Пихаті американці, львівський "список Шиндлера" і пиво в Антарктиді - 5 книг про міжнародні відносини

Воррен А. Коен. Така ж держава, як усі інші. Стисла історія міжнародних відносин США. – К.: Ніка-Центр, 2023

"Чорні кораблі" Перрі досягли Японії в липні 1853 року. Поводячись пихато, він доставив Філлморове клопотання японським правителям і залишив Японію, - дізнаємося ми подробиці історії, про яку мова у цій книжці, - попередивши, що повернеться наступного року з більшими силами. Після інтенсивних внутрішніх дискусій японська влада вирішила умиротворити Перрі, задовольнивши деякі вимоги американців". Таким чином, дослідження американського історика Воррена А. Коена "Така ж держава, як усі інші" висвітлює міжнародні відносини США від кінця XVIII століття й до завершення президентства Барака Обами. Автор аналізує зміни в зовнішній політиці американської держави впродовж її історії, взаємозв’язок внутрішньої політики і зовнішньої, вплив американських президентів і високих посадовців на особливості зовнішньої політики США, відносини американської держави з різними країнами світу, її участь у подіях за кордоном і роль у системі міжнародних відносин. Велику увагу приділено саме ХХ століттю, насиченому значною кількістю перипетій у міжнародних відносинах. "Подальші докази зростання могутності Сполучених Штатів з'явилися завдяки пригодам комодора Перрі у Східній Азії в 1850-х, - тим не менш, нагадує автор. - Японія розташовувалася на шляху маршруту по дузі великого кола між новим Західним узбережжям Штатів і Китаєм. Японці негостинно поводилися з іноземними моряками, серед яких часто були американські китобої, які заходили у води Японії. Після незадовільних контактів із європейськими торгівцями і єзуїтськими місіонерами в ХУІ-ХУП століттях правителі. Японії вирішили обмежити контакти із Заходом і контролювати їх, дозволивши лише голландцям утримувати невелику факторію "в порту Нагасакі". Американці стикнулися зі стриманістю (Японії під час Наполеонівських воєн, коли голландці доручили американським торговельним кораблям здійснювати одну на рік дозволену подорож до Японії. Спроби військово-морського флоту Сполучених Штатів у 1840-х налагодити офіційні контакти Японія відкинула. Британці й росіяни теж намагалися хитрощами змусити Японію допустити їхні торговельні кораблі, проте японці поступилися лише Перрі". Що було далі, ми вже знаємо, але до кінця. Тому варто ознайомитися.

Юрій Скіра. "Солід". Взуттєва фабрика життя. – Л.: Човен, 2023

Ця книжка - захопливе дослідження про львівське підприємство неподалік площі Ринок. На ньому в роки Голокосту монахи Студійського Уставу із благословення митрополита Андрея Шептицького переховували євреїв. Крім того, "Солід" Юрія Скіри - це розповідь про о. Йозефа Петерса, "львівського Шиндлера", який, бувши ченцем та священником, заснував успішне виробництво, яке потрапило в епіцентр подій порятункової акції Глави Греко-Католицької Церкви. У підвалах "Соліду" переховували жінок, дітей, чоловіків, яких нацистський режим прирік на знищення. Упродовж 1942–1944 років їх чимало було сховано та врятовано від страти. Обшуки, доноси, хвороби та голод вони пережили разом із монахами й дочекалися закінчення окупації. "1942 рік, Краків. На вулиці Липовій, 4 на повну потужність працювала фабрика емальованого посуду Emailvarenfabrik, - дізнаємося ми подробиці цієї історії. - Її власником була людина з дуже специфічним минулим і незвичайним сьогоденням як на середину війни. На його підприємстві більшість працівників була поляками. Але вже 1940 року там працювало приблизно 100 євреїв, а 1944-го – до 1100. Робота цих людей на фабриці Шиндлера стала спасінням в умовах Голокосту, близькості Аушвіцу та ліквідації самого Краківського гетто. Працівники Emailvarenfabrik стали частиною "списку Шиндлера" й небагатьма євреями, яким вдалося вижити в Генерал-губернаторстві Ганса Франка". І ось той самий 1942 рік, але у Львові, про що розповідає автор. "Львів. На площі Трибунальській, 16 на повну потужність працювало невелике підприємство Deutsche Schuhfabrik Solid. Воно теж трудилося на потреби Вермахту й шило взуття. Його директором був німець Йозеф Петерс. Однак, на відміну від Оскара Шиндлера, який і був Шиндлером, Йозеф Петерс насправді був ієромонахом Йоаном. Отець Йоан (Петерс) не мав таких широких контактів із СД, як Шиндлер. Тому він та його люди повинні були діяти дуже обережно. Вони переховували цілі родини на своєму підприємстві. Жінок, дітей, чоловіків, які ночами шили взуття. Потім, зважаючи на загрози викриття, цих людей доводилося переводити в інші місця. У грудні І942 року його арештували й запроторили до концентраційного табору Дахау. Проте студити продовжили її. І довели до кінця, доглянувши довірених їм людей. Так невелика фабрика посеред міста стала справжньою взуттєвою фабрикою життя".

