Театральний огляд: прем'єри, що надихають і провокують

Отже, добірка атмосферних прем'єр у київських театрах, а також — що подивитися у театрах поза межами столиці. Читайте також попередню статтю Ірини Голіздри про театральний бум під час війни.

Київ. "Самотній Захід" у Театрі на лівому березі

Якщо ви дивилися "Три білборда за межами Еббінга, Міссурі" відомого ірландського режисера і драматурга Мартіна Макдони, то вистава "Самотній захід" за його п'єсою з категорії must see. Цю прем'єру презентували у столичному Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра у березні для глядачів 16+. До речі, Мартін Макдона надав право безкоштовно робити постановку за його п’єсою протягом дії воєнного стану та грати її протягом 90 днів після його припинення/скасування.

У виставі мова йде про двох братів Валена і Колмана, які ненавидять один одного, а помирити їх намагаєтся священик отець Велш. Вистава насичена алюзіями на біблейські міфи, сучасні метафори у контексті філософських питань про віру, цінності, родину і любов. 

Завдяки технологічним засобам вистава, як пазл: майже кожна деталь "грає" на результат. Гра з світловими ефектами, музикою, костюмами — надихаючий вайб для глядачів, які обожнюють сучасний концептуальний театр. Але головне — актори, які органічно і з драйвом грають свої персонажів без кліше. Так, тут повно чорного гумору, а також не дуже приємних меседжів, які можуть тригернути дуже консервативних глядачів. Невипадково жанр вистави — bad/good trip.

А поставив цю, без перебільшення, крутецьку виставу Олександр Соколов — переможець першого фестивалю памʼяті засновника театру Едуарда Митницького "Митниця. Нова режисура". Режисерський дебют такою виставою — гарний старт.

Вистава "Самотній захід", Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Київ. "Чоловік моєї мрії" та "100 тисяч" у Театрі Драматургів

"Бабуня з дідунею займаються сексом". Саме таку назву мала вистава на прем'єрному показі у столичному Театрі Драматургів про про аб’юзивні стосунки. Наразі назва вистави більш маркетингова: "Чоловік моєї мрії". Це режисерський дебют Роба Фельдмана, якого глядачі вже знають за ролями у "Дикому театрі" та  кіноролями.

Спектакль за п’єсою Поліни Положенцевої, де головна героїня — жінка, яка навіть не знає, де в неї клітор і йде на аборт за вказівкої чоловіка й свекрухи, бо дитина  "не на часі".

Вистава не транслює страждання, але крізь гумор показує, як маніпуляція знецінює людську сутність — жіночу самооцінку. Режисер дає глядачу можливість посміятися над застарілими стереотипами, тиском суспільної думки і нав'язанами "правилами" успішної  жінки. 

На жаль, у квітні ви не знайдете цю виставу в афіші. Але у театрі обіцяють, що вже найближчим часом квитки на "Чоловіка моєї мрії" знов будуть продаватися, тому слідкуйте за анонсами.

Вистава "Чоловік моєї мрії". Фото Ірини Марконі

Театр Драматургів — це  новий театральний майданчик, який було засновано у 2020 році, а відкриття планувалося у березні 2022-го. Попри всі труднощі, театр відкрився і репертуар — на будь-який смак.

До речі, у квітні театр випустив прем'єру "100 тисяч" — за п'єсою Катерини Пенькової у режисурі відомого кінопостановника Аркадія Непиталюка. Комедія, з тонким тролінгом і чорним гумором, дуже "заходить" глядачам. Варто подивитися, бо наразі побачити справді смачну комедію — занадто рідка розкіш з багатьох причин. Спойлер — у виставі мова йде нелегальні копанки на Донеччині.

У вищезгаданих виставах лексика і тематика більш для дорослої аудиторії, а дрес-код — абсолютно вільний. До речі, одного разу серед глядачів затесався собака, тому театр ще й pet friendly. 

