29 вересня - День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Згідно з історичною довідкою 29 та 30 вересня 1941 року минулого століття на тому місці розстріляли близько 34 000 євреїв. Жертвами нацистів стали не тільки жителі Києва, а й біженці з окупованих регіонів країни, що шукали прихисток.

Ці вбивства тривали майже понад сто тижнів по вівторках і п’ятницях.

Під смертний вирок потрапили не тільки євреї, а й цигани, військовополонені, радянські активісти, підпільники, члени Організації Українських Націоналістів, психічно хворі та порушники комендантської години.

На Нюрнберзькому процесі в 1946 році відповідно до висновків спеціальної державної комісії з розслідування нацистських злочинів за час окупації Києва була озвучена приблизна оцінка кількості жертв - близько 100 тисяч людей. 

Фото: Getty Images

Міжнародна команда дослідників Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" визначила місця масових розстрілів євреїв у Києві наприкінці вересня 1941 року. Дослідження тривало півтора року. У роботі була використана унікальна технологія просторового 3D-моделювання. 

За висновками вчених, першим місцем масових розстрілів був протитанковий рів, що розташовувався на перетині сучасних вулиць Києва: Олени Теліги і Дорогожицької. Саме тут 27-28 вересня 1941 року відбулися розстріли в’язнів "єврейського відділення" транзитного табору військовополонених, розташованого на Керосинній вулиці (нині – вул. Шолуденка).

А от основним місцем розстрілу 33 771 єврея 29-30 вересня 1941 року став великий західний відріг Бабиного Яру, а також, цілком імовірно, що розстріли відбувалися і на дні основного русла Бабиного Яру, неподалік стику з західним відрогом. 

Це найвідоміше та найкраще задокументоване з цих масових убивств.

Фото: Getty Images

Рішення вбити всіх євреїв у Києві прийняли військовий губернатор генерал-майор Курт Еберхард, командувач поліції групи армій "Південь" обергрупенфюрер СС Фрідріх Єккельн і командир айнзацгрупи C Отто Раш. Його здійснили солдати Зондеркоманди 4а разом із поліцейськими батальйонами СД і СС за підтримки місцевої поліції. Ця різанина була найбільшим одноразовим масовим убивством, за яке ніс відповідальність нацистський режим та його поплічники під час кампанії проти Радянського Союзу, і вважається найбільшою одноразовою різаниною в історії Голокосту до тієї конкретної дати, перевершивши лише Aktion Ернтефест у листопаді 1943 р. в окупованій Польщі з 42 000 – 43 000 жертвами та масове вбивство понад 50 000 євреїв в Одесі в жовтні 1941 р., вчинене румунськими військами.