Тарас Возняк: Йде війна, а у нас дерибан-гульбан і "празнік жизні"

У переговорний процес з Кремлем вплітаються складніші процеси, адже надходить багато різних сигналів, зокрема і з Західної Європи, про те, що там хоче домовлятися з Путіним.

Очевидно тут добре вирахуваний час коли, так би мовити, Україну починають замирювати. Питання, що таке замирювати і який це мирний процес? Мирний процес на умовах Путіна де-факто. Бо ж давайте подумаємо, які цілі ставив перед собою Путін, коли починав всю цю історію. Анексувати Крим!? Так от,  про Крим, у даному випадку, нічого не говориться.

Друге: не дати Україні швидко реформуватися і йти в напрямку ЄС, НАТО і так далі. Йому вдалось це за два роки зробити!? Значною мірою вдалося. Через війну,через наші внутрішні справи , які він підкручував настільки, наскільки міг.

Третє: всунути всередину України інструмент, яким він буде зсередини Україною маніпулювати в майбутньому, тобто ОРДЛО, вона ж Лугандонія, народною мовою. Це нам пропонується як результат. Про Крим, звісно, говоритись не буде. Відновити статус кво, в тому числі, через експорт Україні свого ж газу. І про це знову почали говорити. Тобто посадити Україну знову на ту саму голку і знову прив’язати її до Росії.

Тобто пришити до євразійського політичного і економічного простору? Але, фактично, це означає, що за два роки наші зусилля фактично сходять нанівець.

Витримали два роки, щоб спав емоційний накал, який був після Майдану. Люди розчарувались, люди втомились, а тепер можна робити свою справу. Це як удав, котрий огорнув це тіло України і підтискав, підтискав, підтискав.

В аспекті євроінтеграції, що ми отримали? Два роки нас годують: от в 14 році, вкінці 15 року, на початку 16 року буде цей нещасний візовий режим, котрий, чесно кажучи, ще не ясно наскільки нам самим потрібен. Але вся євроінтеграція підміняється якимось безвізовим режимом. Це просто смішно.

Ангела Меркель заявила, що в перспективі слід утворювати спільний економічний простір з Росією і так далі. Тобто Захід готовий, плюс-мінус, примирюватись з Росією й Україна стає слабшою ланкою в тому процесі –  Путіна буде замирено нашим коштом.

Україна навіть не стає слабшою ланкою – Україна стає розмінною монетою в цій грі. Що стосується Меркель, то вона певно перестрашилась після того, що Путін їй влаштував з сирійськими біженцями, з терактами, які робили в Парижі не без стимуляції з боку різних російських служб.

І пані Меркель зважує: чи майбутнє її партії ХДС-ХСС, чи якась Україна, з своїми вічними проблемами і головним болем. Вже не кажучи про те, як себе за ці два роки показав себе наш політичний клас - він показав себе у свій красі. Йде війна, люди добровільно йдуть віддавати своє життя за країну, а тут у нас дерибан-гульбан і "празнік жизні". В результаті, немає кому чинити якийсь опір здачі країни.

Це насправді дуже страшне слово – здача країни. Ми розуміємо, якщо буде створено міліцію так званої Лугандонії, і вона отримає особливий статус, - то це, фактично, означає крах.

В цьому контексті Аваков правильно сказав, якщо вже такі серйозні справи пішли, то це не мають вирішувати політики, це має вирішувати референдум, в принципі народ. А питання, а який народ представлятиме міліція Лугандонії!?

Ну власне, "колорадський" російський народ, який її там створив, фінансував, вишколив і перетворив на боєздатні групи. А в який спосіб ми будемо перевіряти їх, будемо прописку дивитися в паспорті? Чи він був вчора прописаний в якійсь там Тверській області, а сьогодні вже з українськими документами!?

