Микола Мартиненко: Іншого варіанту, аніж Порошенку і Яценюку працювати разом, нині не існує

Йому закидають лобіювання власних бізнес-інтересів і звинувачують у тому, що він начебто отримував хабаря від представників чеської компанії Skoda.

Сам Мартиненко каже, що усі скандали, які роздмухуються у ЗМІ, інспіровані ззовні і мають на меті одне: дискредитувати його особисто та команду, до якої він належить.

Про звинувачення від Сергія Лещенка, закиди від Михайла Саакашвілі, політичні ігри із відставкою уряду Яценюка, майбутнє Криму і України Микола Мартиненко розказав у інтерв’ю сайту "Еспресо.TV". 
 

Про можливу відставку уряду Яценюка і прем’єрські амбіції Саакашвілі

11 грудня – рік з дня ухвалення парламентом програми дій уряду Яценюка. А, значить,  Кабінет міністрів можуть відправити у відставку. Ви допускаєте таку можливість?

Можу сказати, що Яценюк залишиться прем’єром. Очевидно, буде змінена структура уряду, буде зменшена кількість міністерств та замінено більшість міністрів. "Народний фронт", попри усі прогнози недоброзичливців, не збирається розвалювати коаліцію. Якщо Яценюк не буде прем’єром, коаліція сама по собі розпадеться. Що буде після цього? Якщо взяти олівець і порахувати парламентські "розклади", то вийде лише "ширка" - широка коаліція, за участю в тому числі і "Опозиційного блоку".

Існує ще один варіант. "Народний фронт" залишає за собою посаду прем’єра. Але керівником стає не Яценюк, а, наприклад, Турчинов. У політичних кулуарах його часто називають серед ймовірних кандидатів на пост прем’єра. Він – також ваш соратник. Чи можливо, що ви погодитеся обміняти Яценюка на Турчинова?

Ми йшли на вибори з одним гаслом: прем’єр - Яценюк. Ми не можемо обманювати виборців. Політичні спекуляції, які лунають з різних боків, лишаються всього-на всього спекуляціями.

Хто, за вашими даними, намагається інспірувати відставку уряду Яценюка? Бізнес-група у оточенні Порошенка? Юлія Тимошенко чи Олег Ляшко?

Уряд Яценюка відвів Україну від прірви, втримав економіку і соціальну структуру, мінімізував енергетичну залежність від Росії. Те, що ми відходимо від "Русского мира" - це також є вектором нашої політичної боротьби.

У відставці Яценюка зацікавлені найперше проросійські олігархи та Путін. Їх мета – дестабілізувати ситуацію в Україні. Якщо Яценюк залишить крісло прем’єр-міністра, то нинішня парламентська коаліція автоматично припиняє своє існування. У існування "ширки" я не дуже вірю. В разі розвалу коаліції будуть дострокові вибори до Верховної Ради. Я не розумію, як парламент після чергових дострокових виборів буде дієздатним. Очевидно, під час перегонів на реванш розраховують колишні “регіонали”. До чого це призведе, думаю, пояснювати – зайве.

Чи реальним сценарій того, що Михайло Саакашвілі може стати прем’єром?

Ні. Хоча він дуже хоче.

Арсеній Яценюк повторює, що у нього немає розбіжностей з Петром Порошенком. Ви допускаєте певну нещирість президента у розмовах з прем’єром стосовно майбутнього нинішнього уряду?

Президента я завжди знав як людину, яка може тверезо дивитись у майбутнє. Я не допускаю, щоб він собі будував якісь плани, які є нереальними та спрямовані проти України. Іншого варіанту, аніж Порошенку і Яценюку працювати разом, нині не існує. Вони несуть відповідальність за країну, вони дуже багато зробили під час Революції Гідності, і вони повинні разом провести країну до успіху. Розуміння цього є в обох.

Наскільки сьогодні позиція "Батьківщини" та "Самопомочі" є вирішальною у контексті можливої зміни уряду?

