Групи смерті та Сині кити. Як в соцмережах з дітей роблять самогубців

Кити одні з небагатьох ссавців, які усвідомлено йдуть на суїцид, викидаючись на скелі або на суходол. Можливо, саме тому цей морський гігант став символом групи смерті.

«Море китів», «f57», «Тихий Дім» «Розбуди мене о 4.20» - усе це невелика частина груп смерті таких актуальних нині серед підлітків. Чому актуальних? Тому що це гра, і вона затягує.

Тільки приз у ній - смерть, а правила гри диктуються зовсім незнайомими людьми. Насправді, все геть далеко від веселих ігор - дітей просто залякують і шантажують.

#я в игре

Потрапити «в гру» дуже просто. До того, як це стало популярним у ЗМІ, дітей вербували в різних групах соціальної мережі «ВКонтакте». З дітьми просто починали листування, переконували їх у власній унікальності та самотності, потім пропонували зіграти в гру.

Після того, як групи смерті стали досить популярними, дитина могла сама «призвати» організаторів, написавши повідомлення в стрічку з певним хештегом (міткою): #синийкит #яждуинструкций #тихийдом та іншими варіаціями.

Після появи куратора, жертві присвоювали номер і починали давати завдання. Одним з перших завдань було надіслати свою геолокацію. Потім слід перейти за посиланням, яке давав куратор. Тільки-но дитина потрапляла на сторінку, там запускався таймер.

Цей таймер відміряв час, що залишився жертві на життя. А оскільки посилання було закріплене за персональною IP адресою, таймер завжди показував точний відлік часу, що дуже впливало на вразливих підлітків і надавало відчуття реальності того, що відбувається.

Далі завдання ставали цікавішими: вишкрябати лезом кита або метелика на руці, прокинутись о 4.20, піднятися на дах. Так само підлітку давалася спеціальна музика, яку він повинен був постійно слухати. Переважно це була мінорна електронна музика, де низькі частоти перемішувалися зі звуками моря та китів.

Після легких завдань і спілкування з куратором, квест ускладнювався. Наприклад, потрібно було зробити надрізи на руці, вбити тварину, стояти на краю даху або мосту. Заборонялося спілкуватися з друзями, які відмовлялися грати.

Як докази дитина повинна була постійно робити фотозвіт виконаних завдань.

# раз_два_три_кит_прийди

Таким чином, і без того вразливих підлітків підводили до суїциду, занурюючи в транс і оточуючи похмурими умовами, ізолюючи від друзів.

Якщо дитина відмовлявся виконувати будь-яке із завдань і зіскакувала з гачка, куратор починав погрожувати підлітку особисто розправитися з ним, або завдати шкоди його сім'ї. Оскільки дитина заздалегідь надсилала свою геолокацію, організаторам було відоме її місцезнаходження.

Кінцевим завданням було вбити себе. Куратор заздалегідь обговорював з жертвою обстановку самогубства: від фонової музики, до способу умерти. Зрозуміло, все мало зніматися на відео або вестися онлайн трансляція.

За даними кіберполіції кількість подібних завдань варіюється від 13 до 50. Також кіберполіція вважає, що ці відео створювалися з подальшою метою продажу в діпнеті.

Звичайно, в діпнеті можна придбати практично все, однак вартість подібних відео не така вже висока, і користується попитом у дуже вузького кола людей. Тому однозначно сказати, що метою цих груп був перепродаж відео - не можна.

А в кінці лютого київська поліція врятувала двох дівчат-підлітків. Вони пішли з дому, бо отримали останнє завдання у "групі смерті": стрибнути із багатоповерхівки. 

На Херсонщині поліція також запобігла самогубствам двох 17-річних дівчат, які пішли із дому через ту саму смертельну гру. 

# ня_пока

Рина Паленкова

У 2015 році шістнадцятирічна Рина Паленкова з Уссурійська розміщує на своїй сторінці у ВКонтакте селфі поруч із залізницею. На дівчині рожева шапка і, хоча шарф приховує половину обличчя, по очах видно, що Рина посміхається. Підпис під фотографією небагатослівний: «Ня.Пока». Далі дівчина лягає на рейки і проїжджаючий поїзд акуратно відрізає їй голову.

Цей інцидент набув широкого розголосу, багато в чому завдяки фотографії її обезголовленого тіла, що випадково потрапила в мережу. Вона швидко перетворилася на інтернет-мем, і навіть стала темою чорного гумору.

На тлі посмертної слави дівчинки, починають розкручуватися групи смерті (зокрема f57). В них розповідають, що нібито Рина перед смертю подивилася відео, яке і стало причиною її смерті. Вони, зрозуміло, теж мали це відео і готові були поділитися. Якщо, звичайно, бажаючі погодяться пройти кілька завдань.

Причетність дівчини до подібних груп не було доведено, однак вона досі користується славою як серед любителів чорного гумору, так і серед початківців-суїцидників.

