Путін навіює росіянам, що все розсмокчеться само-собою

Сьогодні Володимир Путін дав традиційну довгу підсумкову прес-конференцію, яка за його задумом має заспокоїти росіян на тлі обвалу рубля та цін на нафту, політичної ізоляції, неспокійного Кавказу та "секретної війни" з Україною.

Але вийшло в нього не надто переконливо. Здається, Путін  не дуже то і хотів говорити з журналістами саме зараз, адже після нетривалого вступного слова, суть якого полягала в тому, що насправді в Росії все гаразд, економіка та народжуваність зростають, урожай рекордний, а дії уряду і Центробанку правильні, глава Росії кілька разів підкреслив, що за великим рахунком сказати більше нічого. Так воно загалом і вийшло.

Коротко головні меседжі від Путіна до росіян виглядали наступним чином:

- в Росії все добре, було добре і буде добре;

- економіка обов’язково пристосується до низьких цін на енергоносії якщо не прямо зараз то в найближчі два роки і, знову ж таки, все буде добре;

- Політика уряду і Нацбанку адекватна ситуації, хіба трохи несвоєчасна, але то дрібниці;

- Росія все робить для миру в Україні та збереження Донбасу в єдиному українському політичному просторі, але "кривава київська хунта" веде каральну операцію, і зриває мирні домовленості;

- Росія – це ведмідь і хазяїн тайги, якому підступні західники будь що мріють повиривати кігті і зуби, але Путін цього не допустить.

Ось за великим рахунком і все, якщо відкинути чисельні "солдафонські" жарти, жаргонні словечки типу "водяра", "вшивый по бане" та розповіді про щастя в особистому житті після розлучення.

При цьому варто зазначити, що мілітаристська риторика, якої було вдосталь кілька тижнів тому, під час виступу з посланням до парламенту, цього разу була майже відсутня. Так само цього разу Путін майже не торкався теми "Кримнаш", "духовних скрєп" та "купелі Херсонеса". Сьогодні головним питанням порядку денного була економіка, і єдиною відповіддю Путіна на всі економічні питання було: "Я переконаний, що економіка пристосується до низьких цін на енергоносії". Як саме економіка буде пристосовуватися, і що робитиме для цього влада, росіяни так і не почули. Єдине, на що спромігся російський президент – це кілька разів повторити "диверсифікація економіки", але якою має бути ця диверсифікація, Путін так і не пояснив.

Отже, російський президент вкотре підтвердив, що в нього немає не лише якоїсь напрацьованої стратегії державної політики Росії. Наразі Путін просто не знає, що йому робити.

Якщо раніше Путін весь час грав на підвищення ставок, то після обвалу рубля виявилося, що підвищувати ставки і блефувати більше нікуди, а як відступити, зберігши обличчя і власний рейтинг, російський диктатор не знає. Путін не готовий ані до ескалації, яка можлива лише у вигляді відкритого вторгнення в Україну, ані до відступу. От і повторює Путін минулорічні помилки свого українського колеги Віктора Януковича, який теж волів залишити все як є, сподіваючись, що ситуація "розсмокчеться сама собою". Чим це закінчилося для Януковича добре відомо.

Сьогоднішньою промовою, Путін остаточно відштовхнув від себе середній російський бізнес, популярно давши зрозуміти, що лібералізації не буде. Відштовхнув би і дрібний, якби той не почив ще до того.

Крупному бізнесу, який рішення російського Центробанку назвав "пострілом у скроню російської економіки", президент ще раз нагадав, що цей постріл ним санкціонований (хто б сумнівався). І що хоч скільки реальної програми макроекономічної стабілізації не просто немає. Влада і не збирається над нею працювати.

Ура-патріотам і чорносотенцям президент прозоро натякнув, що епоха великих звершень і військових авантюр закінчився. Обрубок "духовної Корсуні" не спробують приростити назад до "матері городів", покинутої в руках "хунти".

А всім, хто відчув на собі "зовсім нестрашні санкції", Путін наочно довів, що російська влада брехала, бреше і припиняти цього цікавого заняття не збирається. І якщо на брехню про Грузію, Україну чи США російський соціум був згоден – хоча б для того, щоб виправдати у власних очах свою бездіяльність і байдужість до божевільних фортелів обраної цим соціумом влади, то вірити у "всебудедобре" на тлі порожніх магазинних полиць і стодоларових заробітних плат виходить дедалі важче.

І якщо вгледітися, хто ж після усвідомлення і перетравлення сьогоднішнього спічу залишається в союзниках російського президента, то залишиться небагато. Дмитро Кисельов, дівчатка з мікрофоном і перекошеним обличчям, та прем'єр Дмитро, що ризикує залишитись без нового "Айфону". Безумовно, на таке усвідомлення російському суспільству потрібен час – тижні, якщо не місяці. Але час минає швидко. До наступної "великої" прес-конференції можна і не встигнути підготувати "правильні" відповіді. Та й проводити її, не виключено, доведеться вже комусь іншому.