НАТО мусить рухатися на Крим

Тепер, коли Олімпіада Володимира Путіна закінчилися, його погляд невблаганно зосередився на тому, що він явно вважає пріоритетом у зовнішній політиці Російської Федерації: збереженні вирішального впливу - якщо не повного контролю - над Україною.

Він пішов у російський парламент, щоб офіційно просити дозвіл на те, що він вже й так зробив - відправив війська в Україну. Там схвалили прохання президента. У новинах повідомляють, що російські військові захопили Крим. Виникла мінлива, небезпечна ситуація, і його (Путіна) поведінка є безрозсудною.

Яким буде хід НАТО?

Сполучені Штати рішуче зреагували через звичайні дипломатичні канали, а держсекретар Джон Керрі називають це діями з "смертельно небезпечними наслідками наслідками". Президент і міністр оборони вже повторили це, і подальший осуд не викликає сумнівів.

Звичайно тінь новітньої російської діяльності в Грузії, у тому числі вторгнення і створення "незалежних" держав Абхазії і Осетії, важіє над ситуацією, як і російська діяльність у Придністров'ї. Чи буде Крим наступним?

Все це, звичайно, ускладнюється через стратегічне значення для Росії цього чорноморському порту який забезпечує гарантований доступ до Середземного моря і Леванту.

Будемо сподіватися, що проведені на високому рівні дипломатичні дискусії в Організації Об'єднаних Націй, Європейському Союзі та інших міжнародних організаціях приведуть до повної територіальної цілісності суверенної держави України. Є надія, що холодні голови переважать.

Проте, надія це не стратегія, і тому слід розглянути подальші дії. Планування є життєво важливим для осіб, що приймають рішення, і військові планувальники НАТО повинні мати жваві вихідні.

Це класичний випадок ситуації, коли Сполучені Штати повинні працювати в тісній співпраці з нашими союзниками по всьому світу – особливо нашими європейськими друзями і в першу чергу 28 членами НАТО.

НАТО повинна скликати негайне екстрене засідання і проаналізувати свої варіанти у політичних, дипломатичних, економічних і військових складових.

У військовій сфері, це означає наказ Штабу Верховного головнокомандувача НАТО в Європі, на чолі з американським генералом Філом Брідлавом, провести зважене планування і надати варіанти відповіді на ситуацію. Таке планування має бути покладеним на плечі нинішніх командирів і військових експертів, але варто розглянути наступні ідеї:

Посилити всі функції збору розвідувальної інформації через супутники, безпілотні апарати, і особливо в кіберпросторі.

Використовуючи раду Україна-НАТО та наявні військові партнерські стосунки з українськими військовими для обміну інформацією і ситуаційною обізнаностю з владою у Києві.

Надати консультації українським збройним силам, щоб підготувати їх до можливого продовження конфлікту.

Створення планів на повномасштабне вторгнення в Україну і вторгнення виключно до Криму

Призначення одного штабів НАТО відповідальним за моніторинг ситуації

Активізація кризових центрів НАТО, особливо в Європі.

Приведення Сили реагування НАТО, 25000 осіб наземних, морських, повітряних і спеціальних сил до більш високого стану бойової готовності.

Скликання союзників з кібер -можливостей (це не спеціальність НАТО) розглянути Введення морських сил НАТО в Чорне море і створення планів на випадок їх використання.

Багато хто розглядатиме будь-яку рівень залученості НАТО як провокаційний і потенційно вибухонебезпечний. На жаль, ставки високі, і росіяни рухаються вперед. Сидіння без діла є помилкою для НАТО і саме по собі представляє собою сигнал Путіну - той, який він хотів би отримати.