Київ. "Тренди Твіттера" у Дикому театрі

Перед початком вистави засновниція і керівниця Дикого театру Ярослава Кравченко питає глядачів: хто ж цього разу вперше завітав до Дикого? І досить часто — це чисельне коло, а тому їхня реакція вкрай важлива, бо від цього залежить, чи прийдуть вони ще раз. Вистава "Тренди Твіттера" містить маркировку 12+,  а отже можна піти й цілою родиною. 

На мою суб'єктивну думку, ця вистава — більш лояльна і актуальна за інші спектаклі з репертуару Дикого театру. І напевно, що "Тренди Твіттера" вельми підходяща вистава для знайомства з Диким театром взагалі (для тих, хто ще там не був).

Фото: Вистава "Тренди Твіттеру" (Дикий театр). Фото Артема Галкіна

Отже, у виставі йдеться мова про вимушене існування трьох сусідів, а, точніше, очікуючи на ДСНС, у режимі онлайн після чергового "прильоту".

Автор тексту і режисер — Слава Юшко крізь побутові деталі,  громадянську позицію і поведінку кожного з героїв показує тренди сьогоднішніх реалій українців. На фоні хештегів: "бавовна, стефанія мама, контрнаступ на харківщині, танец венсдей, росія держава терорист, free azovstal" люди продовжують сваритися, пригощають один одного смачною вечерею, показувати світові російський терор, а тим часом "11% українців продовжують ностальгувати по срср". Але оливки і Ремарк допомагають пережити найтемніший час в очікуванні порятунку та відмовитися від чужих наративів. 

Ця трагікомедія — результат стійкості і, як би це пафосно не звучало, незламності українців, які навіть у такі моменти жартують і тролять один одного. Вистава сочиться гострим сарказмом і гумором, перезавантажує мозок на інший рівень сприйняття, а також показує один з можливих варіантів трансформації отих самих 11%.  

На мою суб'єктивну думку, ця вистава — більш лояльна і актуальна за інші спектаклі з репертуару Дикого театру. І напевно, що "Тренди Твіттера" вельми підходяща вистава для знайомства з Диким театром взагалі (для тих, хто ще там не був). Дрес-код — абсолютно вільний.

Київ. "Люби мене не покинь" у театрі "Золоті ворота"

Вистава у театрі "Золоті ворота" режисерки Тані Губрій  за п’єсою драматургині Ольги Анненко "Люби мене не покинь" — надчутлива і надважлива. І вона є дуже тригерною, тому глядачів попереджають, що мова піде про теми, пов’язані з війною. Якщо комусь це заважко, то він може обрати іншу виставу. Такий підхід цілком виправданий з поваги до глядача.

Це моновистава, де відома акторка Віталіна Біблів у ролі біженки Каті, яка працює квіткаркою у німецькій крамниці. Вона — матір, яка очікує на дзвінок свого сина-волонтера, який вже кілька днів  не виходить на зв’язок. 

Вистава "Люби мене не покинь" у столичному театрі "Золоті ворота", фото з фейсбук-сторінки театру

У виставі образ матері-землі, материнської любові актриса розкриває з беззаперечною повагою до всіх, хто живе надією і вірою. Саме тому вистава є дуже тригерною для глядачів, які переживають ці болісні страждання. Водночас вистава сприймається, як присвята матерям.

Хоча й вистава орієнтована для глядачів віком 12+, на мій погляд, краще йти з дітьми більш старшого віку. І безумовно, слід зважати, на тему вистави, що може викликати болісні емоції. Найближча вистава — 17 травня.

Київ. "Процес" у Театрі на Подолі

Прем'єра Театру на Подолі "Процес" у режисурі  Давида Петросяна, без перебільшення. одна з потужних вистав на театральній мапі, принаймні, Києва.

Роман Франца Кафки "Процес" розповідає про чоловіка Йозефа К., якого переслідує невідома сила правосуддя. Герой намагається з'ясувати причину обвинувачення, разом з цим не в змозі протистояти силі такого дивного і таємничого правосуддя. У виставі увага фокусується на тому, як абсурдна система правосуддя ламає людину, втручається на всіх рівнях у приватне життя героя, позбавляючи його сил і людського життя.  

