Чому українські футболісти шукають правди в міжнародних судах

Про те, що в українському футболі взаємини між клубами та гравцями неврегульовані належним чином, було відомо давно. Але поки у країні існувала певна фінансова стабільність, на це особливо ніхто не звертав уваги.

Наявний стан справ влаштовував усіх - заможні господарі клубів платили гарні, навіть за європейськими мірками, зарплати, а футболісти та тренер закривали очі на юридичну складову своїх стосунків з роботодавцями.

Вислів про "джентльменську угоду" з клубом було чутно з вуст не одного гравця. Фактично він означав, що повноцінні контракти гравці не підписували, а розраховували на усні домовленості з власниками. З якому метою це робилося - зрозуміло - платити менші податки зацікавлені обидві сторони.

Все змінилося в умовах фінансової кризи. Через стрімке падіння курсу національної валюти боси клубів згадали, що зарплатня гравців у нашому чемпіонаті поступається лише зарплатні футболістів з європейських топ-турнірів, а рівень виконавців у цих змаганнях значно відрізняється - не на користь вітчизняної Прем'єр-ліги.

Та й загалом - багатьом стало не до футболу. Наприклад, власник "Металіста" Сергій Курченко переховується від українського правосуддя за кордоном. Харківський клуб за останній рік перетворився з претендента на золоті нагороди на пересічну команду без амбіційних турнірних завдань.

Кращих легіонерів команди, серед яких Марлос, Марсіу Азеведу, Алехандро Гомес, Вілліан, Джонатан Крістальдо та Хосе Соса у "Металісті", поступово розпродали, поклавши лише влітку минулого року до кишені 30 млн євро.

З таким бюджетом можна було цілком безбідно провести сезон, але у випадку "Металіста" цього не сталося. Гравці, що залишилися у команді, перестали отримувати за свою роботу гроші, а ставку було зроблено на молодь, якій платити можна менше.

У підсумку нікому не потрібними залишилися ветерани клубу. Едмар, Сергій Пшеничних, Володимир Гоменюк, Павло Ребенок, Олександр Горяїнов, Денис Кулаков та Василь Кобін миритися з подібним станом речей не захотіли та оголосили під час зимової перерви і підготовчих зборів у чемпіонаті України страйк.

Хтось з них не виходить на поле досі, хтось - домовився з клубом, хтось - розірвав угоду. Але далі всіх пішов Олег Шелаєв, який залишив "Металіст" ще улітку минулого року. Гравець заявив, що харків'яни з ним повністю не розрахувалися та пригрозив у разі невиконання зобов'язань подати на клуб до Спортивного арбітражного суду у Лозанні (CAS). Оскільки у запропоновані терміни цього не було зроблено, 38-річний футболіст вирішив судитися з "Металістом". Кілька днів тому його агент Олег Печерний заявив, що Шелаєв подав відповідний позов. Також, за його словами, найближчим часом всі необхідні документи буде надіслано до ФІФА, через яку позивачі спробують добитися, щоб Федерація футболу України позбавила "Металіст" професійного статусу.

А 5 травня стало відомо, що до Лозанни з позовом до ФФУ звернулася "Говерла". Щоправда, ужгородці мають інші мотиви. Спочатку у клубі заявили, що протестують проти можливих змін у форматі чемпіонату країни. Хоча, склалося враження, що "Говерла" намагається діяти навипередки. Клуб сам має перед гравцями суттєві заборгованості та ризикує позбутися за порушення частини очок у турнірній таблиці.

Однак, потім керівництво "Говерли" повідомило, що претензії ужгородців стосуться попереднього керівництва ФФУ начолі з Анатолієм Коньковим, не уточнивши в чому саме вони полягають.

"Говерла" та Олег Шелаєв не перші представники чемпіонату України, які шукають правди у судах. Зокрема з позовами стосовно заборгованостей футболісти зверталися неодноразово. Захисник збірної України Артем Федецький судився з "Карпатами", голкіпер Максим Старцев - з "Волинню", а нападник Сергій Кузнецов - з "Севастополем".

Тренери Валерій Яремченко та Семен Альтман вимагали в "Іллічівця" та "Таврії" відповідно компенсацій за дострокове розірвання контракту. Показово, що відсудити їм вдалося лише частину грошей. І, найімовірніше, це сталося через прогалини в укладених контрактах, а точніше, через те, що не всі фінансвоі показники у них фігурують.

Ще у декількох випадках потенційним позивачам та клубам вдалося досягти домовленості, не доводячи справу до суду. Так було у випадку з колишніми тренерами "Динамо" Юрієм Сьоміним та Олегом Блохіним, які погрожували киянам позовами, але зуміли досягти порозуміння з президентом "Динамо" Ігорем Суркісом.

Тому, якщо Олегу Шелаєву не вдалося домовитися з "Металістом" до суду, то швидко і повністю свої гроші він не отримає. Розгляд спортивних суперечок, зазвичай, триває по кілька років через процедуру. Вона передбачає спочатку розгляд справи на національному рівні - приміром у Федерації футболу України існує Палата з вирішення суперечок. Лише після того, як цей рівень подолано, відкривається шлях до Лозанни.

Найгучніша справа за участю українських клубів розглядалася близько трьох років - мова про договірний матч між "Металістом" та "Карпатами" у 2008-му році. Після того, як Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ у 2010 році визнав, що матч було зіграно нечесно, свої права у CAS намагалися відстояти харків'яни. У підсумку рішення ФФУ залишилося у силі, а "Металіст" позбавлено бронзових нагород чемпіонату України. У серпні 2013 року, спираючись на рішення суду, УЄФА дискваліфікував "Металіст" з єврокубків терміном на один рік.