Захід втомився від відкритого підходу "стільки, скільки потрібно" та навчальний сценарій від німців щодо війни з Росією. Акценти світових ЗМІ 15 січня

Про це і не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 8 січня.
 

Німецька армія створила сценарій на випадок поразки Збройних Сил України

Фото: aussiedlerbote.de

Видання Bild випустило статтю із заголовком "Бундесвер готується до атаки Путіна". Журналісти посилаються на таємний документ Міністерства оборони ФРН та пишуть, що німці розробили навчальний сценарій війни з Росією на той випадок, якби Збройні Сили України зазнали поразки у війні. Зокрема хоч ця історія не надто позитивна, Бундесвер повідомив виданню, що "розгляд різних сценаріїв, навіть украй малоймовірних, є частиною повсякденних військових справ".

Таким чином ескалація між НАТО і Росією можлива вже в лютому, йдеться в публікації. 

"Росія запускає нову хвилю мобілізації та призиває в армію в лютому ще 200 тис. осіб. Навесні Кремль розгортає великий наступ в Україні й до червня 2024 року здобуває перемогу над ЗСУ".

Після цього мають початися міжетнічні зіткнення в країнах Балтії, а Росія своєю чергою на заході своєї країни та у Білорусі у вересні розгорне великі військові навчання "Захід 2024" із залученням 50 тис. солдатів.

У жовтні РФ перекидає війська й ракети середньої дальності в Калінінград, щоб завдати удару по Сувальському коридору, що з'єднує Калінінград з Білоруссю через Литву. В цій країні у грудні, відразу після виборів у Сполучених Штатах, розпочинається прикордонний конфлікт і заворушення. Російська Федерація намагається скористатися можливим паралічем політичної системи США. 

Станом на січень 2025 року в межах цього сценарію Польща і країни Балтії скличуть засідання Ради НАТО й оголосять про загрозу з боку Російської Федерації, яка в березні перекидає додаткові війська у Білорусь і до кордонів країн Балтії.

У травні 2025 року НАТО ухвалює рішення про "заходи надійного стримування", щоб запобігти нападу Росії на Сувальський коридор з Білорусі та Калінінграда.

У "день Х" командувач НАТО має віддати наказ про перекидання 300 тис. військових, включаючи 30 тис. німців, на східний фланг.

Дипломатія США має докласти всіх зусиль, щоб заручитися підтримкою НАТО для розширення повноправного членства України

Фото: Шон Геллап/Getty Image

Своєю чергою "POLITICO" пише про те, що Захід має замислитись над своєю безпекою. Старший науковий співробітник і директор Стратегічної ініціативи Скоукрофта в Атлантичній раді Ендрю А. Мічта каже, що відмова Сенату Сполучених Штатів ухвалити пакет допомоги Україні минулого місяця, стала "першою доміно, яка впала в агресивній війні Росії". Це також стало чіткою ознакою того, що Захід втомився від відкритого підходу "стільки, скільки потрібно" і зараз потрібно готувати нову стратегію.

"Але жоден фактор не мав більш згубного впливу на хід цієї війни, ніж нездатність НАТО запропонувати Україні чіткий шлях до членства в альянсі на Вільнюському саміті. Думка про те, що Україна не готова до членства в НАТО, мабуть, більше підбадьорила Путіна та продовжила війну, ніж самостримуючий підхід Заходу до допомоги Україні"

Ендрю А. Мічта стверджує, що перемога Росії завдасть такого удару по авторитету Заходу, що затьмарить наслідки невдачі в Афганістані. Відтак стримати Росію не можна буде без приєднання України до НАТО; без реструктуризації збройних сил США в Європі шляхом створення постійних військових баз США в Польщі та Румунії, а також у Фінляндії чи країнах Балтії; і не чинячи невблаганного тиску на західноєвропейських союзників НАТО з метою переозброєння в масштабах і швидкості, щоб вони могли забезпечити ядро ​​традиційного стримування та оборонних можливостей альянсу. 

