа, який би відповідав європейському законодавству, влада без будь-яких підстав, рішень, документів цинічно відключила цифрове мовлення (DTTV) загальноукраїнських інформаційних телеканалів.

Жоден закон про медіа не може бути названо європейським, якщо в країні можуть без порушень чи інших законних підстав, керуючись телефонним дзвінком представника влади, відключити мовлення загальнонаціонального телеканалу і жоден державний орган не може цьому зарадити.

Загальновідомо, що у квітні 2022 року місця у цифровому ефірі трьох незалежних від влади інформаційних телеканалів – Прямого, Еспресо і 5-каналу – були незаконно віддані телеканалу Рада, а мовлення цих каналів в цифровій мережі припинено. Не зважаючи на те, що не існує жодних законних підстав для таких дій, а ліцензії цих телеканалів залишаються чинними, на сьогодні жоден державний орган не вжив будь-яких дій для відновлення мовлення телеканалів згідно їх ліцензій. Державні органи, прикриваючись воєнним станом, мовчазно схвалюють таку ситуацію. Публічна петиція про повернення цих каналів швидко набрала необхідні для її розгляду 25 тисяч голосів. Але не дивлячись на це, мовлення трьох телеканалів так і не було відновлено.

Така ситуація є неприпустимою в європейській демократичній країні. Це ніщо інше, як політична цензура. Влада демонструє сьогодні повну неготовність виконувати закон про медіа та забезпечувати свободу слова відповідно до європейських стандартів.

Ми не можемо підтримувати цинічні рішення влади. Жоден закон про медіа не може бути названо європейським, якщо в країні можуть без порушень чи інших законних підстав, керуючись телефонним дзвінком представника влади, відключити мовлення загальнонаціонального телеканалу і жоден державний орган не може цьому зарадити.

Важливість реформи медіа не викликає сумнівів. Євросоюз неоднозначно дав зрозуміти, що ми не зможемо зберегти статус кандидата в члени ЄС якщо не приведемо власне законодавство про медіа у відповідність до європейських правил. Влада нахабно пробує спотворити закон про медіа, проштовхуючи туди неприйнятні з точки зору ЄС правила. Зрозуміло, що це ставить під загрозу інтеграцію України з ЄС, а тому це за жодних умов не може бути підтриманим.