Ахметов сам знищує "Шахтар"

Ми вже пояснювали, чому взагалі виник варіант з Румунією, але сьогодні хочемо поглянути на "румунську сторінку" Ахметова через призму політичної ситуації в Україні та внутрішньої структури донецького клубу. 

Політичні коливання Ахметова

Найбагатший українець і власник "Шахтаря" Рінат Ахметов від перемоги революції та початку інтервенції Росії так і не наважився сформулювати якусь чітку позицію. Спочатку він просто мовчав, певно торгуючись і з новою українською владою і з Москвою. Коли відмовчуватися вже не було можливості Ахметов нібито виступив за єдність України і навіть організував декілька акцій в Донецьку та Маріуполі. Але потім Рінат Леонідович знову поміняв риторику на проросійську, вимагаючи припинити АТО та проводити переговори з терористами. При цьому вплив Ахметова на донецькі події стрімко наближується до нуля - терористи неодноразово заявляли про намір націоналізувати бізнес олігарха або змусити платити податки ДНР.

Вся ця метушня та невизначеність позначається і на футбольному хазяйстві Ахметова. "Гірники" кажуть, що хочуть грати домашні матчі Ліги чемпіонів в Донецьку, але на 99,9% зрозуміло, що УЄФА не дозволить такий варіант. У ФФУ відразу ж заявили про Бухарест, але гендиректор "Шахтаря" Сергій Палкін поквапився все спростувати, мовляв, пріоритет - Україна. Ось тільки жодної конкретики від Палкіна ми не почули - ані Львів ані Київ у якості можливого міста, що прийме "Шахтар" не називалися.

Крім того, через політичні негаразди та невизначеність майбутнього "Шахтар" може спіткати криза пострашніша, ніж відсутність можливості грати в Донецьку. Бразильські легіонери уже починають виявляти небажання повертатися до Донецька з відпустки. Йдеться зокрема про бразильця Дугласа Косту. Як поведе себе після закінчення ЧС-2014 Бернард, який перебуває у складі бразильської збірної, можна лише здогадуватися. А враховуючи притаманну усім чарівникам м'яча недисциплінованість, можна передбачити, що деякі виконавці аж ніяк не квапитимуться повертатися в неспокійну Україну. Без бразильців "Шахтар" з лідера українського футболу швиденько скотиться в середняки. Причиною можливого занепаду донецького гранда стане той саме латиноамериканський вектор, якій і приніс "Шахтарю" успіх. 

Звичайна цукерка у яскравій обгортці

Донецький "Шахтар", без сумнівів, в останні роки був найкращим клубом в Україні і за результатами і за своєю структурою. Стратегічний план розвитку команди розробляли аудитори PricewaterhouseCoopers. Гендиректор "Шахтаря" Сергій Палкін - найкращий професіонал з тих, що є в Україні. Але в "Шахтарі" не все так чудово, як пишуть вітчизняні ЗМІ. 

Наприклад, мало хто знає, що більшість юніорів, які грають в академії "Шахтаря", не бачать перспективи розвитку в рідному клубі. Ми це пишемо не для того, щоб образити "Шахтар". Теж саме можна сказати і про юніорів "Динамо", наприклад. Але в "Шахтарі" ситуація досить неприємна через вектор розвитку клубу. Справа в тому, що юнакам "Шахтаря", які постійно викликаються у юнацькі збірні різного віку, після закінчення академії пропонують контракти і смішні гроші (від 2 тис. гривень в місяць - Еспресо.TV).

І про це говорили навіть такі гравці, як Олександр Нойок, який є вихованцем "Шахтаря". Він відкрито казав у ЗМІ, що в "Шахтарі" немає перспективи для українських футболістів. Форвард Денис Арендарук, який хотів покинути "Шахтар" і перейти в "Динамо", але "гірники" змогли втримати його завдяки контракту, також став доказом проблем "Шахтаря". Ставлення до легіонерів і українців у клубі дуже відрізняється. 

Непатріотизм по відношенню до збірної

Звісно, історія з травмами та хворобами чи не єдиного "зіркового" випускника академії донеччан останніх років рівня національної команди Олександра Ракицького перед матчами збірної, вже давно забута. Але, байдуже ставлення керівництва "Шахтаря" до збірної проявляється, починаючи з юнацького рівня. Взимку "Шахтар" не пустив гравців до збірної України, виправдовуючи таке рішення втомою гравців. 

У кулуарах ФФУ бояться переїзду "Шахтаря" до Росії

Після "анексії" Криму та початку діяльності терористів на сході України, небайдужі патріоти у лавах ФФУ почали думати над тим, як зберегти молодь "Шахтаря" для України. Я називаю цих людей "патріотами у лавах ФФУ" тільки тому, що президент Анатолій Коньков останніми діями показав, що він не збирається боротися за інтереси українського футболу. Тому про позицію ФФУ в цілому говорити не можу. 

Існували побоювання, що в разі повторення кримського сценарію школа "гірників" і клуб можуть переїхати у Росію. Тому прораховувалися варіанти, які б дозволили зберегти для України перспективних юнаків, які могли б теоретично змінити громадянство. Звісно, що ці розмови, скоріше за все, звичайна перестраховка, бо після кримського сценарію такий розвиток подій не можна було виключати. 

Ізраїльський досвід Ахметова або навіщо Україні "посол в Європі", який грає у Румунії

Єврокубкові матчі за кордоном під час війни - це не проблема. Наприклад, в сезоні 2002/2003 ізраїльський "Маккабі" грав домашні матчі Ліги чемпіонів на Кіпрі. Але в ізраїльтян не було варіанту проводити матчі в інших містах країни. В "Шахтаря" є така можливість.

Я добре пам'ятаю слова Ріната Ахметова в одному з інтерв'ю 2000-их років, ще до того, як "гірники" виграли Кубок УЄФА. Тоді Ахметов говорив, що він хоче, щоб "клуб став футбольним послом України в Європі". І тепер виникає просте питання. Якщо "Шахтар" таки гратиме в Лізі чемпіонів за кордоном, а не в українських містах, де УЄФА дозволить виступати, чи потрібен нам такий "посол"?