У "Самопомочі" є депутати, які гарно працюють в нашому комітеті з ПЕК над енергетичними законопроектами. Але ця партія для мене на сьогодні є незрозумілою. "Батьківщина" - це перша політична сила, яка почала експлуатувати популізм. Вона продовжує це робити, зокрема, на аналітичному полі. Варто хоча б згадати обговорення у Верховній Раді законопроекту про зниження ренти на газ. Насправді, він не мав жодного стосунку до збільшення видобутку газу. Це - чистий популізм.

До речі, про ренту на газ. А в чиїх інтересах діяла, по вашому, Юлія Тимошенко?

Якщо говорити про ренту на видобуток газу, то її і правда треба знижувати. В Європі ви не знайдете більше 30% ренти, а у нас встановлено 55% і вище. Це дійсно відштовхує інвесторів та у перспективі веде до зменшення видобутку газу. Уряд запропонував відповідний законопроект, який був відпрацьований з міжнародними фахівцями, але він, на жаль, був завалений.

З’явився законопроект Тимошенко, який передбачав інші цифри. В цьому законопроекті, зокрема в таблиці до другого читання, вказано, що для договорів про спільну діяльність (де беруть участь компанії з державною власністю 50% + 1 акція), рента становить 70%. Але є рішення суду від 2013 року, де зазначено, що "Укргазвидобування" - це не власність держави, а власність НАК "Нафтогаз України". І тут відбувалась певна гра: на справи щодо спільної діяльності, яку контролюють олігархи, можна подати до суду. Завдяки цьому закону можна було б відновити понижену ставку, яку вони мали раніше.

Але зараз, коли вже пройшли місцеві вибори, думаю, законопроект Тимошенко не має політичної вигоди. Сподіваюсь, зараз про ренту ми приймемо правильний закон, на користь видобувників.

Тим не менше Тимошенко залишається сильним гравцем в українській політиці?

Я не маю намірів ні робити їй компліменти, ні ображати її. Я хочу порівняти її прем’єрство та прем’єрство Яценюка. Ви можете уявити, щоб Яценюк дав команду підписувати газовий контракт зразка 2009 року, а потім хихотіти на зустрічі з Путіним над Президентом України? Чи здатна була б Тимошенко в даних умовах підняти тарифі на носії до економічно обґрунтованого рівня, як це зробив Яценюк?

Ну, і тим не менше, Тимошенко, схоже, розраховує на те, що вона стане наступним президентом України.

Не знаю, що вона думає, але я собі цього не уявляю.  

Про те, коли Крим стане українським

Пане Мартиненко, як ви вважаєте, чи може енергетична блокада Криму стати поштовхом для того, аби Україна переглянула свої торговельні відносини з Кримом? Бо виходить алогічно. У нас анексована частина території, а ми, як ні в чому не бувало, продаємо на півострів електроенергію, газ, воду, товари.

Не можна грати в шахи, коли проти нас грають у "Чапаєва". Тобто, не можна створювати цивілізовані відносини з Кримом, коли він анексований у нецивілізований спосіб. Хоча на перших порах дії влади були зрозумілі - захищати своїх громадян. Але, зрозуміло, що зараз це не працює. Тому рішення по електроенергії, що приймаються, є досить жорсткими, але вони правильні.

При цьому треба діяти у певному законодавчому полі. По-перше, повинні прийматися відповідні політичні рішення. По-друге, ми повинні застосовувати певні юридичні дії. Наприклад, розірвати угоду щодо постачання електроенергії до Криму... Хтось каже, що з нинішньої ситуації вже не зрозуміло, Крим - наш, чи не наш. Але я переконаний, рано чи пізно він буде наш.
 

Яким, на вашу думку, може бути результат цієї енергетичної блокади? До чого прагне Україна?

Домогтися, щоб Крим знову став українським. Це повинно бути нашою метою. Шлях, який нам доведеться пройти, буде складним, але ми маємо його пройти.

За вашими підрахунками, скільки повинно пройти часу, щоб Крим знов став українським?

