Коли Ахметов зітре з футболок "Шахтаря" напис СКМ

Власники українських футбольних клубів постійно бідкаються, що на своїх дітищах в нашій країні вони не мають можливості заробити. Від продажу телевізійних прав команди отримують мізерні суми, на реалізації білетів теж особливо не нагрієш руки. Залишається лише продаж гравців закордонним грандам. Але й ця стаття прибутків кульгає, оскільки набагато частіше наші клуби самі платять захмарні суми за футболістів, а рух у зворотному напрямку рідко вражає інтенсивністю.

Тут би віднаходити внутрішні резерви. Тим паче, що лежать вони на поверхні. Один з них – залучення титульних спонсорів, які залюбки розміщують логотипи своїх брендів на формі команд. Та виявляється, що українські клуби цей ресурс практично не використовують, хоча завдяки йому лідери європейського футболу останнім часом стали заробляти шалені гроші.

Приміром, з нового сезону почне діяти рекордний контракт «Манчестер Юнайтед» з американським автогігантом General Motors за яким у наступні сім років манкуніанці загалом отримають за рекламу на своїх футболках одного з брендів компанії -- Chevrolet -- 599 млн доларів. Не пасуть задніх й інші суперклуби. Мюнхенська «Баварія» заробляє на співпраці з Deutsche Telekom (мобільний оператор T-mobile) 40 млн доларів на рік, мадридський «Реал» від просування авіакомпанії з ОАЕ – Emirates – має 39 млн за сезон. Те що титульна реклама перетворилася останніми роками на статтю прибутків від якої неможливо відмовитися, підтверджує приклад «Барселони». Патріотичні каталонці раніше на своїх гранатово-синіх футболках категорично відмовлялися розміщувати рекламу, але на вимогу часу поступилися принципами. Платнею стали 45 млн євро на рік від катарського авіаперевізника – Qatar Airways.

Подібними сумами зараз вже нікого не здивувати, адже спонсорство футбольних клубів надзвичайно вигідне бізнесменам, серед яких переважають виробники автомобілів, споживчих товарів, банківських послуг, мобільні оператори, авіакомпанії. Про них дізнаються не лише ті хто ходить на стадіон, але й мільйони телеглядачів, читачів газет та користувачів інтернет-сайтів. Окрім того, безліч фанів купують атрибутику клубів і потім одягаючи ті ж футболки мимоволі рекламують титульного спонсора на вулицях своїх міст. Такі інвестиції виглядають вигідними при спрямуванні не тільки у суперклуби, а й у «середняків». Коштів вкладати потрібно менше, а медіа-преференції спонсор отримує однаково значні.

Українська Прем'єр-ліга

На цьому тлі справи в клубів української Прем’єр-ліги виглядають досить кепсько. З 14 клубів, які виступатимуть у новому сезоні у нашому найсильнішому дивізіоні лише київське «Динамо», луганська «Зоря» та львівські «Карпати» залучають титульних спонсорів, які не мають стосунку до власників клубу, тобто отримують гроші від реклами з зовнішніх джерел. Чи не найплідніше з титульними спонсорами працюють динамівці, які уклали найбільший з офіційно афішованих контрактів на титульне спонсорство. Минулого року кияни підписали з банком «Надра» трирічну угоду, за якою вони отримують щосезону 25 млн гривень. Відповідний логотип розташовується на формі на грудях, а на спині футболісти носять напис Ostchem – рекламуючи хімічну компанію, котра, як і загадана банківська установа, належить олігарху Дмитру Фірташу, що зараз перебуває під домашнім арештом у Австрії.

«Карпати» мають за титульного спонсора букмекерську контору Favbet, зареєстровану на Нідерландських Антильських островах. До речі вона також є партнером першої української ліги, що зафіксовано навіть в офіційній назві дивізіону. Як і букмекери, традиційним для світових футбольних клубів, є партнер у «Зорі» -- виробник пива Сarlsberg. Луганчани рекламують один з брендів датської корпорації – Holsten.

Власники ж інших клубів по-суті займаються перекладанням коштів з однієї кишені – в іншу. Та й то послуги компаній своїх господарів доступні пересічному споживачу рекламують лише «Дніпро» та «Чорноморець». Дніпропетровці просувають торгову марку «Біола», під якою продаються соки та безалкогольні напої, що належить компанії «Ерлан» - власності президента клубу Ігоря Коломийського. «Чорноморець» популяризує «Імексбанк», підконтрольний президенту одеситів – народному депутату Леоніду Клімову.