Ну так. І в цьому контексті я думаю, що сам час трошечки ревізувати принаймні на експертному рівні, на рівні публічному те, що робиться. Ну, не може робитися з нашою країною  щось під килимом без нас. Мене без мене женили - це не припустимо! А з іншого боку, дуже важливо, щоб це робити так, аби не завалити хирляву конструкцію української державності, як такої.

Диригують процесами люди, котрих мало, хто може звинуватити, ну в лапках звісно, в українському патріотизмі. Йдеться про те, що одним з кураторів так званого "Мінського процесу" є Віктор Медведчук. Доволі дивною є його присутність в українському політикумі.

Та ні, суть навіть не в тому. Суть у тому, що Віктор Медведчук представляє Україну. Він є репрезентантом України, ну вже більшої наруги після другого Майдану, після війни,  важко собі уявити. А так воно є! А всі два роки мовчать.

Вихід  з даної ситуації він є? Тобто, це якась там даруйте менопауза, чи це вже серйозна стратегічна поразка? 

 Я думаю, що це вже достатньо серйозна стратегічна поразка, але вихід завжди є. І думаю, в принципі, можна очікувати якогось вибуху в соціальному, швидше соціально-політичному аспекті, ніж у чисто політичному. Політика людей втомила. Скільки не розповідай, що стало краще, якщо воно краще не стає, то рано чи пізно, воно вибухне.

Французький Сенат вже заявив про потребу пом’якшення санкцій щодо Росії і так далі, але слово Крим  не фігурує ніде.  

Це за аналогією, як іноземці вважають, що  Тибет  окупована територія.

Як Східний чи Західний Тимор десь так.

Так, абсолютно.

Тобто всі  поговорили і зненацька забули, як і про частину Кіпру.

А потім будуть змушувати Україну мати людські стосунки з цією окупованою територією. Як же ж, там же ж люди, там же вода потрібна, електроенергія, як не пропускати їхній транспорт через територію України. Це ж права людини. Знайдуться різні громадські організації "гіпер-пупер" демократичні.

Або ж просто, по замовчуванню, познімаються всі ці кордони, точніше лишиться якийсь там формальний прикордонник, який формально буде все це перевіряти, але колючого дроту не буде. Не буде ситуації подібної до співіснування Ізраїлю з тими чи іншими територіями.

Абсолютно точно! У цьому контексті та модель, яку ми можемо в когось запозичити, і  котра більш-менш працює, - це якраз ізраїльська модель і стосунки з цими територіями. Процвітаючий Ізраїль знайшов ту модель, коли поруч  нього є ті території, коли не-то війна  не-то не війна.  Бо будуть перетяжки з Путіним, він спробує перехитрити, його пробують перехитрити.

Ну постраждаємо ми, у будь-якому разі. А де межа так званого здорового компромісу, який межує з тим, що називається здача державних інтересів. Чого не можна робити Україні категорично?

Ми повинні задатися дуже простим питанням: нам потрібна Україна, чи нам потрібен Донецьк і Луганськ в Україні на умовах Кремля. На умовах Кремля ні! На умовах України так!  

А які б то мали бути умови України?

Безумовне функціонування українських законів, безумовне і невідворотне покарання злочинців. Чому в федеративній Німеччині майже нема неонацистських якихось проявів, на відміну від, наприклад, Австрії.  Тому що Австрія не перейшла таких процесів денацифікації, які перейшла Німеччина. Вона ще до цього часу вдає, що австрійці не були ні в СС, ні в гестапо, ні в вермахті. Не пройшовши це очищення вони ту заразу залишають самі в собі.  От і Донбас повинен пройти очищення.

Просто, дуже слабо уявляю, як ці процеси денацифікації на Донбасі будуть проводити вчорашні бойовики Мотороли, котрі стануть особливою міліцією, чи точніше міліцією з "особливого регіону України"?

Та вся суть в тому, що це не вони повинні проводити, а над ними повинні проводити люстрацію і денацифікацію російських фашистів, які кубляться в Донбасі.