Покровський напрямок, операція у Курській області та українська балістична ракета. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті

Упродовж минулої доби відбулися 184 бойові зіткнення - це багато. Це більше, ніж коли ворог намагався захопити Бахмут і зараз найбільше атак було на Покровському напрямку, де наші Збройні сили відбили 55 ворожих атак. І Генштаб перераховує майже всі населені пункти на цьому напрямку, де відбувалися бойові дії і говорить про те, що найбільша концентрація атак була поблизу Новогродівки.

Але з цього твердження важко зрозуміти саме статус цього населеного пункту на зараз. Тому що ми знаємо, що саме лінія Гродівка і Новогродівка мали стати тим рубежем, на якому мало суттєво затриматись вороже просування. Для цього були щонайменше усі географічні передумови. Що ми маємо на сьогодні: те, що зараз південна і центральна частина Новогродівки під контролем російських військ. Утримується незначна ділянка біля териконів. Ми знаємо, що через Новогородніку проходить залізниця, і далі на захід там є два терикони, один по західну частину залізниці, інший - по східну. І, власне, зараз за оці терикони ведуться бойові дії і поблизу цієї ділянки.

Тобто ворог, почавши бойові дії за Новогродівку 21 серпня, впродовж тижня просунувся на 3 км, і це насправді відчутне просування. І далі за Новогродівкою ще є одна лінія оборони, а далі починається ділянка до Торецька, десь у межах 10 км. Залізниці, які підходять до Покровська і автомобільні шляхи, які так само йдуть через Покровськ, якраз свідчать про важливе значення Покровська з точки зору логістики. Тому що через цей населений пункт, через це місто відбувається якраз забезпечення і східної, і південної ділянки нашого фронту. І, власне, захоплення Покровська може створити суттєві проблеми для нашої логістики. 

Чи можна говорити про те, що Покровськ буде захоплений. Думаю, що це передчасні твердження, тому що зараз противник намагається скоріше рухатись на південь, убезпечуючи певний фланг свого просування. Це займе певний час. А щодо самого Покровська, то є такий висновок, зокрема, однієї з наших аналітичних структур, це якраз Центр оборонних стратегій, який вангує, що ворог зможе досягти Покровська до середини вересня, але не зможе його захопити. І майбутня битва за Покровськ, за оцінками Центру оборонних стратегій, стане, власне, кульмінацією наступальної операції противника на південно-західному театрі військових дій у 24-му році. 

Я навіть не знаю, це оптимістичний чи песимістичний сценарій. Але в будь-якому разі ми знаємо, що це просування відбувається з огляду на перевагу противника в живій силі, з огляду на певні прорахунки з нашої сторони. Насамперед це після захоплення противником Очеретиного, яке було на височині і власне мало бути такою ділянкою, яку пробити було важко. Але саме через ротацію ворог захопив Очеретине, далі пішла певна динаміка на цій ділянці фронту. 

Є рішення про посилення Покровського напрямку різними силами й засобами, про це було позавчора засідання Ставки, сподіваюсь, що такі заходи будуть вжиті. Але таке враження, що це має певний запізнілий характер, і у будь-якому разі є ризик, що зараз героїзмом ми будемо перекривати певні системні збої у підготовці оборони на цій ділянці. 

Операція у Курській області

Вчора Олександр Сирський сказав, що противник перекинув на Курщину близько 30 тис. особового складу для посилення свого угрупування. Це, звісно, впливає на наше просування, один із задумів наступу на Курщині, як сказав Сирський, - відтягнути ворожі сили з Покровського напрямку і з Курахівського напрямку. Бачимо, що поки що це не відбувається, тому що пріоритетом для противника все рівно залишається просування на Покровській ділянці. Але в будь-якому разі ми знаємо, що певним чином інерція в реакції все-таки позначиться на тому, що ворог відчує дії на Курщині. Можливо, це дійсно якимось чином спростить дії наших військових на Покровському напрямку, зокрема, як це відбулося на Харківщині. 

Якщо коротко говорити про основні просування на Курщині, то насамперед слід виділити декілька напрямків. Це те, що на відомому Глушковському районі, це те, що в нас на мапі визначено жовтим кольором. Там, де подірвані мости, там вороги далі намагаються утримувати цю ділянку, намагаються будувати понтонні переправи замість зруйнованих мостів. Ця ділянка на 40 км по ширині, 20 - по глибині. І там ворог все-таки намагається якимось чином утримувати оборону, а ми просто чекаємо і виснажуємо можливості забезпечення цієї ділянки ворожими силами.

Ще інші напрямки, тривають бойові дії на заході Коренево, це важливий населений пункт, захоплення якого нам дозволяє потім рухатись на Рильський і насамперед контролювати трасу Рильськ-Льгов. І також відбуваються бойові дії у напрямку і Льгова, і Курська. Що цікаво, за два тижні ворог поблизу Курська збудував інженерні споруди довжиною 55 км, але якраз майже впритул до Курська, напевно, розраховує на найгірший сценарій бойових дій. 

Також відбуваються бойові дії на схід від Суджи, там у ворога найбільша кількість особового складу, він так само намагається утримати ділянки, а для нас навпаки важливо розширити фланги. Це якраз просуватися на схід від Суджи, і повторюю, захопити Коренево і забезпечити якраз фланги цього нашого плацдарму в Курській області. 

Ми знаємо, що Зеленський заявив про те, що Курська операція є одним із пунктів плану перемоги України і пов'язана з другим самітом миру, який хоче провести Україна включно з представниками Російської Федерації. І це означає, що наше військове керівництво, напевно, буде зважати на оці орієнтири політичного керівництва і так буде утримувати плацдарм на цій ділянці. І вкрай важливо забезпечити баланс сил і засобів на цьому напрямку в порівнянні з іншими напрямками, де ведуть бойові дії наші Збройні сили. 