Донецькі «Шахтар», «Металург» та «Олімпік», харківський «Металіст» і полтавська «Ворскла» пропагують бізнес-структури своїх власників, що аж ніяк не вкладається в усталені стереотипи про економічну доцільність рекламування саме споживчих брендів. «Шахтар» не дивлячись на те, що регулярно грає в найпрестижнішому європейському турнірі – Лізі чемпіонів – та з цієї причини є надзвичайно привабливим для рекламодавців – на футболках носить логотип СКМ – фінансово-промислової імперії президента клубу й найбагатшого громадянина України - Ріната Ахметова. Ту ж сумнівну стратегію обрав і «Металіст», титульним спонсором якого є енергетична компанія «Ветек», котру очолює президент харківського клубу Сергій Курченко, котрий перебуває у міжнародному розшуку. До речі - іміджевою рекламою своєї бізнес-групи – DCH – займався і попередній власник «Металіста» - Олександр Ярославський.

Подібні титульні спонсори взагалі найбільш розповсюджені в українській Прем’єр-лізі. Так футболісти донецького «Металурга» носять логотип ІСД – Індустріального союзу Донбасу, одним з головних акціонерів якого є президент клубу Сергій Тарута. Полтавська «Ворскла» рекламує гірничорудну компанію Ferrexpo, що належить власнику команди і ще одному олігарху Костянтину Жеваго. Приклад «страших братів» наслідує й дебютант прем’єр-ліги -- «Олімпік» -- на футболках якого розташовано логотип фінансово-промислової групи «Альтком», що працює у будівельній сфері і є безпосереднім інвестором клубу.

Якщо менеджери останніх п’яти клубів хоч якось використовують рекламні площі, що містяться на екіпіровці їхніх команд, то решта команд вищого дивізіону взагалі не мають титульних спонсорів. Відверто нехтують можливістю заробити маріупольський «Іллічівець», ужгородська «Говерла», луцька «Волинь» та запорізький «Металург».

Російський варіант

Схожа на українську ситуація й у Росії. Там більшість команд фінансуються державними компаніями і теж не надто опікуються залученням комерційних партнерів. Тож переважно клуби, як і на наших теренах, рекламують своїх головних інвесторів. Найвідоміший з них – «Газпром», що фінансує санкт-петербурзький «Зеніт». Цікаво, що крім того російський газовий монстр вже не один сезон є титульним спонсором «Шальке» з Гельзенкірхена, а з минулого року став одним з партерів УЄФА. За оцінками фахівців щорічно задля такого задоволення потрібно спалити блакитного палива на 40 млн євро.

Під подібним патронатом перебуває й решта провідних російських клубів. Енергетичного монополіста «Россєті» рекламує ЦСКА, залізничного РЖД – московський «Локомотив». Щоправда, решта просуває своїх безпосередніх інвесторів, послуги яких більше вкладаються в усталені рамки і цікаві конкретному споживачеві. З «материнськими» банками співпрацюють московське «Динамо» (ВТБ) та казанський «Рубін» («Ак Барс банк»), а московський «Спартак» запрошує купувати бензин на заправках «Лукойл».

Польський приклад

Показово, що значно кращою у плані титульного спонсорства є ситуація у іншій сусідній з Україною державі – Польщі. Там навіть не рейтингові за європейськими мірками, але фінансово здорові, тамтешні клуби добре заробляють на рекламі. Чемпіон країни – варшавська «Легія» та її головний конкурент – познанський «Лех» співпрацюють з букмекерськими конторами – Fortuna та STS, відповідно. «Гурнік» зі Забже перебуває під опікою німецької страхової компанії Allianz, гданська "Легія" залучає кошти мережі заправок Lotos, а «Відзев» з Лодзя пропонує випити пива Harnas.

Більшість українських клубів найближчим часом навряд чи підуть польським шляхом. Тому що реалії, які склалися в українському чемпіонаті з титульними спонсорами, красномовно засвідчують, що великий футбол в нашій країні й надалі залишається не більше, ніж іграшкою в руках мільярдерів. Якщо ж він припинить такою забавкою бути, вболівальники це одразу помітять. Хоча б з реклами на футболках їхніх улюблених клубів.