Андрій Гладій. Ісландія. Північні дні опівночі. – К.: Віхола, 2023

Багато які з подорожей починаються із зацікавлення культурою незвіданого краю. Літературою, мистецтвом, музикою. Наприклад, що ми знаємо про Ісландію, окрім того, що це батьківщина фіордів, вулканів й льодовиків з назвами, які неможливо вимовити з першого разу, а також співачки Бйорк і гурту Sigur Ros? У будь-якому разі, книга Андрія Гладія "Ісландія. Північні дні опівночі" теж починається з любові до музики, хоча й фінської, але потім історія вирівнюється. "Саме та Північ в моєму колись юнацькому розумінні починалась десь на берегах Балтійського моря в Польщі, - згадує автор. - З перспективи мешканця Запоріжжя або в ширшому розумінні - Північного Причорномор'я, де влітку й взимку можна спостерігати субтропічні риси підсоння, навіть південний берег Балтійського моря видавався далекою Північчю. Саме та Північ мені уявлялась як густі соснові засніжені післяльодовикові праліси, які тихо дрімають серед зимової ночі зі скрипучим морозом під небом, розмальованим рожево-зеленим північним сяйвом. Десь серед тих глухих лісів мешкають таємничі народи, котрі досі замість письма використовують руни, полюють на дичину і грають музику на зразок фінського гурту Теnhi. Саме з прослуховування гуди цього гурту в мене виникло глибше зацікавлення Північчю, особливо Фінляндією". Тож це книжка про незвідані ісландські стежки та потаємні місцини, недосяжні для ока мандрівників. Разом з автором ми прогуляємося водоспадами й льодовиками, помилуємося північним сяйвом і фіордами, спостерігатимемо за зміною пір року, пізнаємо ісландську мову та інші дивовижі острова, загубленого серед вод Атлантичного океану та рунистої мряковини Півночі. Ну, а музику вищезгаданих ісландських виконавців – для створення відповідного настрою – доведеться вже шукати (і слухати) самотужки.

Сесілі Вонґ, Ділан Тьюрас. GASTRO OBSCURA. Найдивовижніші смачні місця планети. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2023

За всі часи вважалося, що щедре застілля – найкращий взірець міжнародних стосунків. Тим паче зараз, коли українці розкидані світом, і це може стати в пригоді. Хоча, справжні гурмани й до того не бідували, і культові "пункти харчування" для найвибагливіших  епікурейців могли так само знаходитися у найвіддаленіших місцях планети. Тундра чи пустеля при цьому були далеко не останніми з цього списку. Добиратися кілька днів усіма видами транспорту, включаючи оленів чи верблюдів – ось на що могли зважитися (і зважуються) відчайдухи зі славного гастрономічного племені. У тих закапелках світу чаклують гуру-кухарі, а черга до їхньої лісової хижки, гірської печери чи заполярного хутірця може тягтися з позаминулого року. Не бракує таких місць також у цьому путівнику кулінарними традиціями світу. "GASTRO OBSCURA. Найдивовижніші смачні місця планети" Сесілі Вонґ і Ділана Тьюраса – це захопливий путівник, який пропонує поглянути на світ через кулінарні традиції різних народів. Бо їжа - це більше, ніж смак, це частина культурної спадщини. Тож чи готові ви скуштувати зварене з туману чилійське пиво? Або сардинську пасту "нитки Бога"? Або дізнатися, що їдять борці сумо? І що саме можна випити в барі на антарктичній станції "Академік Вернадський" і чому в Тунісі чай продавали тільки в аптеках і за рецептом? І взагалі - які страви варто спробувати в різних країнах? Варто додати, що із цим "гастрономічним" атласом ви відвідаєте 7 континентів і познайомитеся зі стравами 120 народів.

Nominka. Українські імена світової історії. – К.: Моя книжкова полиця, 2023

У цій книзі двадцять п’ять історій про відомих та не дуже людей, які увійшли у світову історію, щось винайшли, створили, були непересічними, ними захоплювалися повсюди. Тож не дивно, що в книжці "Nominka. Українські імена світової історії", ілюстрованій Юлією Ганик, всі вони різні, але всі - українці! Ілля Муромець, Григорій Сковорода, Іван Піддубний, Марія Башкірцева, Катерина Білокур, Василь Вишиваний (Вільгельм Франц фон Габсбург Лотаринзький), Соня Делоне, Соломія Крушельницька, Юрій-Франц Кульчицький, Микола Леонтович, Микола Миклухо-Маклай, Іван Пулюй, Ілля Рєпін, Ігор Сікорський, Квітка Цісик, Юрій Шаргей-Кондратюк,  Можливо, не всі чули про кожного з них, але всі вони варті нашої уваги. Хтось з них був знаним філософом, чи письменником, або мандрівником, а хтось малював дивовижні картини, винайшов революційний пристрій, отримав "Оскар", підкорив європейську сцену, проєктував чудові будівлі. Між іншим, "Nomina" з латини означає "імена", тож знаймо визначні імена наших земляків, котрих впізнають по всьому світу.