Томбінський: Санкції служать для того, аби не бути впровадженими

Україна вже за кілька днів підпише другу частину угоди про асоціацію з ЄС. Чи не передумає Європейський Союз, зважаючи на останні події на сході України? 

Про угоду.

Усі рішення вже підготовлені – так що угода буде підписана. Окрім України угоду про асоціацію також підпишуть Грузія і Молдова – і це буде дуже виразним символом усіх держав ЄС, щодо допомоги у модернізації та переході цих країн на новий рівень економічного розвитку.

Про Росію.

Зараз якась розмова щодо переговорів у трьохсторонньому форматі на тему угоди про Асоціацію, що вже пройшла етапи  перегорів, парафування і готова до підписання, - видається чимось дивним. Зрозуміло,  що ЄС готовий пояснювати усі можливі ефекти цієї Угоди. Якихось негативних ефектів і негативного впливу на російську економіку чи можливості торгівлі між Україною і Росією, ми не спостерігаємо. Росіяни представляють свої аргументи і на цю тему відбуваються розмови, зокрема вони відбулись  минулого тижня у Москві. І є зобов’язання і згода, що ми будемо розмовляти після підписання на тему, як цю угоду треба реалізовувати. 

Про газ.

Ефект газової кризи 2009 року був такий, що країни ЄС зменшили свою залежність від поставок газу з Росії, будуючи системні  зв’язки, нові можливості отримання газу, в тому числі й зрідженого. Це зменшило можливість використання газу яко політичного інструменту, яко інструменту впливу. Україна є країною, що споживає значну частину газу в дуже неефективний спосіб. Не зустрів ще нікого, хто би сказав, що українська економіка діє у відповідний спосіб – йдеться про використання енергетики і її джерел. Те, що зараз відбувається – є черговим викликом, аби раціоналізувати українську  економіку, зменшити її залежність від зовнішніх поставок. Водночас я переконаний, що і для «Газпрому» та інших російських постачальників, український ринок є надзвичайно вигідним. Це дуже великий ринок, на якому «Газпром» досі продавав близько 30 мільярдів кубічних метрів газу. Це другий після Німеччини ринок з тих, що споживали російський газ. Я думаю, що зараз в України ми будемо спостерігати процес через який перейшли чимало країн, - але ми будемо мати альтернативні джерела постачання, зокрема і газовий реверс, який вже функціонує з Угорщини і Польщі і той, що має почати функціонувати з осені. Це власне ті альтернативні джерела постачань до України, які зміцнюють ваш суверенітет. Бо  економіка настільки великої країни не може залежати лише від однієї сировини.

Про контроль.

Нема ліпших контролерів чи спостерігачів ніж українське суспільство. Адже ніхто ззовні не буде чинити нагляд над фірмами  чи українською економікою.  Радники з боку Євросоюзу можуть радити у питанні проведення реформ, у тому як лагодити українську економіку, чи як проводити українські реформи аби дійти до потрібного рівня конкурентоспроможності. А на енергетичному ринку – як зробити зменшити енергоємність української економіки. Найдешевша енергія та, яку ми не споживаємо – вона найменше коштує. Варто подумати, що зробити, аби на одиницю ВВП Україна не споживала енергії у десять разів більше ніж найбільш розвинуті члени Євросоюзу.

Про погрози Кремля.

Те, що сталось в останні роки в Європі спричинило до зменшення залежності від газу, тож  ЄС не є залежним виключно від російського газу. Зараз близько 39 відсотків газу, що споживається в Євросоюзі походить з Росії, але якщо подивитись на глобальному рівні на ЄС, то понад 50 відсотків можливостей приймати скраплений газ на терені ЄС є невикористаними. Можливості використання газу з інших джерел є,-  є можливості збільшення поставок газу з Норвегії й інших, неєвропейських  країн. Це стало можливим, бо були розбудованими і газові порти, і сполучення між системами.  Я не бачу такої напруги і побоювань в Європейському союзі через те, що зараз відбувається у газовій сфері між Україною і Росією. Зрозуміло, що є побоювання появи нового конфлікту, бо ніхто не хоче нових  конфліктів,  адже вони перешкоджають співпраці.

Про транспортування газу.

Маємо впровадити до енергетичної системи елементарні ринкові закони. Якщо в усій Європі великі системи транспортування газу, є головними платниками податків до бюджету, а в Україні вони генерують дефіцит, то значить, що в Україні в цьому секторі щось невідповідно організоване. І ті  самі закони мають функціонувати в Україні – тож треба спробувати знайти вирішення, що зробить цей економічний сектор прибутковим. І пропозиції українського уряду йдуть саме у такому напрямку.

Про санкції.

У четвер і п’ятницю буде засідання голів урядів Європейського союзу, і там будуть говорити на цю тему. Всі сподіваються, що такої потреби не буде, що не буде загрози, котра би вимагала санкцій третього ступеню. Бо направду ніхто того не хоче. Санкції служать для того, аби не бути впровадженими. Тобто аби сама загроза застосування санкцій була достатнім імпульсом для корегування політики.

Про безвізовний режим.

У  цьому питанні найбільшу роботу має провести українська влада. Ми перейшли від першого до другого етапу візового плану, який полягає у тому, що законодавчі рішення, ухвалені в останній час, будуть впроваджені у життя відповідними інститутами влади й будуть реалізовані відповідні процедури. Цей етап починається зараз, і чим швидше це  буде проведено українською стороною, тим швидше можна буде  зробити оцінку чи всі управління діють, чи біометричні паспорти видаються, чи вони доступні, чи є обробка усіх даних осіб. Є  кілька елементів ,виконання яких лежить цілком в руках української влади, а з європейського боку є воля, аби це зробити якнайшвидше. В Молдові безвізовий режим вже діє, тож  чому б і Україні не почати цього робити якнайшвидше?!