#тихий_дом

Якоїсь однозначної філософії в подібних групах нема, всі вони - це суміш різноманітних страшилок інтернету, які були придумані ще на початку 2000-х. На основі цих страшилок будувалися цілі квести і з'явилося таке явище як «нетсталкінг».

Нетсталкери займалися тим, що шукали в мережі цікаві і незвичайні сайти та «таємну інформацію». Вони створили карту, де інтернет ділився на кілька рівнів: d, c, b, a. Рівні були створені спецслужбами і найглибші відкривалися лише втаємниченим.

Усі звичайні сайти містилися на поверхневому рівні d і не є шкідливими. Однак, нетсталкери воліли заходити в діпнет, який на їхню думку може зберігати як таємниці, так і небезпеку: будь-який необережно відкритий «глибокий» сайт нібито може позбавити розуму нетсталкера.

Читайте також: Зброя, наркотики та кілери. Що приховує чорний бік інтернету

Кінцева мета більшості нетсталкерів - потрапити в «Тихий Дім». Зараз ця назва використовується групами смерті. З Тихого Дому неможливо повернутися, натомість людина, що потрапила туди, знаходить абсолютні знання.

Незрозуміло тільки, хто розповів про все це, якщо ні у кого не вийшло повернутися. 

Чому вмирають кити

Поки не зрозуміло, чому і кому потрібен цей транс, в якому діти по команді стрибають з вікон і ріжуть собі вени. Багато психологів пишуть про те, що куратори груп володіють цілком професійними навичками психології.

У групах збираються тисячі людей, а значить, це робота сотні професіоналів. Також вражає велика кількість добре монтованих роликів і зведених аудіотреків для подібних груп.

Усе це наводить на думку про добре організовані групи професіоналів, які працюють злагоджено, як смертоносний механізм. Але професіонали не харчуються повітрям, отже їхню роботу хтось оплачує. Ось тільки хто, поки залишається незрозумілим - українські, білоруські, російські діти сидять у одній соціальній мережі і спілкуються в одних і тих самих групах.

На багатьох форумах висловлюється ідея про своєрідне «нагнітання» проблеми самою державою, спеціально для того, щоб можна було ввести нові (а у випадку Росії чергові) обмеження та цензуру в інтернеті.

Так, 2016 року черговий сплеск суїцидної хвилі дозволив посилити заходи контролю, і було прийнято «пакет Ярової», суть якого зводилася до того, що кожен мусить доносити, за пости в соціальних мережах можуть посадити, а з будь-якого провайдера за будь-якою вимогою може вимагати листування і розмови користувачів. 

Попри підозри, цензуру і закриття груп, «організатори» суїцидів продовжують свою діяльність, а розкручування теми в ЗМІ змушує зацікавитися навіть тих дітей, які ніколи і не думали про смерть.

Врятувати китів від вимирання

У соціальних мережах активно блокують будь-які мітки, що стосуються «китів». На спробу викликати куратора і «почати гру», кореспондента Еспресо.TV було заблоковано і перенаправлено на сайт психологічної підтримки.

Однак не можна назвати «групи смерті» єдиною причиною суїциду підлітків. Найчастіше в такі групи приходять діти з неблагополучних сімей. Цей тривожний дзвінок закликає батьків згадати про своїх дітей, щоб ними не "зайнявся" хтось із мережі.

«Тут можна зіграти на конфлікті між батьками і дитиною. Вкрай рідко батьки є авторитетом для дитини у віці від 12 до 16 років. Підлітку здається, що вдома його не розуміють, і він шукає собі якогось лідера і підтримку поза домом. Якщо вдома на нього постійно кричать, то в таких групах йому кажуть, що він герой і особлива людина», - ділиться спостереженнями з Еспресо.TV психотерапевт Світлана Скринник.

Однак психотерапевт вважає, що не кожна дитина може стати жертвою, адже не кожна дитина перебуває в деструктивному середовищі, а значить, її складніше ввести в транс.

«Легше з тими дітьми, у яких батьки, наприклад, розлучаються. Розлучення взагалі одна з найбільших психотравм, бо дитина це сприймає неправильно: я поганий, я недолугий, тому вони через мене розлучаються. І не кожен батько може правильно подати цю подію, іноді батьки відіграються на дітях: «Ти як тато, йди живи з ним», - каже Скринник.

Ще проблемою є те, що тему груп смерті підняли, розкрили і розрекламували. Тепер навіть той, хто не знав, заради інтересу може спробувати приєднатися до руху.

«Батькам я рекомендую не нагнітати. Потрібно поговорити з дитиною, тому що є абсолютна різниця, коли дитина бачить інформацію в інтернеті або по телевізору, або чує її від батьків. Попереджати дитину про те, що вона може побачити такі групи і навіть зайти на них, але це небезпечно» - радить психотерапевт Скринник.

Батьки повинні пам'ятати про кнопки Конфіденційність у соціальних мережах. Дитячу сторінку можна і потрібно зробити закритою від чужих очей.

У дитини не повинно бути в друзях людей, яких вона не знає в реальному житті. Усе це, зрозуміло, потрібно обговорювати з дітьми, а не суворо забороняти.