Росія йде з Сирії, але не прощається

Путін несподівано оголосив про виведення російських військ з Сирії ввечері у понеділок, 14 березня. Це народило купу версій та чуток про те, з ким і про що домовився російський президент. Чи США ніби визнали значущість ролі Росії в переговорах щодо замирення в Сирії, чи то Путін домовився з саудитами піти з Сирії в обмін на підвищення цін на нафту.

Єдине, на чому сходяться всі коментатори – ніхто всерйоз не вірить в офіційну версію про те, що Росія "виграла війну". Це продукт суто для внутрішнього вживання самими росіянами, яким по телевізору показують переможні репортажі про мужніх російських пілотів, один з яких за час компанії був підло збитий турками.

"А головне, нічого навіть з ранку ще не передвіщало… А ввечері – фігак – Манька! А ми війну в Сирії виграли! Де воювали ... Яких цілей досягли ... Скільки вбили ... Кого вбили ... Скільки втратили ... На фіг входили ... На фіг виходимо... А чорт його знає, товариш прапорщик. З перемогою, товариші", - іронізує в своєму блозі російський військовий журналіст Аркадій Бабченко.

Чи готує Путін наступ в Україні

Одна з популярних версій серед українців - Путін звільняє сили для організації наступу на Донбасі. Її підживлюють повідомлення з лінії розмежування про те, що обстріли українських позицій з боку російсько-терористичних військ стали більш частими та інтенсивними.

Але оскільки реальних даних про те, що Росія справді готує наступ, немає, подібні повідомлення схожі на спеціальне сіяння паніки. Це вже стало поганою традицією – будь-які маніпуляції росіян з військами сприймати як прикмету початку "великої війни".

Чутки про наступ – це елемент інформаційної війни, сказав Еспресо.TV директор Інституту сходознавства НАН України Олександр Богомолов.

В тому, що масштабного наступу не буде, переконаний і екс-керівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж.

"Дані з оперативних джерел та від неофіційних контактів свідчать, що Путін до широкомасштабних операцій на сході України не готовий", - сказав він у коментарі Еспресо.TV.

За словами Маломужа, справді має місце посилення провокацій із застосуванням стрілецької зброї, направленням нової техніки, особливо у важливі напрямки – район Донецького аеропорту, Мар'янки, на Луганському напрямку.

На цьому тлі, говорить він, буде продовжуватись тиск Кремля на Європу й США з метою реалізації Мінських домовленостей у вигідному Росії варіанті.

Виведення, якого насправді немає

Власне, саме виведення відбувається дивно. У четвер було оголошено наказ Путіна. Мовляв, завдання, поставлені перед Міністерством оборони, "в цілому виконано".

Нагадаємо, Росія офіційно заявляла, що її мета – боротьба з тероризмом та, зокрема, знищення терористів "Ісламської держави". Угрупування продовжує утримувати свої позиції в Сирії, зокрема, вони досі контролюють свою де факто столицю – місто Ракка.

Вже у п'ятницю заступник міністра оборони Микола Панков заявив, що про перемогу над тероризмом говорити зарано і російська авіагрупа продовжить "нанесення ударів по об'єктам терористів". Цього ж дня російська авіація, за повідомленням AFP, допомагала армії Башара Асада під час наступу на Пальміру, яку бойовики "ІД" захопили ще у травні 2015 року.

Та й сам Путін, коли говорив про виведення, уточнив, що йдеться лише про "основну частину", що російські військові бази (морська в Тартусі та повітряна на аеродромі Хмеймім) залишаються.

"Буде показово на телекамери виведено частину техніки та військових. Реально ж Росія зберігатиме свою присутність", - вважає Микола Маломуж.

Дійсно, у п'ятницю в Воронеж, якщо вірити російському Міноборони, повернулась з Сирії група винищувачів-бомбардувальників Су-34. Скільки саме – не уточнюється. Перед приземленням літаки "пройшли над аеродромом в парадному повітряному строю на малій висоті". Все це крутили по російському державному телебаченню.

Скоріш за все, мова йде про ротацію, яку Москва намагається видати за виведення військ, розповів Еспресо.TV сходознавець Олександр Богомолов.

"Це мені нагадало виведення радянських військ з Афганістану. Я пам'ятаю, як усі переказували одне одному повідомлення західних ЗМІ про те, що Радянський Союз виводить війська. Потім такі повідомлення з'являлися ще кілька років підряд, поки війська справді не було виведено. Звичайну ротацію видавали за виведення військ", - сказав експерт.

А російський активіст Руслан Левієв припускає, що тепер авіаудари будуть наноситись літаками Су-34, а на закиди про чергові жертви серед мирного населення буде відповідь "це не ми, а бомбардувальники Асада, свої ми вже вивели".

Яку мету переслідує Росія

Найпростіше пояснення російського виходу з Сирії, ймовірно, і є найбільш правильним, пише у The Wall Street Journal професор Колумбійського університету Стівен Стефанович. А пояснення це, на його думку, таке: Путін ніколи не збирався проводити довгу військову кампанію в Сирії.

Він отримав, чого хотів, не вбачаючи великих переваг у перетворенні Росії на повноцінного учасника сирійської війни, та отримав інформацію від соціологів та фокус-груп, що подальша інтервенція призводить до втрати підтримки вдома.

Богомолов вважає, що своєї мети Путін в Сирії досяг – повернув Росію за міжнародний стіл переговорів. Сирійська опозиція, США та ряд країн ЄС і справді радо зустріли повідомлення про вивід російських військ, зазначивши, що це сприятиме встановленню перемир'я.

Для України це поганий знак, бо Росія, граючись із сирійським конфліктом, намагається вивести за дужки свою військову агресію на Донбасі та анексований Крим. Втім, якщо мета була звільнитися від західних санкцій, то вона не досягнута.

Захід вперто не погоджується послабити економічний тиск в обмін на "допомогу" встановити мир у Сирії. Але тиск на Україну з боку країн Заходу посилиться.

За словами Маломужа, тепер Німеччина, Франція та США неофіційно будуть йти на поступки Путіну. Вони вимагатимуть в України виконання Мінських домовленостей, зокрема, ухвалення Конституції. На думку екс-керівника СЗР, протидіяти цьому можна, якщо Україна піде по іншому шляху – вийде на формат великого урегулювання за участі Великої сімки та Великої двадцятки.

Але Путін не врахував кілька ризикових моментів. Як пише Стефанович, усі вони можуть поламати йому гру. Наприклад, якщо після російських зусиль потік мігрантів з Сирії до Євросоюзу не вщухне, "ІД" не припинить влаштовувати теракти по всьому світу, а мирні переговори в Женеві зайдуть у черговий глухий кут. Захід продовжить діяти в Сирії вже без врахування інтересів Росії.