Вистава "Процес" столичного Театру на Подолі

Це історія про боротьбу людини за свою сутність, право на життя. І тому марні спроби протистояти цій жорсткій системі призводять до самознищення. У цьому вбачається паралелі з реаліями, коли сторіччями нам нав'язували наративи чужої культури, піддавали репресіям українських діячів.

Вистава привертає увагу і тим, що чоловічу роль — Йозефа К. виконує акторка Ольга Голдис. Її пластику можна вважати справжнім концентратом вистави, де кожен рух означає певний стан героя. 

Це ще й потужна сценографія, крізь яку звучать меседжи про загрозливий вплив старих ілюзорних цінностей, які сьогодні несуть лише руйнацію. 

"Процес" рекомендовано для глядачів віком 16+, але квитків навіть на травень вже немає. 

Рівне. "Зерносховище" у Муздрамтеатрі

Виставу Рівненського муздрамтеатру "Зерносховище" поставив ще 2022 року Максим Голенко. А  2023 році вистава стала триумфатором Всеукраїнського театрального фестивалю-премії "ГРА", здобувши перемогу у чотирьох номінаціях. У березні 2024 вистава гастролювала Україною: у Львові, Києві та Житомирі.  

Важка тема  колективізації, репресій радянських часів, колонізації, врешті решт — спроб тотального знищення, що відбувається й сьогодні, зачіпає дуже потужно.

Вистава "Зерносховище" у Рівненському муздрамтеатрі. Фото з сайту театру

Івано-Франківськ. "Кайдашева сім'я" у Драмтеатрі

Вистави Івано-Франківського театру вартують окремого огляду (який буде згодом), але якщо є можливість, то не прогавте ії. Такі вистави, як "Кайдашева сім'я" режисера Ростислава Держипільського. У головних ролях — Олексій Гнатковський та Ірма Вітовська. Але на квітень й травень вже sold out. Є шанс у червні подивитися.

Львів. "Земля" та інші вистави у Театрі ім. Заньковецької

У Національному драмтеатрі ім.Марії Заньковецької у Львові можна подивитися нещодавні прем'єри:  "Вороги. Історія Любові" режисера Максима Голенко, "Земля" Давида Петросяна, "Доця" Ігоря Білиця. Безумовно, вартують уваги вистави театру ім.Леся Курбаса й Театру ім.Лесі Українки. Ми підготуємо огляд львівських вистав окремо.

Вистави Харкова

У надскладних умовах працюють театри у Харкові, а тому  вистави проходять в укриттях і підвальних приміщеннях. Зокрема у культурному центрі ART AREA відбувається мистецькі подїі, читання, вистави. Це приміщення - у підвалі і має статус укриття. Зокрема, тут проходять вистави (як для дітей, так і дорослих) Харківського театру ляльок ім. Афанасьєва.

Харківський оперний театр працює на двох майданчиках. Половина колективу знаходиться у Словаччині, неподалік Братислави — у містечку Ґабчіково поблизу Братислави (Словаччина). А решта — працює у Харкові. 

До речі, харківський незалежний театр "Нафта" 28 квітня випускає прем'єру: режисерка та хореографка Ніна Хижна підготувала моновиставу-танець, присвячену впливу війни на тіло та свідомість "Хтось такі, як я". У планах показ вистави у Києві (30 квітня) і Львові (4 травня).

Репетиція моновистави "Хтось такі як я" у Харківському театрі "Нафта", фото Олександра Осіпова (з фб-сторінки театру)

Театри Одеси, Херсону, Миколаєва

Через безпекові ризики непростою залишається ситуація у південних областях, але театри намагаються випускати прем'єри.

Одеський театр ім. Василька, Миколаївський драматеатр працюють і допомогають колегам з Херсону.

Херсонський театр, який проводить заходи у власному безпечному просторі, також презентує прем'єри на сцені у Миколаєві, Києві та інших містах. Така вимушена мобільність і професійна міграція — можливість для глядачів підтримати театр.