Євген Єнін: Відмивання коштів за часів Януковича було неймовірно масштабним

5 фактів про Євгена Єніна:

1. Дніпрянин, випускник Академії СБУ, дипломат з десятирічним стажем.

2. Коли генеральний прокурор представляв свого нового заступника, характеристику дав йому досить інтригуючу: 35 років, 3 вищі освіти, володіє 3-ма іноземними мовами, працював на оперативних посадах у СБУ та Службі зовнішньої розвідки. До останнього дня працював радником у посольстві України в Італії.

3. Указом президента України Євген Єнін нагороджений орденом "За мужність" 3-го ступеня.

4. На посаді в ГПУ в обов’язки Єніна входить міжнародне правове співробітництво, санкційний список, питання екстрадиції, а також координація роботи департаменту підтримки державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина і держави в судах. Ще один важливий напрям роботи Єніна – співпраця з Уповноваженим з прав людини у Верховній Раді.

5. Ефективна робота Євгена Єніна може допомогти Україні не лише повернути вкрадені активи, а й покарати одіозних політиків – таких як Едуард Ставицький, Владислав Каськів, а може навіть і президента-втікача Януковича та його "Сім’ю".

Орден "За мужність"? Ви брали участь у бойових діях?

Ну, це інформація, яку я не хотів би оприлюднювати, щоб не поставити під загрозу життя окремих людей за кордоном.

У вересні ви сказали, що ставите собі певні індикатори: до кінця вересня щось має відбутися, що дасть зрозуміти, що все рухається в позитивному напрямі. Чи відбулися ці події і що це за події?

Ближчим часом ми вступаємо у важливий переговорний процес з урядами Латвії та низки інших країн щодо розподілення активів Павла Івановича Лазаренка. Як відомо, ближчим часом у США має бути завершено цивільний суд стосовно Лазаренка і нібито законно, на його думку, зароблених коштів, за результатами якого ми розпочинаємо процес повернення цих активів Україні.

Про яку суму йде мова?

Загальна сума активів, які на сьогодні заарештовані за вказівкою уряду США – близько 280 мільйонів доларів.

Я знаю, що якась частина грошей, здається в Антігуа, вже зникла. Тобто була залишена державою на свою користь, оскільки з українського боку, на їхню думку, не надали достатніх доказів щодо цих грошей. Це вже безнадійно втрачені кошти?

Абсолютно ні. Я не можу з цим погодитись, хоча маю констатувати, що частину шансів ми втратили своїм 15-річним мовчанням на цю тему. Після 2004 року, коли делегація Генпрокуратури відвідала Антігуа, жодних контактів з цього приводу між нашими країнами не відбувалось. Але ми доволі оптимістично дивимось уперед, ми очікуємо на вердикт суду США.

Більше того, ми сподіваємось, що Павло Лазаренко під тиском зібраних проти нього доказів сам ініціюватиме угоду з судом, оскільки платить за цей процес сам пан Лазаренко. А це дорогувато, і в певний момент ти усвідомлюєш, що уходиш "в мінуси". І ми розпочали вже низку контактів не тільки з Атігуа, а й з іншими країнами, де знаходяться ці активи.

Для деяких країн вердикту американського суду буде достатньо, в деяких – має відбутися певний процедурний процес по введенню в дію цього американського вердикту. Десь нам доведеться розпочинати переговорний процес щодо укладання угод про розподілення цих активів, хтось, ми сподіваємося, віддасть нам цю суму повністю.

Десь у 2014-му, коли тільки починався процес оцінки активів Януковича і "Сім’ї", йшлось про приблизно півтора мільярди. Мабуть з того часу щось змінилось. Про яку суму зараз можна вести мову, коли йдеться про повернення активів Януковича і пов’язаних з ним людей?

Процес відмивання коштів за часів правління Януковича був неймовірно масштабним. Лише по епізодам з Клименком кількість експертів у фінансових питаннях, що працювали в так званих внутрішніх марках, перевищувала 400 осіб, ще 600 осіб забезпечували виведення цих грошей за кордон і працювали з закордонними марками.