"Більше того настав час визнати, що ми вже давно пережили межу дозволити європейським союзникам по НАТО не виконувати свої зобов’язання щодо відновлення своїх збройних сил. Як організація, заснована на договорах, НАТО спирається на низку взаємних зобов’язань, і невиконання цих зобов’язань підриває самі основи договору. Неприйнятно, що деякі з найбагатших країн Європи продовжують нехтувати витратами на оборону".

Однак перш за все Вашингтон потребує стратегії національної безпеки, яка не є реактивною, а замість цього формує глобальне середовище безпеки. Це означає визнання центральної ролі атлантичного та тихоокеанського театрів дій для безпеки та процвітання США та надання пріоритету регіональним балансам на Близькому Сході та в Північній Африці, а також на Корейському півострові. 

США доведеться відновити свою оборонно-промислову базу, значно збільшити витрати на оборону, щоб відповідати зусиллям противників та повернути пріоритети національної безпеки в центр прийняття економічних рішень, особливо коли мова йде про американські інвестиції в Китай.

"Замість того, щоб повторювати мантри про адаптацію до нової багатополярності, настав час визнати, що ми вступили в період тривалої системної нестабільності в усьому світі. Настав час для американської стратегії національної безпеки, яка не просто говорить про "стратегічну конкуренцію" та "підтримку заснованого на правилах міжнародного порядку" в нормативних термінах, а й малює геостратегічну карту світу, яка відповідає інтересам США, а також її союзників".

Знайти причини жити далі: як українці вчаться боротися з травматичним досвідом

Фото: Сергій Довбиш/Зоя Шу/The Guardian

У "The Guardian" написали репортаж про те, як українські ветерани відновлюються психологічно після пережитих травм війни. 

"В голові та в душі зламалося все. І моє тіло. Ти живий, але не відчуваєш себе живим. Ви їсте з людьми. Місяцями ти ділиш з ними одну кімнату. Це як велика родина. Коли вони помирають, ти відчуваєш рану в серці", – каже майор Збройних сил України, заступник командира Сергій Довбиш. 

За його оцінками, близько 10% чоловіків у його батальйоні були вбиті під час боїв, а ще третина була поранена. Чоловік працює з ветеранами війни, які важко переживають фізичні та психологічні травми. Деякі страждають від тривоги, інші втратили кінцівки та пристосовуються до нового життя за допомогою протезів. Багатьом потрібно знайти причину, щоб жити далі. Дехто хоче накласти на себе руки, стверджує він, додавши, що знає про випадки самогубства в інших підрозділах.

Військовий терапевт Михайло Парфонов розповів, що ветерани мають широкий спектр проблем, включаючи фізичні ушкодження від мін і струсу мозку, посттравматичний стресовий розлад, депресію, кошмари та панічні атаки. За його словами, метою було реабілітувати бійців, щоб вони могли повернутися на передову. Близько 80% тих, хто пройшов курс, були придатними до служби. 

Журналісти видання також згадують про програму Олени Зеленської "Ти як", що допомагає впоратись із минулим травматичним досвідом. Пол Ніланд, ірландський письменник і бізнесмен, який живе в Києві, у 2019 році заснував гарячу лінію із запобігання суїцидам і підтримки психічного здоров’я Lifeline Ukraine. Він стверджує, що після вторгнення кількість звернень зросла в чотири рази, а організація почала приймати звернення від усіх, а не лише від ветеранів. Деякі абоненти мали травматичний особистий досвід життя в умовах російської окупації, де було широко поширене зґвалтування жінок і дівчат військами загарбників.

Для деяких атака 2022 року викликала повернення болючих спогадів. Віталій Параскун, євангельський пастор, походить із промислового міста Свердловськ Луганської області, неподалік від російського кордону. У 2015 році російські сепаратисти звинуватили його в симпатіях до України. Вони ув'язнили його на шість місяців у морозній покинутій шахті. 

Параскун переїхав на Київщину і потихеньку відбудовував своє життя. Навесні 2022 року російські війська зайняли село Димер, де він проживав, на шляху до української столиці. Стара травма повернулася, ще гірше, ніж раніше. Через три тижні пастор утік і переїхав до київського передмістя Вишгорода. Він почав проповідувати в бомбосховищі. Його громада зросла після вторгнення і включала багатьох тих, хто втік з окупованих територій.