Байден в Києві наїхав на українських олігархів

Байден хоче, щоб Турчинов з Яценюком перетворились на Януковича. В сенсі, щоб почули кожного – «і Крим, і Схід України, і кримських татар, і православних». Чого Байден не сказав – це того, що ефект буде приблизно співставний. Щоправда, з інших причин: між готовністю Києва дослухатись до них і Москви – диктувати їм є пряма кореляція.

Втім, віце-президент США це, вочевидь, розуміє. Адже навряд чи можна вважати співпадінням те, що саме під час його візиту Турчинов звернувся до силовиків із вимогою продовжити антитерористичну операцію, призупинену в час саміту в Женеві. Адже знайдені під Слов’янськом трупи, викрадені в ньому люди й літак, обстріляний над ним – аргументи, більш ніж переконливі.

Те, що росіяни не дотримуватимуться женевських угод, було ясно вже напередодні їх підписання. З огляду на те, що їх таки уклали, очевидно: Захід готовий раз за разом давати Москві останні шанси, лякаючи найостаннішими попередженнями. Адже, як зазначила речник Держдепу Дженіфер Псакі, попри підготовку чергового рішення щодо розширення санкцій проти РФ, «метою лишається деескалація». Теоретично, в це поняття можна записати й консервацію конфлікту – цей варіант для ЄС і США теж може виявитись прийнятним. Тим більше, що створено вкрай неприємний для України прецедент: фактичне замовчування питання Криму в цих переговорах.

Байден може скільки завгодно говорити, що США «ніколи не визнають незаконну окупацію Криму Росією» (сподіваймося, тут ідеться про труднощі інтерпретації, а не обмовку за Фрейдом). Проте гостра фаза протистояння Росії та Заходу, що вступився за Україну, схоже, минула. Подальша боротьба за цілісність держави – наша і лише наша справа. США, звісно, допоможуть, але розраховувати на її активну участь у конфлікті не варто. Іншими словами, єдиними американськими морпіхами, постійно дислокованими в Україні, будуть охоронці посольства.

Питання вступу до НАТО за нинішніх обставин лишається суто гіпотетичним: допоки ситуація не стабілізувалась на будь-якій позначці, консенсусного рішення Альянсу щодо членства України годі й чекати. Хоча підвищення рівня партнерства з Києвом у галузі обміну розвідінформацією (в найширшому тлумаченні – від радіотехнічної й супутникової до політичної й фінансової), підготовки спецпідрозділів, зокрема антитерористичних, а також військово-технічного співробітництва – варто очікувати вже найближчим часом. Власне кажучи, Байден і дав відповідний сигнал: під час зустрічей з українським керівництвом обговорювалися надання силовим структурам нелетального устаткування. За словами віце-президента США, вона включає комунікаційне та інженерне, обладнання, системи розмінування тощо. Наразі сума наданої допомоги сягнула $20 млн.

Проте це, звісно, не було головною метою візиту. Вочевидь, у Вашингтоні його розглядали насамперед як стабілізаційну місію. Сам по собі приїзд третьої після президента та першої леді особи в США має слугувати потужним сигналом:  Америка ставиться до нинішнього українського уряду цілком серйозно. Зазвичай економічні структури взагалі чутко реагують на такі меседжі. Особливо коли вони супроводжуються обіцянками багатомільйонної фінансової підтримки. Втім, другий сигнал – призначений як для Заходу, так і для українського керівництва – те, що США уважно дивляться за ходом реформ, насамперед у галузі боротьби з корупцією.

Особливої уваги заслуговує анонсована Байденом допомога в налагодженні реверсних поставок газу в Україну. Міжвідомча комісія американських спеціалістів, що прибула слідом, направиться до Польщі, Словаччини й Угорщини. Власне кажучи, вона має стати тією кавалерією, що рятує героїв останньої миті. Американці розуміють, що незалежно від того, як закінчиться нинішнє протистояння, Україну треба знімати з газового гачка. Зважаючи на тісні стосунки угорських і словацьких еліт із російським істеблішментом, намір Вашингтону замовити слівце за Київ, виглядає цілком логічним. Проте це лише перший крок. Очевидно, що докорінна перебудова споживання газу та його поставок – це удар по олігархах, зав’язаних на нинішніх схемах, а відтак змушених рахуватися із Кремлем більше, ніж з Банковою. Виведення з гри структур Ахмєтова, Фірташа та ряду інших фігур у такий спосіб може нейтралізувати російське газове лобі та стати у довгостроковій перспективі ключовим чинником стабілізації України.