Це йдеться про гроші Сім’ї і наближених до неї людей, яким дозволялося користуватися цими послугами. Відповідно можна собі уявити масштаб вкраденого. Як неодноразово заявляв Юрій Луценко, наразі нами розслідуються епізоди, які нараховують збитки державі близько 40 мільярдів.

Це наче занадто велика цифра…

Я б так не сказав, оскільки з моєї рідної Дніпропетровщини щомісяця виводилося понад 2 мільярди.

А якщо говорити про ці 40 мільярдів, то чи є ці гроші якось підтверджені, їх незаконне походження, бо є ж ще й у цьому проблема.

Безумовно. Якщо порівняти сили українського слідства і тих фінансових експертів, про яких я говорив, то вони дещо не співрозмірні. Водночас у нашому розпорядженні є всі наявні міжнародні інструменти. Це і співпраця на рівні служб фінансової розвідки, і співпраця правоохоронних органів тощо.

Як би ми не хотіли, а процес повернення активів в середньому, як свідчить світова практика, триває в середньому від 4 років. І це за умови, якщо рухатися цілеспрямовано в потрібному напрямку. Відповідно, передбачити, коли ми побачимо ці кошти в Україні, скажімо, було б не дуже відповідально.

У вересні банк Латвії конфіскував на користь держави 50 мільйонів євро, які пов’язують з Арбузовим. Чи є надія, що ми принаймні ці 50 мільйонів повернемо? Тому що крім них там ще йдеться про 32 мільйони доларів Іванющенка, ще якісь додаткові гроші. Взагалі в Латвії можна сподіватися побачити гроші багатьох фігурантів, там є список оцих 16-ти осіб розшукуваних, і думаю, там не один Арбузов свої активи тримав.

Сума конкретно виявлених активів – як в Україні, так і за кордоном, – є значно скромнішою. Наприклад за кордоном, якщо не брати гроші сім’ї Лазаренка, про які я сказав окремо, ми можемо говорити про 100-150 мільйонів – це ті, що пов’язані, скажімо, зі злочинами попереднього керівництва.

А найбільший інтерес викликають півтора мільярда доларів заарештовані на рахунках компаній, пов’язаних з паном Арбузовим в Україні. Тут криється найбільша інтрига, саме довкола цього ламаються списи.

Це мабуть з приводу закону про спецконфіскацію?

Абсолютно. Чи подолано складнощі. Ну, скажу впевнено, що ми знаходимося на вірному шляху, ми відновили діалог.

А там ці складнощі були внутрішньолатвійського характеру, чи це все-таки було пов’язано з тим, що наші прокурори щось недопрацювали?

Є і той аспект, що жодна країна не хоче повертати гроші, які в неї є. Конвенція ООН по боротьбі з корупцією передбачає підставою для повернення таких грошей вердикт суду (в даному випадку – в нашій державі). Або ж ця вимога може бути знята за доброї волі запитуваною державою. Але все це є доброю волею латвійської сторони.

Тобто вони вже проявили добру волю, щоб нам повернути все-таки ці гроші?

Скажімо, в своїх попередніх коментарях вони демонструють відкритість і відданість тим міжнародним зобов’язанням, які вони взяли на себе в рамках міжнародних конвенцій. Я думаю, що вже найближчі переговори покажуть в якій мірі ми можемо співпрацювати з Латвією щодо повернення якщо не всієї суми, то принаймні певної частини коштів.

Мені доводилося бачити коментар Даніеля Телескафа. Це шеф фінансової розвідки Ліхтенштейну – однієї з тих країн, які на прохання України зразу заморозили активи отих українських високопосадовців розшукуваних. І він розповідав, що два роки пройшло і ми не можемо тримати це вічно, вже час надати якісь докази, що ці гроші справді незаконні.

У вас не було такого враження, що оцей момент, коли ми ще можемо довести, що ці гроші незаконні і претендувати на їх повернення, що він от-от вичерпається геть?

