Путін трошки відступив, але залишає Україну на гачку

Сьогодні в Женеві багатогодинні переговори в форматі Україна-ЄС-США-Росія завершилися схваленням заяви, яка має врегулювати кризу в Україні. Її постулати переказали глава МЗС Росії Сергій Лавров та держсекретар США Джон Керрі:

- роззброєння всіх незаконних збройних формувань;
- звільнення всіх захоплених адмінбудівель та вулиць;
- амністія сепаратистам;
- загальнонаціональних діалог в Україні щодо нової Конституції

При цьому Керрі зазначив, що в разі, якщо Росія не дотримуватиметься досягнутих домовленостей, інших варіантів, ніж запровадження нових санкцій не залишиться.

Всі ці домовленості свідчать про те, що попри хвалькуваті заяви Путіна, що ніякі санкції не можуть серйозно зашкодити Росії, хазяїн Кремля добре усвідомлює, що це не так. Але й говорити про повний відступ Путіна не доводиться. 

По-перше, у сьогоднішніх переговорах питання Криму було винесено за дужки. «Сьогодні ми не обговорювали питання Криму. Сьогодні ми прийшли, щоб зробити щось у зниженні насильства, зниженні потенціалу для повного вибуху, і спробували відійти від конфронтації», - миролюбно пояснив Керрі. Це свідчить про мовчазну згоду США та ЄС на анексію української території, на що, в тому числі і розраховував Путін, починаючи свою брудну гру на Донбасі. 

По-друге, в рамках досягнутих домовленостей у Путіна залишається достатньо важелів для тиску на Україну та можливостей зірвати домовленості, звинувативши в усьому саме Україну. Звісно, російська сторона так і не визнала свою військову присутність на Сході України і тому, невиконання пункту про роззброєння сепаратистів завжди можна списати на українську владу, яка не контролює певні території. Крім того, під поняття «незаконні збройні формування» підпадає і «Правий сектор» (в тому числі і міфічний, про який постійно повторюють російські ЗМІ,) і Самооборона майдану. Більше того, Путін отримав підстави вимагати від української влади розпустити і сам Майдан, який залишається досить впливовою силою у країні.

Також зазначимо, що Партія регіонів, яка, потрапивши під контроль путінського кума Віктора Медведчука, стала повним сателітом Кремля, залишається повноправним господарем Південного Сходу і саме з регіоналами, що також зазначено в домовленостях, нинішній українській владі доведеться вести «загальнонаціональний діалог».  Спроба такого діалогу відбулася вже сьогодні, але анонсований меморандум про мирне врегулювання ситуації на Сході так і не був підписаний. Найбільш болючим виявилося горезвісне мовне питання. Зрозуміло, вимоги регіоналів (читай Путіна) про другу державну російську ніколи не будуть підтримані не тільки «Свободою», але й великою кількістю націонал-демократів та більшістю суспільства.

Немає сумнівів, що Росія руками слухняних регіоналів і далі просуватиме свій проект федералізації України (де-юре чи де-факто неважливо), який гарантує подальший розкол, маргіналізацію східних еліт і посилення на цих територіях російського впливу. І будь-яка спроба Києва відмовитися від нав’язуваних регіоналами вимог трактуватиметься Путіним як зрив Україною домовленостей, небажання почути Південний Схід, нехтування законними правами російськомовного населення, тощо. А «зелені чоловічки» завжди будуть під рукою.