Чому Садовий відмовився від віце-прем’єрства

Лідер третьої  української партії за результатами позачергових парламентських виборів, мер Львова Андрій Садовий, майже не роздумуючи, відмовився від запропонованого йому Блоком Порошенка та "Народним фронтом" посади першого віце-прем’єра.

У своїй спільній заяві партії Порошенка та Яценюка зазначали, що Садовий потрібен в уряді "для втілення децентралізації" оскільки Садовий – "відомий фахівець в цій сфері місцевого самоврядування і якому, разом з партією об’єднання "Самопоміч", українці висловили значну підтримку на парламентських виборах".

Всі ці аргументи на очільника Львова не подіяли, і він миттєво відповів партнерам-коаліціантам через "Фейсбук". Мовляв, він з самого початку виключав можливість роботі в уряді, і, взагалі, у Львові він людина незамінна, а на місцевих депутатів покладатися аж ніяк не можна, бо вони буцім-то пов’язані з "напівкримінальними структурами".

"Це було б дуже безвідповідально щодо львів’ян та міста, яке є сьогодні дуже важливим для України", - пояснив Садовий.

Власне така відповідь львівського мера була передбачуваною, адже він не дарма поставив себе на 50-те місце у списку власної партії на виборах, даючи усім зрозуміти, що перебиратися до столиці не збирається.

Чому саме, напевно знає лише сам Садовий, але на наш погляд, є три версії, чому успішний львівський мер відмовляється від "підвищення".

Версія перша, президентська

Не виключено, що після успіху на парламентських виборах, Садовий націлився на більшу висоту, ніж крісло першого віце-прем’єра. Якщо Андрій Іванович всерйоз розраховує на президентське крісло у майбутньому, то зараз йти в "уряд камікадзе" йому аж ніяк не вигідно. Враховуючи надскладну економічну ситуацію в країні, та традиційну нелюбов українців до виконавчої влади, Садовий ризикує просто "спалитися" на високій посаді разом з іншими урядовцями, втративши електоральну підтримку. Тоді годі буде й говорити про успішну участь в президентських виборах. Крім того, скоріше за все, запропонована Садовому посада буде такою собі сінекурою, яка не надасть йому можливостей розвернутися на повну, а от відповідальність він нестиме як друга людина в уряді після прем'єра.

В той же час мерський львівський майданчик може виявитися для президентського старту Садового значно більш зручним, тим більше, що серйозних конкурентів меру-Садовому поки не видно, і, відповідно, про результати мерських виборів, що мають відбутися наступного року, можна не хвилюватися.

Версія друга, провінційна

Попри успіх "Самопомочі" на парламентських виборах у Садового просто немає ані президентських, ані прем’єрських, ані навіть віце-прем’єрських амбіцій, і мер Львова вважає себе виключно регіональним політиком. Можна назвати це провінційним комплексом, а можна і "стелею компетентності", але суть від цього не зміниться. Садовий комфортно себе почуває у рідному Львові, де все налагоджено і відпрацьовано, і рухатися вище не має жодного бажання. На користь цієї версії говорять і усі заяви самого Садового, який жодного разу прямо не заявляв, що прагне бути загальноукраїнським політиком. Правда, в такому випадку здається, що ім’я Садового та його політичну силу просто використовують інші гравці.

Версія третя, обережна

За цим сценарієм, загальноукраїнські амбіції у Садового є, але на нинішньому етапі він прекрасно розуміє, що банально не впорається з поставленими йому завданнями, оскільки не має ані досвіду управління на загальнодержавному рівні, ані команди, як б могла йому допомогти, ані розуміння, що і як йому треба робити. В такому випадку провал в уряді означатиме для Садового повний крах політичної кар’єри. Тому, якщо він і планує переходити на загальнодержавний рівень, то, принаймні, прагне робити це виважено і послідовно, аби не зганьбитися та перегоріти передчасно.