Сказати важко. Але і в економічному, і  в політичному плані світ підтримує нас. Питання стосовно настроїв мешканців Криму є дискусійним. Більшість з них присягнула на вірність Путіну, але ті громадяни, які залишились громадянами України, готові перетерпіти усі труднощі. Вірю, що правда буде на нашому боці.

Крим у нас під окупацією, але, закон про вільну економічну зону на півострові діє. Чи не алогічно це? 

Я підтримую рішення уряду про припинення товарообігу з Кримом. Варто також скасовувати і закон про вільну економічну зону. Коли ми створювали ВЕЗ на півострові, ми переслідували лише одну мету - захистити громадян України. Зараз ми повинні припинити будь-які торговельні відносини з Кримом.

Хто внаслідок цих санкцій постраждає?

Постраждає Україна. На це треба тверезо дивитися. Якщо країна втрачає якійсь ринок збуту, ми втрачаємо певну кількість громадян та робочих місць. Уряд й держава повинні це розуміти та робити розрахунки: яким чином компенсувати ті втрати, яких ми зазнаємо. Зрештою експерти прогнозували катастрофу від падіння товарообігу з РФ. Але, на щастя, нічого катастрофічного не сталося. Збільшимо ринки збуту в Європі, з наступного року вже долучимося до зони вільної торгівлі з ЄС.

Коли я говорю про втрати від можливої торговельної блокади Криму, то маю на увазі в тому числі і економічні інтереси великих українських фінансово-політичних груп, які представлені на півострові. Я говорю, скажімо, про інтереси бізнесу Фірташа, Ахметова та інших. Чи відома вам їхня реакція на можливу торговельну блокаду?

Мене не цікавить їхня реакція. У того ж Фірташа є підприємство "Кримський титан". Якщо ми відріжемо постачання сировини на підприємство з України, ми можемо зробити новий нвестиційний проект на материковій частині країни. Побудувати завод, створити робочі місця, відтворити продукцію. З кожного мінуса треба шукати плюс для нашої держави.   

Про інформаційні війни і звинувачення

Зараз основні інформаційні компанії у державі скеровано проти вас, Ігоря Кононенка, Костянтина Григоришина. Це сприймається як протистояння команд Порошенка та Яценюка. Чи існує таке протистояння?

У 2004-2005 роках, після Помаранчевої революції відбувалося щось подібне. Щоправда тоді інформаційну війну і викиди так званого компромату провокувала Юлія Тимошенко. Їй хотілося стати якнайшвидше президентом і вона "била" по оточенню Ющенка. Тоді я пройшов усі суди, аби довести свою непричетність до корупції, у якій мене звинувачували. Я виграв ці суди і довів, що обвинувачення були безпідставними. Сьогодні інша ситуація: атака не зсередини, а ззовні держави. У цій кампанії використовують і журналістів, і окремих депутатів,  які є в БПП, для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні.

Ситуація 2005-го та 2014 років щодо звинувачень у Ваш бік фактично повторюється. Тоді проти вас виступив тодішній голова Секретаріату президента Олександр Зінченко. Тепер звинувачення на вашу адресу лунають від депутата БПП Сергія Лещенка. Останній говорить про хабар, який ви начебто отримали від компанії Skoda. При цьому Лещенко посилається на дані Генеральної прокуратури Швейцарії. Далі йде інформаційний пінг-понг між вами і Сергієм. Вчора він оприлюднив цілий пакет документів з швейцарської прокуратури.

Жодна правоохоронна структура України, Європи чи світу не висувала мені жодних обвинувачень. В Швейцарії було ініційовано розслідування по якихось фактах, які були донесені до прокуратури. Там фігурує моє прізвище у справі 2012 року. Три роки по цій справі не можуть знайти нічого реального, а мені жодних звинувачень чи підозр не висувають.

