Вихлопні гази сталінізму

УГКЦ та її духовенство, за словами архієпископа, не є «учасниками політичних процесів». Водночас Церква не може «стояти осторонь, коли віруючі потребують духовної підтримки». Греко-католики, «разом із іншими громадянами України мирно виражають своє бачення європейського вибору України на базі Християнських та загальнолюдських цінностей». І якщо люди України мають потребу в молитві як частині свого вираження цього бачення, на це «не потрібно жодного державного схвалення». Більше того, «коли діалог між владою та народом відсутній», народна молитва є неодмінною: «молитва за мир у нашій країні, за кінець насилля і намагань розтоптати гідність і конституційні права громадян України».

14 січня президент Янукович, можливо, розраховуючи, що він програє цей раунд (незважаючи на неуважність Заходу до гамбіту Міністерства культури і значну відповідальність митрополита Шевчука), через прес-службу заявив, що «люди повинні мати право молитися там, де хочуть», і зазначав, що закон щодо релігійних організацій може бути змінено. Формулювання Януковича не дуже обнадіює, подаючи «право на молитву» скоріш як певну поступку з боку держави, ніж невід’ємну частину фундаментальних прав релігійної свободи, яку будь-яка держава повинна визнавати і захищати за допомогою закону. Таким чином, в той час, як тиск, спричинений листом Міністерства культури до митрополита Шевчука, може полегшитись, загалом ситуація потребує детального моніторингу.

Втім, весь цей епізод є потужним нагадуванням про глибший рівень боротьби, який ведеться в Україні. Протести Євромайдану показали потребу у відновленні морального і культурного життя України, а елементарні  пристойності присутні в суспільстві за звичкою, а не як поступки з боку держави. Не до кінця підготовлена спроба Міністерства культури погрожувати Українській греко-католицькій церкві у такий спосіб, який викликав спогади про ліквідацію Церкви у 1946 році, була різким нагадуванням про фундаментальну проблему, з якою Євромайдан стикається в Україні: вихлопними газами сталінізму та їхнім їдким впливом на державну політику та громадянську культуру.

Джордж Вайгель, старший науковий співробітник у Вашингтонському центрі етики та громадської політики, політичний і громадський активіст, США.

Колонку було опубліковано на сайті National Review Online.