Савур-Могила - курган української слави (ФОТО)

Савур-Могила - одна з найвищих точок Донецької області. Висота кургану – майже 278 метрів над рівнем моря. Він являє собою рештки одного з розмитих відрогів Донецького кряжа. Здебільшого складається з піщанику, верхня частина Савур-Могили була насипана в другому тисячолітті до нашої ери, як поховання часів зрубної культури.

Савур-Могилу видно на відстані 30-40 кілометрів через те, що навколишня місцевість відносно рівна. У гарну погоду з вершини кургану можна побачити Азовське море, яке перебуває за дев'яносто кілометрів на південь.

У степу могила

З вітром говорила.

Повій, вітре буйнесенький,

Щоб я не чорніла.

Тарас Шевченко

Існує кілька легенд, що пояснюють назву «Савур-Могила».

За однією, серед дозорних сторожового козацького посту на вершині кургану був молодий козак Савур. Дозорні пізно помітили татарську кінноту і не змогли вчасно запалити вогонь на вишці, який був сигналом небезпеки. Оточені козаки зуміли запалити вогонь і відійти, але Савур не зміг вибратися і був зарубаний татарами. Далі за легендою земля сама стала рости і козаки, повернувшись вранці, знайшли тіло Савура на вирослому кургані. Вони поховали його і шапками насипали ще більший курган.

За іншою легендою, Клим Савур був молодим селянином, над нареченою якого поглумився місцевий пан. Клим став народним месником і зібрав людей навколо себе. Вони грабували панів та роздавали награбоване бідним. За цією легендою після смерті Клима Савура люди також насипали шапками над його могилою високий курган.

Савур-Могила зустрічається в піснях про козаків Супруна та Морозенко, які потрапивши в полон просять перед смертю відвести їх на вершину кургану.

Ой, повели Морозенка на Савур-могилу:

«Дивись, дивись, Морозенку, на свою Вкраїну!»

З 1941 до 1943 року Донбас був окупований німецькими військами. Протягом двох років в околицях Савур-Могили велося будівництво оборонних споруд першої лінії Міус-фронту.

Савур-Могила - панівна висота, що мала важливе тактичне значення. На оперативних штабних картах вона була позначена, як висота з відміткою 277,9 метра. На вершині розташовувався спостережний пункт 6-ї армії Вермахту (група Холлідт).

17 липня радянські війська раптовою атакою трьох гвардійських мехкорпусів прорвали фронт на глибину до 10 км і зайняли плацдарм на західному березі річки Міуса в районі сіл Степанівка і Маринівка. До складу зайнятого плацдарму входила і висота 277,9 («Савур-могила»).

1 серпня противнику вдалося ліквідувати прорив і знову вийти на рубіж річки Міус в районі сіл Куйбишеве - Дмитрівка. Повторний штурм Савур-Могили радянськими військами був розпочатий 18 серпня 1943. Висота була взята вранці 31 серпня.

Одне з найстрашніших вражень штурмів тих днів у бійців - як вони повзли по скатам вгору, до дзоту - а німці викидали з амбразур гранати. Вигляд підстрибуючої гранати, очікування, коли вона розірветься - у твоєї голови, на спині, або на сусідові - залишився кошмаром у багатьох учасників тих боїв. Для захисту від куль і осколків бійці використовували тіла своїх вбитих товаришів.

Через кілька днів після зайняття висоти з довколишніх сіл були мобілізовані місцеві жительки. Їм були видані марлеві пов'язки на обличчя і вони три дні збирали трупи полеглих при атаках 28-31 серпня. Тіла на жарі вже розкладалися. Після збору трупів вони були укладені в штабелі і спалені, останки (кістки) захоронені десь перед висотою, з боку просоченого кров'ю південного схилу. Дані на загиблих рядового та сержантського складу не встановлювалися, місце поховань останків після кремації не було відзначено і нині невідомо.

Після Великої Вітчизняної Війни на Саур-Могилі було встановлено обеліск із залізобетону, облицьований гранітом, висотою 36 метрів.

А так виглядає Савур-Могила сьогодні:

Про взяття кургану Савур-Могила українське командування вперше відзвітувало 28 липня 2014. Бої за висоту тривали і в наступні дні, при цьому відомостей про ситуацію надходило вкрай мало. 9 серпня сепаратисти остаточно залишили Савур-Могилу.

В ході боїв в червні-серпні 2014 меморіальний комплекс отримав значні пошкодження. Рухнула фігура солдата, її уламки розсіяні. Сильно постраждали пілони, барельєфи і сам обеліск, який отримав ряд наскрізних пробоїн.