Я зацікавлений у тому, щоб розслідування було якомога швидше проведене. Воно ведеться – наголошу -  не проти Мартиненка, а за фактами, які були "викинуті" ще за часів Януковича, коли я був у жорсткій опозиції до влади. Швейцарські правоохоронці за формальними ознаками мали перевірити цей інформаційний вкид. Тоді я сам запропонував швейцарській прокуратурі свою допомогу, аби якомога швидше все прояснити. Ще раз підкреслюю – ніяких допитів і офіційних підозр не було. З працівниками швейцарської прокуратури я зустрівся з власної волі.

Щодо нової порції нібито "документів" від Лещенка – тут коментувати я не можу. Немає підтверджень їх достовірності. Виникає питання: якщо вони справжні, то яким шляхом були отримані? Є таке поняття як таємниця слідства. Невже працівники прокуратури стали б ризикувати сісти у в’язницю за тяжкий посадовий злочин?

Пан Лещенко демонстративно ігнорує презумпцію невинуватості і робить із себе слідчого і прокурора в одній особі. Ходить по телеефірах, щодня пише велетенські статті із закликами позбавити мене недоторканності, відкрити в Україні справу, посадити мене, розслідувати усі мої "злочини" і тому подібне. Це все смішно. Я доведу свою правоту. Зокрема, що я не є акціонером або власником тієї офшорної компанії, яка фігурує у документах.

А взагалі, яка віра може бути словам екс-“чесного журналіста”, якщо в нього “рильце в пушку”. Лещенко досі мовчить стосовно оприлюдненої в ЗМІ інформації про лобіювання ним інтересів міжнародних шахраїв і кримінальників братів Сегалів, соратників кримінального авторитета Могилевича. Ці спритні хлопці вивели з України $25 млн. А депутат Лещенко крадькома зробив депутатський запит на користь Сегалів. На “Українській правді” про це були оприлюднені документальні підтвердження. Достатньо зайти на сайт ВР, щоб переконатися – запит був, “антикорупціонер” Лещенко добивався у СБУ дозволу на в’їзд одного з Сегалів в Україну. Мабуть, чогось не докрав.

Я, на відміну від Лещенка, не збираюся мовчати. Я готовий надати будь-яку інформацію будь-яким правоохоронним органам. Я не збираюся тікати зі своєї країни, як той же Михайло Саакашвілі. Якщо викличе українська прокуратура - я до неї прийду. Якщо швейцарська - я туди поїду. Цього року, до речі, я був в Європі п’ять чи шість разів, в тому числі і в Швейцарії, але не на допиті, а у особистих справах. Мене ніхто не затримував і не пред’являв жодних звинувачень чи навіть підозр.

Звинувачення на вашу адресу нині лунають не лише з вуст Сергія Лещенка, а й одеського губернатора Михайла Саакашвілі. З чим пов’язане ваша взаємна неприязнь?

Ми не були з Саакашвілі ніколи близько знайомі. Він колись був у мене в гостях разом з Ющенком у 2002 чи 2003 році. Але ми ніколи близько не спілкувалися.

Зараз Саакашвілі став учасником тієї інформаційної кампанії, яка проводиться проти уряду Яценюка. Чому? По-перше, він оббиває пороги адміністрації президента і просить Порошенка, щоб той підтримав його на прем’єрство. У Одесі йому вже тісно, хоча він там нічого не зробив, займається лише піаром. А гучними звинуваченням Саакашвілі переключає увагу і позиціонує себе як загальноукраїнську фігуру. По-друге, Саакашвілі каже, що поведе БПП на майбутні парламентські вибори та переможе.  Це після того, як він програв у Одесі вибори і мера, і місцеві.

На всі його обвинувачення я навіть відповідати не хочу, тому що це - міфи. Я пропонував Саакашвілі разом злітати у Швейцарію та Грузію. Він у Грузії зробив реформу правоохоронної системи, якої сам же і боїться.

Я готовий профінансувати поїздку до США журналісту, якого ми з вами  виберемо. Нехай він подивиться на той інститут, де він отримує 200 тисяч доларів на рік. Де цей інститут знаходиться, як він виглядає і за що Саакашвілі отримує таку платню.

