Коли нам погано, як привітати невдачу і навіщо вірити автору, - 5 книжок про те, чому все так, а не інакше

Андерс Гансен. Чому нам погано, коли все нібито добре. – К.: Наш Формат, 2023

З цієї книжки можна нарешті дізнатися, чому мозок функціонує так, а не інакше, навіщо нам почуття, а також що робити з негативом. У своєму дослідженні "Чому нам погано, коли все нібито добре" Андерс Гансен, шведський психіатр, автор бестселера "Інстамозок", взагалі дає відповідь на "незручні" питання, які нас давно турбують. Адже справді, якщо в нас найкращі за історію умови для життя, чому ж ми не постійно щасливі? Чому майже 300 мільйонам людей на планеті діагностують депресію? Ми ж наче мали б бути задоволеними й тішитися життям? Невеличкий спойлер: бо ми біологічні істоти, яким протягом тисячоліть треба було не радіти, а виживати. Повнішу ж відповідь можна дізнатися з цієї книжки, автор якої поєднує знання з еволюції, нейробіології та психіатричної практики й розповідає, чому мозок функціонує так, а не інакше, навіщо нам почуття. Більше того, автор не тільки пояснює, чому ми відчуваємо певні стани та емоції, а й дає поради, як вплинути на власне самопочуття і жити краще. Не завжди почуватися радісними (знову, даруйте, спойлер: це нереально), але жити наповненим життям. Звісно, в сьогоднішніх українських реаліях це майже неможливо, бо ми знову намагаємося хоча б вижити, але ми обов’язково переможемо, без жодних спойлерів, і тоді вже точно скористаємося з порад автора книжки. Деякі з яких, додамо, вже зараз близькі до реальності. "Оскільки ми спроєктовані так, щоб порівнювати нашу реальність з очікуваннями, нам варто повністю відмовитися від гонитви за щастям, - радить автор. - Почуття задоволення мусять бути плинними, бо інакше вони не виконуватимуть своєї найважливішої функції - мотивувати нас діяти. Мозок постійно змінює наш емоційний стан, спираючись на сигнали від тіла й нашого оточення. Тому зупинитися на відмітці "щастя" з погляду мозку так само нереалістично, як і вважати, що один банан наситить нас на все життя. Ми не так влаштовані, навіть якщо нас зусібіч у цьому переконують".

Меттью Соколов. Практика усвідомленості. – Х.: Віват, 2024

"Я така сама людина, як і ви, - розпочинає автор цієї книжки свою сповідь. - Я не реагую на все усвідомлено щодня і щомиті. Мій мозок переходить на автопілот. Я нервуюся. Я розчаровуюся. Сьогодні моя практика полягає в тому, щоб спостерігати за цими переживаннями, пам'ятаючи: я можу сам обирати, як реагувати". Отже, як нагадує у своїй книжці "Практика усвідомленості" Меттью Соколов, наш мозок постійно займається блуканням, нами керують звички та інстинкти, і ми навіть не усвідомлюємо, що постійно існуємо на межі минулого й майбутнього, коли б мали бути присутні тут і зараз. Тобто жити в моменті варто щомиті. Навіщо? Щоб вільно й нестандартно мислити, підвищувати свою самоцінність та цінність інших людей, не послуговуючись оціночними судженнями чи стереотипами. Залишатися врівноваженими у складних обставинах. Не ігнорувати некомфортні емоції та почуття. Давати раду стресу, тривожності, панічним атакам, фізичному болю, залежностям. І медитативна практика усвідомленості, запропонована автором, повертає свободу обирати, як реагувати на все, що відбувається. "Перш ніж я прийняв усвідомленість, - продовжує автор, - моїми реакціями керували інстинкти та звички. Але що більше я розвивав свідомість - то менше рабськи корився своїм швидкоплинним думкам та емоціям. Натомість тепер я можу втрутитися, натиснути кнопку "Пауза", заспокоїтися та впевнено й легко впоратися зі стресовими ситуаціями. У певному сенсі практика усвідомленості повернула мені свободу волі. Мій найглибший намір полягає в тому, щоб зробити ці практики доступними для всіх, хто прагне іншого, збалансованішого способу життя".

Дейдра Нансен Макклоскі. Гуманоміка. Новий - і старий - підхід до економічної науки. – К.: Wellbooks, 2024

У Радянському Союзі за всі часи намагалися створити не рабську колонію і "тюрму народів", як воно було насправді, а "соціалізм з людським обличчям". Ясна річ, що в західного капіталізму були самі лише "гримаси", і ось вже зараз нам пропонують поставитися до цього розподілу більш "гуманно". Зокрема у своїй книжці "Гуманоміка. Новий - і старий - підхід до економічної науки" Дейдра Нансен Макклоскі радить поєднати обидва світоглядні ракурси, щоб зрозуміти, де і коли економіка таки втратила своє обличчя, щоб стати наукою майбутнього. Чому ми маємо вірити авторці, забувши про колишні соціалістично-капіталістичні перегони? Все просто, адже, по-перше, наразі це жінка, яка мало того що від природи є хранителькою дому, то ще й у даному випадку є авторкою багатьох впливових книг та статей з економіки та філософії, є визнаною економісткою та провідною експерткою у галузі економічної історії. По-друге, вона використовує приклади з реального життя, щоб пояснити складні концепції економіки та інших наукових дисциплін. Її книги та статті були добре відомі своїм зрозумілим та доступним стилем письма, що дозволяло звичайним людям розуміти складні теорії. Вона була зацікавлена в питаннях рівності та соціальної справедливості та виступала проти дискримінації у всіх формах. Вона активно підтримувала жіночі права та сприяла розвитку кар’єрних можливостей для жінок в науці та бізнесі. Тож наразі авторка продовжує свій інтелектуально грайливий, але суворий аналіз, зосереджуючись на людях, а не на інституціях. Всупереч сучасній неоінституціональній та поведінковій економіці, яка надає перевагу спостереженню над розумінням, вона відстоює своє бачення гуманоміки, яке спирається на праці Барта Вілсона, Вернона Сміта і насамперед Адама Сміта. Вона виступає за економіку, яка використовує всебічне розуміння людських дій, що виходить за рамки біхевіоризму. Хоча книга розрахована на людей, які мають початкову уяву про сучасний стан економічної теорії, вона не перевантажена математикою і може бути цікавою широкому колу читачів.

