Бойовики в Македонії і "Турецький потік"

Після таємничого бою македонських правоохоронців і бойовиків в населеному в першу чергу етнічними албанцями місті Куманово прем'єр-міністр балканської країни Нікола Груєвський вирішив відправити у відставку трьох своїх ключових соратників - міністра внутрішніх справ Гордану Янкуловську, міністра транспорту Мілі Янакіевського, главу Управління безпеки та контррозвідки Сашо Міялкова.

Спостерігачі впевнені, що це аж ніяк не останні такі відставки в кабінеті. Бій в Куманово стався на тлі масштабної політичної кризи в Македонії. Опозиція звинувачує владу в прослуховуванні телефонних розмов сотень людей - політиків, бізнесменів і громадських активістів. Влада, у свою чергу, звинувачує опозиційного лідера Зорана Заєва в тому, що він дізнався про прослуховування за допомогою іноземних спецслужб і взагалі є шпигуном.

Після бою в Куманово Заєва навіть запросили на розширене засідання македонської Ради безпеки, але конфронтації між владою та опозицією в Македонії це не зменшило. Опозиція домагається відставки всього уряду Груєвського і проведення дострокових виборів. Багато опозиціонерів взагалі вважають, що бій в Куманово, в якому загинуло 22 людини, організувала сама влада, щоб відволікти увагу від кризи в країні.

Вельми показово, що російське зовнішньополітичне відомство виступило зі спеціальною заявою на підтримку уряду Ніколи Груєвського і охарактеризувало те, що відбувається як спробу влаштувати в Македонії чергову "кольорову революцію". І це при тому, що Груєвський - лідер партії, яку можна з упевненістю назвати націоналістичною. А лідер опозиції Заєв очолює посткомуністів. Але російському МЗС не до поглядів учасників конфронтації. Його цікавить "Турецький потік".

Дійсно, з точки зору російських інтересів набагато простіше домовлятися з таким прем'єром, як Груєвський. Прем'єр керує Македонією майже десять років, з громадською думкою та опозицією він особливо не рахується, так що побоювань щодо суспільної дискусії про будівництво газопроводу - як у сусідній Болгарії - у Москви немає. Але у таких правителів, як Груєвський - інша "ахіллесова п'ята": можливість різкої дестабілізації в країні. Неможливо вирішувати серйозні проблеми, не радячись із суспільством.

І вже тим більше це не можна це робити в Македонії, де є не тільки політична конфронтація, а й непростий етнічний конфлікт між македонською більшістю і албанською меншиною. При цьому албанська меншина, може, і меншість, але на заході країни вона живе компактно - а далі вже починаються території Косово і власне Албанії. Там албанці в більшості.

На Заході всі ці виклики прекрасно розуміють. Саме тому всі останні місяці македонські політики вели переговори про врегулювання кризи за посередництвом "трійки" депутатів Європейського парламенту - вам це нічого не нагадує? Але для Москви цікаво не врегулювання. Російському керівництву необхідно, щоб чергова енергетична авантюра Путіна ніким не ставилася під сумнів. Ось чому в Москві так занепокоїлися про долю кабінету Груєвського.

Однак виникає одне дуже просте питання: яка різниця, хто формує уряд Македонії, якщо в будь-який момент група бойовиків може опинитися на території країни і, наприклад, підірвати стратегічний об'єкт. І якщо в дестабілізації ситуації в цій країні можуть бути з різних причин зацікавлені практично всі сусіди. Греція - бо досі бореться за перейменування Македонії, саме тому, до речі, країна досі не в НАТО. Сербія - тому що сприймає Македонію як зону свого впливу і дратується через політику Груєвського і його партії. Албанія і Косово - тому що зацікавлені в посиленні впливу македонських албанців. Болгарія ... Ну, Болгарія якраз не дуже зацікавлена ​​в дестабілізації Македонії, бо в Софії досі переконані, що македонці - це просто болгари.

Звичайно, найбільш логічний хід в такій непростій ситуації - це побудувати трубу. Це стабільніше, ніж по території України. Втім, ніде правди діти, Кремль і з нашої країни всіма силами намагається зробити Македонію. Питання тільки: що він після всього цього буде робити зі своїм газом?