Останнє публічне зауваження, яке зробив у ваш бік Саакашвілі, стосується Одеського припортового заводу. Чому голова Одеської обласної державної адміністрації торпедує зараз цю тему і який стосунок Ви маєте до ОПЗ? 

Це - удар по уряду напередодні 11 грудня, і не більше. Я не маю жодного стосунку до ОПЗ. Але те, що робить Саакашвілі, матиме певні наслідки. Цей актив (ОПЗ – ред.) для приватизації серйозним іноземним інвестором стає непривабливим, як кажуть фахівці -  "токсичним". Є офіційна інформація про баланси підприємства, і вона не відповідає тому, що говорить Саакашвілі. Я читав у ЗМІ, що  вся фінансова діяльність ОПЗ, всі платежі щоденно контролюються Державною фінансовою інспекцією і західними інвестиційними консультантами, яких очолює інвестбанк Union Bank of Switzerland…

Коли навколо об’єкту, який виставляють на приватизацію, влаштовують політичний скандал, його ціна знижується. Кажуть, в українських олігархів вже стало набагато менше грошей. Тому можна прогнозувати, що на ОПЗ намагаються завести російського інвестора. Європейський чи американський інвестор під час скандалу не прийде в Україну.

Але це ж, погодьтеся, смішно звучить: Саакашвілі – агент російського бізнесу в Україні.

Я ж не сказав: агент Путіна. Мова йде про можливість лобіювання інтересів російського бізнесу в Україні. Можливо, у Саакашілі є інтерес також поставити своє керівництво на завод. Він же контролює все в Одеській області, а тут великий завод....

Про Помаранчеву революцію, Євромайдан, Ющенка і "любих друзів"

Ви причетні до двох Майданів. Які, на вашу думку, головні перемоги та поразки у Помаранчевій революції та Революції гідності?

Революція Гідності, як і Майдан в 2004-2005 роках, показали, що люди не будуть миритися зі свавіллям політиків. Вона також показала політичний вектор, яким має рухатись Україна. При Кучмі і Януковичі українська держава коливалась через так звану політику багатовекторності. Дві революції продемонстрували, що громадяни цього не сприймають.

На мою думку, зараз ситуація у державі набагато складніша, аніж у 2004-2005 роках, у нас є дуже серйозний зовнішній ворог. Але існує й внутрішній ворог. Якщо ми навіть допускаємо ймовірність проведення дострокових парламентських виборів у такій складній для державі ситуації, я можу прогнозувати певний реванш тих сил, проти яких боролася Революція Гідності.

Ви входили у так зване коло "любих друзів" Віктора Ющенка. На вашу думку, чому Ющенку не вдалося реформувати Україну після Помаранчевої революції? Що завадило? 

Ющенко більше тішився владою, ніж працював. Він не розумів, як потрібно робити. В нього було достатньо влади для того, аби реформувати Україну. У перший рік він мав достатньо для цього повноважень – відповідно до Конституції 1996 року. На той час ми могли б вирішити питання і зі вступом до НАТО, і з визначенням європейського вектору, могли б побороти корупцію і розвинути економіку. Але Ющенко виявився не готовим до цього. Проблема була перш за все у ньому. М’яко кажучи, він недопрацьовував.

Але ж тоді у команді Ющенка були і ви, і нинішній президент України, і більшість із тих, хто нині перебуває у вищій політичній лізі України. Чому Порошенко до так званого корупційного скандалу не зміг себе проявити при Вікторі Ющенко?

Ющенко повівся на скандал 2005-го року, інспірований Юлією Тимошенко. Він тоді вигадав термін “очищення” та просто відсторонив Порошенка від активної участі. Навіть коли були дострокові парламентські вибори 2007 року, Ющенко виключив Порошенка зі списку "Нашої України". Віктор Андрійович хотів владарювати сам. Йому ніхто був не потрібен. Результат він отримав у 2010 році – на президентських виборах.