Є певні терміни, які якщо не унеможливлюють, то значно ускладнюють процес повернення грошей. Я не можу сказати, що ми геть втратили попередній період, але я більш ніж переконаний, що перший момент можна було використати значно ефективніше.

Я не хотів би, щоб це сприйнялося як камінь у город моїх попередників, мабуть є низка об’єктивних чинників, таких як неготовність українського слідства стикнутися з такими масштабними порушеннями та повна відсутність такої практики в Україні, якщо не брати до уваги спадок Лазаренка.

Зараз йде якийсь процес… Портнов заявив, що зняв з себе якісь санкції, далі тривають зусилля адвокатів Олександра Януковича щодо зняття певних санкцій...

Будемо відверті – це здебільшого є грою на публіку. Хоча коштує така гра доволі дорого.

Але вона може дорого коштувати і для України. Знаєте, тут є ще питання справедливості. Якщо ви не показуєте ні світу, ні власному населенню, що ця справедливість існує, що ці люди отримають покарання, а навпаки – з них знімають санкції, то це впливає деморалізуюче.

Давайте так. Ми приходимо до того протиріччя, що всі хочуть, щоб ці люди були покарані якнайшвидше і, в той же час це вступає в тісне протиріччя з тим, як цього вимагає процедура. Ви добре знаєте, що в багатьох країнах, зокрема в тій самій Швейцарії реалізація процесуальної норми є набагато важливішою за норму матеріальну. Недотримання процедури може призвести до звільнення від кримінальної відповідальності.

Я розумію, що це питання набуло надзвичайної ваги в нашому суспільстві, і всі очікують результатів прямо на вчора, але настав той момент, коли треба просто зосередитися на дотриманні процедури. Тому всі ці кампанії про те, що комусь там не відправили до цього часу підозру, а щодо когось досі не подали запит на екстрадицію – вони є контрпродуктивними.

Це є свого роду той самий тиск на слідчого чи прокурора, який, поспішаючи, може наробити якихось помилок, навіть несвідомо. Хоча є доволі чіткі, встановлені законом строки, скажімо, 40 днів на подачу клопотання про екстрадицію тощо. І нема жодної різниці – чи ми подамо цей запит через 5 днів, чи через 35.

Тобто, якщо говорити про екстрадицію – є зараз справа з екстрадицією депутата Онищенка. Був якийсь проміжний успіх, коли Британія видала нам одного зі злочинців. Чи просунулися ми таким чином до екстрадиції безпосередньо самого Онищенка?

Я не хотів би коментувати ту парафію, яка належить колегам з НАБУ і САП, можу лише зазначити, що ми даємо їм максимальну допомогу, оскільки за ГПУ все ж таки залишається статус центрального органу з питань екстрадиції на етапі досудового слідства. Але клопотання нам готує антикорупційна прокуратура. Просто це клопотання уходить за моїм підписом.

Воно вже пішло?

Клопотання про екстрадицію Онищенка я ще не підписував.

Добре. А щодо Каськіва з Панами?

Щодо Каськіва – буквально в ці дні ми тісно працюємо з колегами з Панами щодо ідентифікації тих активів, які там є у Каськіва. Нами точно встановлено, що вони є. Водночас вони не зареєстровані на нього персонально. І ми зараз узгоджуємо відповідні персональні деталі з панамською владою.

Але повернення пана Каськіва в Україну – це реальна історія?

Вона стане реальністю тільки-но літак з паном Каськівим сяде в аеропорту Борисполя. Але я можу сказати, що попередні дії і взаємодія наша з Панамою та іншими партнерами, вони є безпрецедентними для останнього періоду українського слідства.

Знаєте, от хочеться все ж таки почути, що "от скоро ви побачите щось"…

Скоро-то ми побачимо щось. Єдине, що мета у адвокатів – чи то Каськіва, чи то Януковича – зовсім протилежна. Будемо відверті: ці люди просто навіть бачачи неймовірну активність української сторони, використовують щонайменшу можливість, щоб затягнути процес, вдатися до нових уловок. І все це час, і ми тут безсилі.