Як прокачати мислення. Збірник самарі. – К.: Моноліт-Bizz, 2023

Ця книжка буде корисною тим, хто хоче розвинути в собі стійкість і навчитися давати раду будь-яким випробуванням, вивільнити невикористані резерви, сконцентруватися на цілях та досягти їх, вибудовувати гармонійні стосунки з іншими, досягти успіху та бути щасливим. Тож хоч би що ви думали з цього приводу, але підвищити власну ефективність та успіх прагне будь-хто з людей. І збірник самарі "Як прокачати мислення" покликаний у цьому допомогти. Статті у книжці на будь-який "незалежний" смак. Наприклад, про те, що цілі шкідливі, серйозне ставлення до життя подібне до смерті, а успіх можна організувати. Або про те, що егоїсти значно корисніші світу за альтруїстів, що омріяне щастя - це здоров’я плюс свобода. Тобто загалом про те, що ви не можете змінити світ, але ви можете змінити себе, а вже настільки, наскільки вирішите самі, бо обмежень не існує. Вони лишень у вашій голові, як мороз, який не надворі, і можна, отже, ходити без шапки. Захворієте? Ну й добре. Наприклад, Скотт Адамс називає себе найневдатнішою людиною у світі і на підтвердження наводить неповний перелік своїх проєктів і життєвих колізій, що провалилися. І водночас він вважає себе щасливим і успішним - його знають | люблять в усьому світі, він заможна людина, яка живе, як вважає за потрібне, веде водночас кілька проєктів і знаходить час на відпочинок і хобі. Як таке можливо? Секрет полягає у ставленні автора до невдач. Він вірить, що вони є важливим і обов'язковим елементом успіху, їх треба любити, пестити і плекати. Вони змінюють характер, надають безцінний досвід, допомагають отримати потрібні знайомства й ухвалити важливі рішення. Або, скажімо, Шерил Сендберг і Адам Грант в їхній статті "План Б" про те, як протистояти біді, стати витривалим і віднайти радість. Її авторка, втративши чоловіка, звернулася до психолога, другого автора. І що далі? "Адам переконав її, що головна якість подальшого перебігу життя людини, - це психологічна стійкість. З труднощами, долаючи складні часи, зазнаючи втрат. Чи вибереться людина, чи здасться під тиском обставин, часто залежить не від тяжкості того, що трапилося, а від того, що вона робить відразу після трагедії. Утім, стійкість - не вроджена якість, а навичка, яку можна натренувати". Мабуть, варто спробувати.

Галина Пагутяк. Се твоя доля. – К.: Ще одну сторінку, 2024

У новій книжці Галини Пагутяк "Се твоя доля" бенкет уяви триває, бо, як і раніше, багато чого у філософських писаннях цієї авторки доводиться домислювати самотужки. І хоч нині вони цілком "народні", але магічний реалізм в українських широтах досі існує. Зокрема, до цієї книжки увійшли повісті "Кривенька качечка" та "Лебедин", естетика яких недаремно перегукується з символікою того ж Гарукі Муракамі в його метафізичному романі "1Q84", де так само, як сонць в оповідках Пагутяк, місяців було два. Але сонце – не місяць, хоч метафізика, поєднана з національною символікою, відпочатку споріднювала тексти обох авторів. Тож оповіді Галини Пагутяк не такі вже й легкі та прості, як може видатися на перший погляд. Символіка, метафора, знаковість кожного слова – ось речі, які приховують ці тексти, завуальовані під казки, притчі, легенди. Наприклад, отакі: "Козаки-розвідники їхали спиною до сонця, що вже мало ось-ось сідати за обрій. Один обернувся і з подивом зауважив, що сонць чомусь два. Одне більше, друге менше. Козак роззявив рота, але поряд їхав Старший, тому нічого не сказав, не штурхнув під бік, аби показати таке диво. Вирішив, хай то буде його таємниця, бо після того, як вони здибали лева в руїнах магнатського палацу, такого, як на образі святого Марка, важко когось чимсь здивувати. Щоправда, на образі лев був менший за того, якого вони бачили наживо; здавався не більшим за кота. "Лев той утік зі звіринця, - пояснив Старший, і зими не переживе. Не вбивайте його, бо святий Марко може вгніватись". Тож, будучи вишуканою стилісткою і вправною оповідачкою, авторка цієї книжки ще й суто технічно, чи пак правильно, позиціонує себе й власну прозу в сучасному літературному процесі. На жаль, саме в "процесі", а не в "літературі", бо як інакше зацікавити читача, зазвичай байдужого не лише до історичного, але й до будь-якого іншого українського чтива? Як знати, це чи не основна "процесуальна" проблема сьогоднішньої культури читання. Утім, авторка книжки рухається у вірному напрямі, успішно використовуючи сюжетно-фабульний бренд "Україна – дивний край", яким можна зацікавити будь-якого сучасного читача.