Президент для двох коаліцій

До першої коаліції входять БПП і "Народний фронт". Обидві політичні сили прагнуть зберегти парламент просто тому, що у них сьогодні немає жодних шансів для повторення результатів, що вони їх досягли на попередніх виборах.

І ще невідомо, для кого це більшою мірою шлях в нікуди - для Арсенія Яценюка і його соратників, які можуть опинитися поза парламентом або у складі маленької фракції або для Петра Порошенка, який ризикує стати президентом без фракції, а значить - без влади.

Адже приклад Віктора Ющенка для глави держави дуже показовий. Друга коаліція - це навіть не опозиція. Це просто коаліція дострокових виборів. Її учасники сьогодні думають не про неефективність або ефективність влади, а про те, як їм цих виборів домогтися.

У цю коаліцію об'єдналися "Батьківщина", "Самопоміч", "Опозиційний блок", радикали і частина БПП, яка розраховує в разі дострокових виборів потрапити в парламент за допомогою бренда Саакашвілі.

Кожна з цих політичних сил - можливий переможець дострокових виборів. Юлія Тимошенко, крім того, може розраховувати, що дострокові вибори в Раду стануть прологом для дострокових виборів президента, на яких лідер "Батьківщини" може взяти реванш за поразки у 2010 і 2014 роках.

При цьому Тимошенко вже зараз може починати переговори з кимось з потенційних партнерів, обіцяючи йому посаду прем'єра в обмін на підтримку її президентських амбіцій. Для Саакашвілі і в меншій мірі для Садового це може бути привабливий тандем.

Далі - нюанси завтрашнього дня, які можуть кардинально змінити цю картину. У міру зростання рейтингу "Народного фронту" і падіння рейтингу БПП - це практично неминучі процеси після формування уряду Гройсмана. "Народний фронт" може переміщатися з коаліції збереження парламенту в коаліцію дострокових виборів з метою повернення собі рівня впливу, втраченого після відставки Яценюка.

При цьому одна або дві партії "дострокової коаліції", рейтинг яких почне знижуватися, можуть бути притягнуті до коаліції збереження парламенту - тобто діючу коаліцію - щоб не дати "Народному фронту" лякати президента своїм виходом з її складу.

Але і в поведінці президента будуть особливості, яких зараз не видно неозброєним оком.

Вся справа в тому, що президент - це не БПП і історія з призначенням прем'єром Володимира Гройсмана це в черговий раз довела. Президент - це президент і він може спиратися на різні політичні сили, які можуть презентувати себе як опозиційні, а по суті бути прикриттям його власного впливу.

На дострокових виборах Порошенко може ставити вже не на БПП, а на проект Саакашвілі - тобто сам він від підтримки партії, яку затаврують як "партію номенклатури" перейде до підтримки "партії справжніх реформаторів", яка і забезпечить його інтереси в новому парламенті.

Щоб зрозуміти, наскільки можна здійснити у майбутньому такий план, необхідно буде стежити за грою самого Саакашвілі і його соратників - якщо зараз колишній президент Грузії перейде до жорсткої критики БПП і уряду, не зачіпаючи при цьому президента і (про всяк випадок) нового прем'єра - значить, у Порошенка визрів запасний план.

І значить, президент - як це не парадоксально прозвучить - однією ногою в коаліції збереження парламенту разом зі своїми соратниками по БПП, а іншою - в коаліції дострокових виборів разом з іншими своїми соратниками по БПП і потенційною "командою Саакашвілі".

І саме тому він може з чистою совістю сказати, що простягає руку обом частинам парламенту. Легко протягнути руку, коли ти поставив ноги. Президенту в цій ситуації найважче, звичайно - не зрозуміло, як довго можна простояти в такому незвичайному положенні. Але це - гра.

Поки інтереси глави держави збігаються з інтересами обох коаліцій і вони, не усвідомлюючи того, кожна грають на його користь, він для опонентів невразливий.