Ще раз повторю, ми маємо дотримуватися всіх процедур. Якщо триває процедура розгляду прохання про надання статусу біженця 6 місяців, то нема на те ради. І будь-яка наша спроба прискорити процес може розглядатися як тиск на уряд Панами, і ми можемо отримати геть протилежний результат, аніж очікуваний.

Але є країна, з якою у нас немає порозуміння стосовно того, щоб взагалі говорити про видачу нам певних людей. Я знаю, що до Росії було здається 5 подань про видачу Януковича, три про Азарова… щодо кого ще ми подавали до Росії про їх видачу нам?

Як країна-сусід ми приречені мати багато питань такого роду. Щодо близько 50 осіб за кілька останніх років подано запит на екстрадицію з Росії. Когось видавали нам, когось видавали ми. Список щодо надання правової допомоги – значно ширший.

Я так розумію, що не всі вони – резонансні злочинці і не ті злочинці, яких Росія вважає "політично переслідуваними".

Я не хотів би вживати термін "серійні вбивці2, але повірте, нам видавались такі люди, на яких нема де клейма ставити. І так само робили ми.

А є надія, що будуть видані ті люди, які вчинили злочини проти безпеки України?

А тут дещо складніше. Цей список можна подовжити і паном Шепелевим, який на певному етапі почав співпрацю з російською владою, і нам було відмовлено в його видачі – але в же не з політичних мотивів, а з мотивів безпеки РФ.

А давали подання на Пшонку, на Олександра Януковича?

Подавали. Всі ці подання направлялись до Російської Федерації. Водночас РФ посилається на політичні мотиви переслідування і відмовляє.

Скажіть, а чи подавалися такі подання, наприклад, в Австрію, щодо тих людей, які можуть там перебувати? Там може бути Фірташ, син Азарова…

Я не готовий сказати щодо Фірташа…

Чи взагалі є справа проти Фірташа, яка могла б тягнути за собою запит про екстрадицію, чи хоча б його допит?

На даному етапі невідомо про існування кримінального провадження, в якому Фірташ мав би статус обвинуваченого. Але в разі отримання відповідної інформації від українського слідства, його безумовно подадуть у розшук та на екстрадицію. Взагалі це тема доволі делікатна, і вона потребує системного підходу.

Я нещодавно був у штаб-квартирі Інтерполу. Як би цинічно нам це не видавалося, але в їхніх діях є певна система. Коли ти їм кажеш: ви нам відмовляєте у оголошенні в міжнародний розшук через Інтерпол убивць, які вбивали мирних людей на Майдані, вони відповідають: ми ж вам не кажемо, що вони не вчиняли злочину, і ваш випадок не є унікальним у цьому сенсі.

І виносять нам товстелезні теки узагальнених практик Інтерполу по всьому світу. Вони кажуть, що наша організація вже існує понад 50 років і ми виробили певні застереження, щоб уникати конфліктних ситуацій, тож ми не кажемо, що ця людина не винувата, просто ви маєте оозшукувати її іншими каналами.

Останнє питання, більш особисте. Ви – людина в ГПУ ніби трошки чужерідна, тобто ви ніколи не працювали в цій системі. І ця система є доволі закритою, я б сказала, келейною. Чи відчуваєте ви певну важкість, опір матеріалу при входженні в цю систему? І що буде для вас визначальним, коли ви зможете сказати: я цього досяг і для цього я тут був?

Думаю, я це зможу сказати доволі скоро. Оскільки навіть не йдеться про якісь гучні успіхи – як то екстрадиція когось чи повернення мільйонів. Це в першу чергу налагодження роботи системи. І ми вже зробили певні кроки, щоб зробити ці зміни незворотними. Тому що весь час вистрілюють якісь нюанси.

Як ви кажете "чужерідність", вона на перших етапах дається взнаки. Але це не є перешкодою, і я навіть вважаю, що "погляд збоку" додає і динамізму, і руху вперед. І по екстрадиції, і по правовій допомозі ми запровадили систему, коли кожен запит, принаймні резонансний, супроводжується на регулярній основі і ми відслідковуємо процес практично в режимі он-лайн.