Перша українська балістична ракета

Вчора президент України Володимир Зеленський сказав, що Україна створила і випробувала свою першу балістичну ракету. Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, військовий експерт, письменник Валентин Бадрак знайомий із низкою працівників, які долучені до створення і ракетного озброєння, і нашої ракетної програми. Він розповів, про який проєкт йдеться і про які технічні характеристики можна говорити. 

"Навесні у нас була низка потужних ударів по російських об'єктах, і після цього президент заявив, що одна з ракет йде в масштабування, тобто в серію. Фактично ми зробили висновок, що довготривала робота з крилатою ракетою дійшла до логічного продовження і розвитку. Йдеться вже про балістичну ракету, чи це буде Грім, чи це буде Сапсан, зараз сказати це важко. Мені здається, що це не так важливо, важливо створення в Україні балістичної ракети, тому що балістична ракета - це те, з чим не може впоратися ворог", - наголосив він. 

Валентин Бадрак зазначив, що нам вже доводилось спостерігати за тим, як російські засоби протиповітряної оборони не витримували американські тактичні ракетні комплекси ATACMS 90-х років розвитку.

"Тепер з'являється балістична ракета українська, чи можна її вважати старою, чи можна її вважати новою, я маю на увазі технологічно. Мені здається, що це мікс. Ми пам'ятаємо про програму колективного зменшення загрози, програма Нанна-Лугара, яка нас дуже серйозно послабила, і підприємства цієї галузі. Я особисто був у 98-му році на південмаші, коли знищувалася остання виробнича потужність стратегічної балістичної ракети, і крім того були втрачені ще різні потужності. Але зараз зовсім інша ситуація з довірою до нас, українці заслужили собі кров'ю те, щоб ми отримали якісь технології. З одного боку, значну частину технологій українські підприємства мають самостійно, а з іншого боку їх потрібно прискорювати, я стою на тому, що нам потрібно в розвиток військово-технічного співробітництва для розвитку власне цієї балістичної ракети", - каже військовий експерт. 

Розвиток цієї ракетної програми має спиратися не лише на наші компетенції, які частково є, частково втрачені. А також спиратися на кооперацію з нашими партнерами, коли йдеться про певні ключові компоненти, зокрема, можливо, паливо, можливо, системи наведення, аби прискорити створення цього зразка озброєння.

"Нам же потрібен не просто процес, що створили балістичну ракету, бо від створення до серії є певний проміжок часу. Я б дуже хотів, щоб цей проміжок часу був не більше, ніж рік. І якщо ми хочемо це зробити, справді, серйозною справою, то, по-перше, вертикаль супроводження і управління має бути від президента через Міністерство оборони йти до промисловців, і так координувати. І друге - питання військово-технічного співробітництва. Знову-таки стратегічні питання через президента і далі міністр оборони, і далі ще нижча промисловість", - зазначив експерт. 

Він наголосив, що наразі в Україні не існує цієї вертикалі, і її необхідно створювати. Валентин Бадрак припускає, що це буде ракета дальністю не менше 500 км, і нестиме бойову частину не менше 350-400 кг. Він сподівається, що приблизно в середині 2025-го року Україна матиме серійне виробництво своєї балістики.  

"І зможемо не просто лякати противника, системно вражати його, нам вже потрібно не 10 ракет, нам потрібно сотні ракет, а, можливо, навіть і тисячі для того, щоб зупинити Путінську чуму. Ось так виглядає ситуація, і без перегляду, без ревізії ситуації навколо організації цього процесу, а я стою на тому, що тут має бути ключовим органом Міністерств оборони, на щастя, там є вже профільний заступник міністра оборони, зараз під нього створюється певний апарат. Я сподіваюсь, що все це буде дуже добре організовано, і наголошую, промисловість у вигляді Мінстратегпрому (Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості), Укроборонпрому, а вони мають трансформуватися, вони мають підпорядковуватися цьому процесові", - сказав експерт.

Валентин Бадрак також згадав про презентацію дрона-ракети “Паляниця”, він вважає її хаотичною. 

"Дуже дивна ситуація з її презентацією, ця хаотична презентація свідчить про те, що вертикаль в управління оборонної промисловості побудована з похибками, їх треба терміново ліквідувати і створити чітку вертикаль. Взагалі-то я хочу наголосити, що ті ракетні держави, де особисто президент долучався до створення зброї помсти або зброї відсічі, вони мали успіх. І особисто президент має до цього долучатися, я, звісно, не маю на увазі, що він має бути обізнаний в конструкторських справах. Він має супроводжувати це політично, а конструкторська школа має вчасно повідомляти де, в яких моментах, в яких площинах потрібна допомога", - наголосив він.

Військовий експерт бачить великі можливості для звернення до американської компанії Northrop Grumman в частині розробки нашої балістики, адже саме із цією компанією були перемовини в 2022-му році.

"Оскільки Сполучені Штати і Захід в цілому не дають нам потужних ракет для того, щоб ми могли бити по російській території. Ми б могли знищувати ті носії зброї, які зараз тероризують українські міста і мирне населення, і робити це своєю зброєю, не озираючись на те, чи хтось нам дасть дозвіл, чи це будуть червоні лінії, чи це призведе до ескалації, чи ні. Ми бачимо, що потужне використання зброї Путін завжди оцінює і схиляє голову, починаючи з 2015 року, коли Су-24 був збитий турецькою повітряною обороною, і потім Путін натиснув швидко на гальма", - додав Валентин Бадрак.